Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4979/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4979/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А. секретар судового засідання Михайлова К.С. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/4979/19 за позовом Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, м. Дніпро до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації", м. Київ про розірвання договору та повернення товару, - ВСТАНОВИВ: Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про розірвання договору від 15.03.2018 № 43/2018 та зобов`язання повернути взятий на реалізацію товар. Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору на реалізацію товарів № 43/2018 від 15.03.2018 щодо своєчасного розрахунку за отримані для реалізації товари, та невиконанням обов`язку щодо наданням інформації за результатами реалізації товарів. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/4979/19 позовні вимоги задоволено. Розірвано договір на реалізацію товарів № 43/2018 від 15.03.2018, укладений між Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України та Товариством з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації". Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" повернути Дніпропетровській митниці Державної фіскальної служби України отримані для реалізації товари за вказаним договором, вартість яких складає 11 997 551,50 грн., а саме: - запчастини до літаків (видаткова накладна від 05.12.2018 № 25, акт опису, оцінки, передачі від 29.11.2018 № 8/2018, в подальшому здійснено переоцінку за актами переоцінки від 19.02.2019 № 8/2018/1 та від 20.03.2019 № 8/2018/2); - аналізатор кормів (видаткова накладна від 04.12.2018 № 24, акт опису, оцінки, передачі від 29.11.2018 № 6/2018); - товари широкого вжитку (Індія) (видаткова накладна від 05.12.2018 № 26, акт опису, оцінки, передачі від 29.11.2018 № 7/2018). Не погодившись рішенням суду, Товариством з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/4979/19, згідно якої останній просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, а саме факту заподіяння шкоди позивачу та неотримання апелянтом листів. За твердженнями апелянта, судом хибно встановлена наявність істотного порушення умов Договору та невірно застосована ст. 651 ЦК України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2020 у справі №904/4979/19 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/4979/19 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду належні докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2020 у справі №904/4979/19 апелянтом до матеріалів справи надано належні докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/4979/19. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2020 розгляд справи №904/4979/19 призначено в судове засідання на 25.06.2020 р. о 16 год. 10 хв. 20.05.2020 року від Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. В судове засідання 25.06.2020 року з`явились представники позивача, які підтримали відзив на апеляційну скаргу та вказали на обґрунтованість та законність оскаржуваного судового рішення. Відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився. Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких умов апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2018 між Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України та Товариством з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" укладено договір на реалізацію товарів № 43/2018 (далі - Договір). Аналіз укладеного між позивачем та відповідачем договору реалізації товарів № 43/2018 від 15.03.2018 дає підстави вважати його договором консигнації, тобто змішаним договором, правовідносини за яким між сторонами окремо чинним законодавством України не врегульовано. За змістом частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Оскільки спірний договір регулює посередницькі відносини між сторонами, то його слід вважати різновидом договору комісії та, в даному випадку, слід застосовувати положення Глави 69 Цивільного кодексу України, які регулюють договір комісії. Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до пункту 1.1. Договору "Митниця" передає, а "Торгівельна організація" приймає на реалізацію товари, що перейшли у власність держави в установленому законом порядку, товари, які швидко псуються або мають обмежений термін зберігання, товари, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулись до закінчення термінів зберігання, встановлених Митним кодексом (далі-товари). Згідно з пунктом 2.1. Договору відомості про товари та їх ціну зазначаються в акті опису, оцінки та передачі майна, який є невід`ємною частиною даного Договору. Пунктом 2.3.1. Договору визначено, що "Митниця" має право у разі необхідності, зняття з продажу і повернення від "Торгівельної організації" товарів, переданих для реалізації. "Торгівельна організація" зобов`язана своєчасно здійснювати розрахунки з "Митнецею" за реалізовані товари. Надавати "Митниці" інформацію за результатами реалізації товарів протягом трьох днів з дати реалізації із зазначенням дати реалізації; найменування товарів, які реалізовані; номера і дати акту опису, оцінки та передачі, за якими ці товари були передані для реалізації; вартості реалізації і інше (пункти 2.4.5., 2.4.6. Договору). Відповідно до 8.1. Договору цей Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання взятих за договором зобов`язання, та вважається подовженим на тих же умовах, якщо за місяць до його закінчення не буде письмової заяви однієї із сторін про відмову від продовження строку дії даного Договору чи перегляду його умов. Як вказує позивач у позовній заяві, виконуючи умови спірного договору, листом від 26.11.2018 №2532/10/04-50-0302 Дніпропетровською митницею ДФС відповідачеві запропоновано прийняти на реалізацію наступні товари: запчастини до літаків, загальною вартістю 18128382,68 грн.; аналізатор кормів, загальною вартістю 371200 грн.; товари широкого вжитку (Індія) загальною вартістю 24185,60 грн. та не денатуровану сіль, загальною вартістю 12333,95 грн. Листом від 27.11.2018 № 216 відповідачем надано згоду на прийняття та реалізацію всього вищезазначеного товару. Позивачем до матеріалів справи залучено докази, які підтверджують передачу відповідачеві на реалізацію товар, на загальну суму 185237569,77 грн., про що свідчать накладна №25 від 05.12.2018, акт опису, оцінки, передачі № 8/2018 від 29.11.2018 (на суму 18128384,17); видаткова накладна № 24 від 04.12.2018, акт опису, оцінки, передачі № 6/2018 від 29.11.2018 (на суму 371200) ; видаткова накладна № 26 від 05.12.2018, акт опису, оцінки, передачі № 7/2018 від 29.11.2018 ( на суму 24185,60). Листами № 389 від 12.02.2019 та № 168 від 20.03.2019 відповідач повідомив митницю про стан реалізації переданих у грудні 2018 товарів та необхідність проведення уцінки нереалізованих товарів. Комісією позивача проведено уцінку переданого товару на загальну суму 6526218, 27 грн., що підтверджується актами переоцінки № 8/2018/1 від 19.02.2019 та № 8/2018/2 від 20.03.2019. Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України неодноразово зверталась до Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" з метою отримання інформації про фактичне місце зберігання нереалізованих товарів та для організації вільного доступу представникам митниці для проведення огляду та інвентаризації нереалізованих товарів, відповідно до п. 2.4.8 договору. У зв`язку з відсутністю будь-якої інформації на вищезазначені запити позивачем повідомлено відповідача про необхідність термінового повернення нереалізованих товарів на склад митниці відповідно до умов договору, що підтверджується листами долученими до матеріалів справи (а.с. 15-21). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо надання позивачу звітів про хід реалізації отриманого товару, не надав, як не надав і доказів виконання обов`язку на вимогу митниці повернення нереалізованого товару на суму 11 997 551,50 грн.. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача повернути нереалізований товар на зазначену вище суму є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне. Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині своєчасних розрахунків за товар, який отриманий для реалізації на підставі договору на реалізацію товарів. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Частинами 1, 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. За приписами частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Згідно з частиною 1 статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з приписами статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. Згідно з умовами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно з положеннями статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Істотність порушення договору є позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об`єктивні обставини. Зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об`єктивно погоджуючи його умови. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, укладаючи договір реалізації товарів № 43/2018 від 15.03.2018 Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України мала правомірні очікування на те, що "Торгівельна організація" (відповідач) реалізує товари, передані їй за видатковою накладною №25 від 05.12.2018, актом опису, оцінки, передачі № 8/2018 від 29.11.2018 (на суму 18128384,17); видатковою накладною № 24 від 04.12.2018, актом опису, оцінки, передачі № 6/2018 від 29.11.2018 (на суму 371200); видатковою накладною № 26 від 05.12.2018, актом опису, оцінки, передачі № 7/2018 від 29.11.2018 (на суму 24185,60) та буде своєчасно здійснювати розрахунки з "Митнецею" за реалізовані товари. При цьому, до обов`язків Торгівельної організації відповідно до положень вказаного Договору відноситься: - прийняти для реалізації товарів за місцем їх знаходження на підставі акту опису, оцінки і передачі (пп.2.4.1 Договору); - своєчасно здійснювати розрахунки з Митницею за реалізовані товари (пп.2.4.5 Договору); - надавати Митниці інформацію за результатами реалізації товарів протягом трьох днів з дати реалізації із зазначенням дати реалізації; найменування товарів, які реалізовані; номера і дати акту опису оцінки та передачі, за яким ці товари були передані для реалізації, вартості реалізації і інше (пп.2.4.6 Договору); - забезпечувати представникам Митниці вільний доступ для проведення огляду та інвентаризації товарів, переданих для реалізації (пп.2.4.8 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору ТДВ "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" протягом трьох днів (без урахування вихідних та святкових днів) з дня реалізації перераховує на рахунок Митниці кошти за реалізовані товари за вирахуванням суми комісійної винагороди. Матеріалами справи підтверджуються численні звернення позивача до відповідача щодо надання інформації щодо виконання Договору № 43/2018 від 15.03.2018, зокрема листами від 29.01.2019 № 192/1004-50-03-02, від 13.02.2019 № 358/10/04-50-03-02, від 25.03.2019 № 650/10/04-50-03-02, від 16.04.2019 № 978/10/04-50-03-02, від 25.04.2019 № 1084/10/04-50-03-02, від 31.05.2019 № 1382/10/04-50-03-02, від 04.06.2019 № 1404/10/04-50-03-02, які залишені без відповіді. У зв`язку з відсутністю будь-якої інформації на вищезазначені запити позивачем повідомлено відповідача про необхідність термінового повернення нереалізованих товарів на склад митниці відповідно до умов п. 2.3.1 Договору, що підтверджується листами долученими до матеріалів справи (а.с. 15-21): від 25.04.2019 № 1084/10/04-50-03-01, від 16.05.2019 № 1257/10/04-50-03-02, від 31.05.2019 № 1382/10/04-50-03-02, від 04.06.2019 № 1404/10/04-50-03-02, від 14.06.2019 № 1484/10/04-50-03, від 05.07.2019 № 1644/10/04-50-03, від 12.08.2019 № 1919/10/04-50-03-02, від 04.09.2019 № 2115/10/04-50-03, від 26.09.2019 № 2340/10/04-50-03, від 04.10.2019 № 2404/10/04-50-03. Вищезазначені листи повернуті на адресу Митниці у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується відповідними відмітками на поштових конвертах (а.с. 43-44). Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що він не отримував зазначену поштову кореспонденцію від позивача, виходячи з такого. Як вбачається зі змісту вищезгаданих листів, наявних в матеріалах справи, вони направлялися на адресу відповідача, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань. Згідно п. 10, 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти. Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила), розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Відповідно до п. 19 Правил Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Як передбачено п. 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211 (далі - Порядок), касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги. Згідно п. 3.2.1.2. Порядку при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Опис ф. 107 вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику. У відповідності до п. 3.2.1.7. Порядку на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати. Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апеляційний суд враховує висновки Верховного суду, викладені у постановах: - від 06.08.2019р. у справі № К/9901/16007/18 про те, що невручення поштового відправлення з причин «за закінченням терміну зберігання» є ухиленням особи від настання правових наслідків, оскільки підприємство вважається повідомленим належним чином про обставини, які зазначались у поштовому відправленні від дати, проставленої органом поштового зв`язку на конверті; - від 25.06.2018р. у справі № 904/9904/17 про те, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, листом від 18.10.2019 № 2515/10/04-50-03 Митниця повідомила ТДВ "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" про необхідність у невідкладному порядку надати інформацію щодо фактичного місця зберігання товарів для проведення інвентаризації. При цьому, відповідно до інформації оператора поштового зв`язку «Укрпошти» щодо відстеження відправлення зазначений лист 07.11.2019 був «вручений за довіреністю» керівнику підприємства Севрюкову І.О., відомості про особу якого зазначені Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань на час вчинення відповідної дії. Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів констатує належне повідомлення відповідача позивачем як щодо необхідності надання інформації щодо стану виконання Договору стосовно реалізації товарів, так і в частині надання інформації щодо нереалізованих товарів та доступу до місця їх зберігання для проведення інвентаризації, а також щодо необхідності їх повернення на склад митниці, що є визначеними згідно його умов зобов`язаннями Торгівельної організації. Водночас, невиконання відповідачем зобов`язань, визначених п. 1.1., пп. 2.4.6 та 2.4.8 Договору, яке має систематичний характер, є істотним порушенням договору, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладанні Договору № 43/2018 від 15.03.2018. Наслідком ухилення відповідача від виконання передбачених умовами Договору обов`язків є спричинення позивачу шкоди в розмірі вартості переданих на реалізацію товарів, що з урахуванням проведеної уцінки становить 11 997 551,50 грн.. Разом з тим, ТДВ "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" було перераховано на рахунок Митниці за платіжними дорученнями: від 11.04.2019 № 146 - 1 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу - «за авіазапчастини»; від 09.08.2019 № 164 - 30 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу - «за авіазапчастини»; від 21.08.2019 № 171 - 3,00 грн. із зазначенням призначення платежу - «за 2 штуки HHDLU на суму 136,47, 5 штук дренажний трос 065031 по 2197,37 на суму 10986,85 грн., 3 штуки по 4447,78 лампа вспишки белие на 13343,34 грн.», що слідує з виписок по банківському рахунку позивача за відповідні періоди. Проте, за твердженнями позивача зазначені кошти не можуть бути перераховані Митницею до Державного бюджету у зв`язку з відсутністю інформації щодо реалізації товарів, яку відповідач як Торгівельна організація зобов`язаний надавати відповідно до пп. 2.4.6 Договору. До того ж, внаслідок неповідомлення відповідачем на відповідні запити, викладені у направлених листах, про фактичне місце знаходження переданих на реалізацію товарів, що є порушенням пп. 2.4.8 Договору, позивач не має можливості провести інвентаризацію нереалізованих товарів. Матеріалами справи підтверджується, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме надіслав на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору на реалізацію товарів № 43/2018 від 15.03.2016 (а.с. 32-35), в якому просив останнього достроково розірвати договір та повернути товар, взятий на реалізацію та зазначив, що у разі не отримання згоди щодо розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк, митниця звернеться із позовом до суду. Однак, даний лист також був повернутий позивачу, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повернення з відміткою "Причина повернення - за закінченням терміну зберігання" (а. с. 43-44). Колегія судів зауважує, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу нереалізованого товару чи перерахування коштів за його реалізацію в обсязі та на загальну суму, що визначені умовами Договору № 43/2018 від 15.03.2018 та додатками до нього. Відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України). Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для розірвання договору з боку позивача у зв`язку з систематичним та істотним порушенням умов договору з боку відповідача. Належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України на спростування зазначеного апелянтом суду не надано. Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення. Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судом рішення. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі № 904/4979/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі № 904/4979/19 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство Європейське бюро приватизації". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30.06.2020. Головуючий суддя В.Ф.Мороз Суддя В.О.Кузнецов Суддя Л.А.Коваль