Постанова 4855 № 320/6543/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року Справа № 320/6543/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Київській області в перерахунку позивачу пенсії; - зобов`язання ГУ ПФУ в Київській області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня відповідного року (5х4173,00 грн. = 20865,00 грн.), згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019 у справі № З-14/2011 (402/19, 1737/19). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для обчислення пенсії в порядку частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи, зокрема, рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019, є участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у статусі військовослужбовця або військовозобов`язаної особи, яка призвана на військові збори, але позивач даному критерію не відповідає. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, наполягаючи на тому, що положеннями частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019, за ним визнано право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Крім того, апелянт зазначає, що він має статус інваліда війни, який надає йому право на відповідні пільги, і що в момент аварії він не добровільно приймав участь у ліквідації її наслідків, а був відряджений наказом тієї організації, в якій працював, та був залучений до відповідної діяльності у складі Цивільної оборони, а також вважає, що сама лише наявність у нього військового квитка є підставою для застосування до нього статті 59 вказаного Закону. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 15.05.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом. Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Згідно зі статтею 6 КАС України та статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 1987 році позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань. З 20.12.2001 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серії КИО НОМЕР_1 ). Ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 70 %. Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1) (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане Київською обласною державною адміністрацією 22.01.2002). Крім того, позивач має статус інваліда війни другої групи (посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 23.03.2009 Фастівським міським управлінням праці та соціального захисту), що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. У військовому квитку позивача відомості щодо залучення його як військовослужбовця чи військовозобов`язаного під час проходження військових зборів до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відсутні. Позивач перебуває на обліку в Фастівському ОУПФУ Київської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 27.05.2019 позивач звернувся до Фастівського ОУПФУ Київської області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19). 25.06.2019 листом № 194/К-01 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку його пенсії в порядку частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач, вважаючи своє право на перерахунок пенсії за вказаною нормою, порушеним, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 851). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регламентовані Законом № 796-ХІІ. Статтею 59 Закону № 796-ХІІ врегульовано порядок обчислення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 01.10.2017 до 25.04.2019, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у наведених положеннях частини третьої статті 59, Рішенням Конституційного Суду від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно з приміткою до вказаної норми статті 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Закон № 796-ХІІ регламентує, зокрема, гарантії соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Разом з тим, норми ст. 59 зазначеного Закону, передбачають додаткові гарантії для вказаної категорії громадян, для застосування яких особа повинна відповідати спеціальній додатковій умові, якою є те, що особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у статусі військовослужбовця в розумінні ст. 10 цього ж Закону № 796-ХІІ, тобто або проходила в цей час військову службу, або перебувала на військових зборах як військовозобов`язана. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі загонів Цивільної оборони, не під час проходження військової служби або військових зборах, тобто не мав статусу військовослужбовця в розумінні ст. 10 Закону № 796-ХІІ, а отже й не набув право на застосування гарантій, регламентованих статтею 59 вказаного Закону. При цьому, з приводу посилань апелянта на рішення Конституційного Суду від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019, апеляційний суд зазначає, що у цьому Рішенні КСУ лише розширив перелік військовослужбовців, до яких застосовуються норми статті 59 Закону № 796-ХІІ, однак не виклав жодного висновку щодо неконституційності відповідно законодавчої норми в частині закріплених у ній вимог про наявність в особи вказаного статусу (військовослужбовця). Тож, доводи апелянта щодо наявності в нього права на перерахунок його пенсії в порядку частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ є безпідставними. Твердження апелянта про те, що він має статус інваліда війни, який надає йому право на відповідні пільги, і що в момент аварії він не добровільно приймав участь у ліквідації її наслідків, а був відряджений наказом тієї організації, в якій працював, та був залучений до відповідної діяльності у складі Цивільної оборони, а також, що сама лише наявність у нього військового квитка є підставою для застосування до нього статті 59 вказаного Закону, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки ані вказаною статтею, на яку посилається апелянт, ані дефініцією норми статті 10 цього ж Закону таких умов (винятків) не передбачено. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення цього адміністративного позову. При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 19 травня 2020 року. Головуючий суддя Судді: