Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1537/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2020 р. Справа № 905/1537/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В.І. за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О. за участю представників сторін: позивача - адвокат Майданевич Г.А., свідоцтво № 000411 від 21.01.19 відповідача - адвокат Харитонова М.І., свідоцтво № 5406 від 22.03.19 розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (вх.№1365Х/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.04.2020 (повний текст якої складено та підписано 21.04.2020 суддею Паляниця Ю.О. у приміщенні господарського суду Донецької області), винесену за результатами розгляду заяви ПАТ Енергомашспецсталь про відстрочку виконання рішення суду у справі № 905/1537/19 за позовом дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ до публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь, м. Краматорськ про стягнення 1223642,41 грн. ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2020 у справі № 905/1537/19 заяву №17/320-891 від 25.03.2020 ПАТ Енергомашспецсталь про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 на один рік задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 на термін дії карантину, введеного постановою №211 від 11.03.2020 Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями), але не більше одного року з дня ухвалення такого рішення. В іншій частині вимог заяви відмовлено. ДК Газ України НАК Нафтогаз України із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ Енергомашспецсталь про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 на один рік в повному обсязі. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що обставини щодо складного фінансового стану, в розумінні ст. 331 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б надавали підстави відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання - відповідача. На думку скаржника, ПАТ «Енергомашспецсталь» фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а саме відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. На підтвердження свого реального фінансового стану, як стверджує апелянт, відповідачем взагалі не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках; не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також апелянт зазначає, що господарський суд Донецької області, надавши відстрочку виконання рішення суду, не врахував, що при наданні відстрочення виконання рішення судом мають враховуватись принципи співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву, призначено справу до розгляду на 22.06.2020. 22.06.2020 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду від представника ПАТ Енергомашспецсталь надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін Представники сторін в судовому засіданні 22.06.2020 надали свої пояснення по справі. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За приписами ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ст.ст.18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. по справі №11-рп/2012). Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 239 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Як визначено у ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Згідно з зазначеними нормами, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. При цьому, судом також мають враховуватись матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013р. зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи. Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018р. у справі №920/199/16. В ході апеляційного перегляду колегією суддів встановлено наступне. 30.08.2011 між ДК Газ України НАК Нафтогаз України та ПАТ Енергомашспецсталь був укладений договір поставки природного газу №06/11-526-47/1192. Обставини наявності у відповідача перед позивачем зобов`язань за період серпень-вересень 2011 року зі сплати 7933339,22 грн основного боргу за зазначеним договором, пені 1573263,31 грн, 3% річних 1174504,38 грн, інфляційних витрат 2113016,13 грн встановлені остаточним рішенням у господарській справі №905/570/14. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором ДК Газ України НАК Нафтогаз України звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПАТ Енергомашспецсталь про стягнення інфляційних втрат за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року в сумі 1046035,84 грн, 3% річних за період з 16.08.2016 по 18.12.2017 177606,57 грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 позовні вимоги ДК Газ України НАК Нафтогаз України до ПАТ Енергомашспецсталь задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року в сумі 1046035,84 грн, 3% річних за період з 16.08.2016 по 18.12.2017 у розмірі 177606,57 грн, а також судовий збір в сумі 18354,64 грн. 30.03.2020 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ. Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь звернулось до господарського суду із заявою №17/320-891 від 25.03.2020 про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 на один рік. В обґрунтування заяви боржник (заявник, відповідач) посилався на складне матеріальне становище підприємства, наявність загрози банкрутства при необхідності відразу сплатити за рішенням суду всієї суми заборгованості. Разом з цим, відповідач наголошував, що негайне стягнення всієї суми за рішенням суду призведе до неможливості виплати заробітної плати, обов`язкових платежів з податків та зборів, звільнення працівників підприємства. Водночас, за твердженням ПАТ Енергомашспецсталь, останнім було затверджено цільове використання коштів, а саме джерелом погашення стягнутої рішенням заборгованості визначені кошти, які планується отримати постачальником (боржником) від реалізації продукції за договорами поставки №АТ-11-2018-25-1-10 від 21.02.2019 (контрагент (покупець) Акціонерне товариство АЭМ-Технологии, м. Санкт-Петербург, Російська Федерація), №077/972-18 від 05.12.2018 (контрагент (покупець) ПАТ Машиностроительный завод ЗиО-Подольск, м. Подільськ, Російська Федерація), №АТ-11-2019-48-1-11 від 06.09.2019 (контрагент (покупець) АТ АЭМ-Технологии, м. Санкт-Петербург, Російська Федерація). Умовами наведених вище правочинів передбачено, що оплаті виробів підприємства постачальника передує проведення покупцем приймальної інспекції з її якості з обов`язковим прибуттям на територію ПАТ Енергомашспецсталь представника покупця. Надані ПАТ Енергомашспецсталь до матеріалів справи специфікації до наведених договорів свідчать, що строк поставки товару припадав на кінець березня 2020 року, у зв`язку з чим, з метою завчасного проведення приймальної інспекції з якості продукції, постачальник повідомляв контрагентів про необхідність їх прибуття на територію підприємства виробника (листи №15/743 від 11.03.2020р., №15/745 від 11.03.2020р., №15/744 від 11.03.2020р.). За поясненнями ПАТ Енергомашспецсталь, у зв`язку з обмежувальними заходами перетину кордону України внаслідок запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів (постанова №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями), та, як наслідок, неможливості прибуття на територію ПАТ Енергомашспецсталь представників контрагентів для проведення інспекції якості та підготовки звітів, станом на теперішній час постачання товару та отримання грошових коштів від його реалізації, які мають цільове призначення, є неможливим. Відповідач (боржник, заявник) наголошував на тому, що вказані обставини не є провиною відповідача та не залежали від нього (особливі виключні обставини). На підтвердження викладених у заяві обставин заявник надав: копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2019, копію довідки про несвоєчасність виплати заробітної плати за період з 01.09.2019 по 25.03.2020, копію звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 31.12.2019, копії договорів поставки №АТ-11-2018-25-1-10 від 21.02.2019 з додатками, №077/972-18 від 05.12.2018 з додатками, №АТ-11-2019-48-1-11 від 06.09.2019 з додатками, копії листів-повідомлень №15/743 від 11.03.2020, №15/745 від 11.03.2020, №15/744 від 11.03.2020 про готовність продукції до аудиту з якості. Представник ДК Газ України НАК Нафтогаз України заперечував проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення. Так, в своїх заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення та у апеляційній скарзі зазначив, що представлені боржником в обґрунтування власної заяви документи не свідчать про наявність виняткових обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення в розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України. Оцінивши посилання відповідача (боржника), які наведені у заяві, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача (боржника) про відстрочення виконання рішення, зваживши заперечення позивача (стягувача) відносно вирішення розглядуваного питання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви №17/320-891 від 25.03.2020 ПАТ Енергомашспецсталь, з яким погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції. З урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до ст.14 та ч.2 ст.78 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням №338-р від 25.03.2020 Кабінету Міністрів України Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020. Відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення від 10.03.2020 Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин та заборонено до 24.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів. Судом першої інстанції вірно взято до уваги режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), неможливість здійснення господарської діяльності, що у цьому випадку свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, у зв`язку з якими істотно ускладнюється виконання судового рішення боржником. З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін та епідемічну ситуацію в Україні, колегія суддів вважає за доцільне застосувати приписи п.3 ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення судом враховано надзвичайні події, які є в Україні та в світі та які є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. З огляду на встановлене на території України певне коло обмежень у зв`язку із введенням режиму карантину, який на час постановлення цієї ухвали триває, дотримуючись принципів справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст.6 Конвенції, суд дійшов висновку, що в цьому випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19 на термін дії карантину, введеного постановою №211 від 11.03.2020. Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями), але не більше одного року з дня ухвалення такого рішення. Одночасно, судом першої інстанції вірно враховано, що присуджені до стягнення у справі № 905/1537/19 суми, за своєю правовою природою є 3% річних та інфляційними, які стягнуті з відповідача внаслідок порушення строків оплати основного боргу. При цьому, сума основного боргу, наявність якого стало підставою для здійснення вказаних нарахувань, публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь на теперішній час сплачена. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, має намір добровільно виконати рішення суду, а обставини в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду обґрунтовані та такі, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення. Варто зазначити, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, покращення власного фінансового стану, виконання своїх зобов`язань як перед стягувачем, так і перед боржником. В даному випадку судом першої інстанції були враховані інтереси обох сторін, а тому відстрочення виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача. За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 по справі №905/1537/19. Вказане вище узгоджується з практикою Верховного суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15.06.2018 у справі №917/138/16. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі. Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України. Таким чином, твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування господарського суду Донецької області від 16.04.2020 у справі № 905/1537/19. Керуючись ст. ст. 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.04.2020 у справі № 905/1537/19 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.04.2020 у справі № 905/1537/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Повний тест постанови апеляційного суду складено 26.06.2020. Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.М. Слободін Суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін