Ухвала КЦС ВС № 473/4262/19

УХВАЛА 24 червня 2020 року м. Київ справа № 473/4262/19 провадження № 61-8783ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про його звільнення від 29 серпня 2019 року № 1746/ос, поновити його на посаді заступника директора філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Укрзалізниця» з 29 серпня 2019 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2020 року позов задоволено. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора філії «Центр з будівництва та ремонту колій» АТ «Укрзалізниця» з 30 серпня 2019 року визнавши наказ АТ «Укрзалізниця» № 1746/ос від 29 серпня 2019 року про звільнення незаконним та скасувати. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2019 року по 01 листопада 2019 року в сумі 109 687 грн 50 коп. з утриманням обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 10 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 липня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Є. Червинська