Постанова 4821 № 712/3641/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/599/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/3641/20 Категорія: на ухвалу Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Василенко Л.І., Єльцова В.О. за участю секретаря Винник І.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; заявник - ОСОБА_2 особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова Віктора Михайловича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Троян Т.Є. у Соснівському районному суді м. Черкаси 19.02.2021 року, у справі за заявою ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - в с т а н о в и в : 05.01.2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2020 року у справі № 712/3641/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.07.2017 року та доповненням до договору позики від 29.07.2017 року у розмірі 20 000 доларів США- основного боргу, 1676,71 доларів США - відсотків за користування коштами, 1622,47 доларів США сума трьох відсотків річних за порушення виконання зобов`язання за ст. 625 ЦК України, а всього стягнуто 23299,18 доларів США та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3534 гривень. ОСОБА_2 вказує, що своєчасне виконання рішення суду з його боку вкрай ускладнене, оскільки єдиним джерелом доходу є здійснення господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця. Внаслідок введення карантину протягом 2020-2021 років через COVID-19 його бізнес фактично зупинився в зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності. Після запроваджених обмежень він, як ФОП, поніс суттєві втрати, має заборгованість перед фіскальними органами. Зважаючи на продовження багатьох карантинних обмежень, на разі в нього майже відсутній дохід. ОСОБА_2 у заяві вказує, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та дружину. Він посилається, що на даний час у нього відсутня сума коштів, а накладення арешту на майно та рахунки у банку призведе до зупинення бізнесу, поставить заявника у скрутне матеріальне становище, що завдасть шкоди членам сім?ї, дітям, яких він не зможе утримувати. ОСОБА_2 зазначає, що він зможе виконати рішення лише частинами сплачуючи кошти протягом року рівними частинами по 54888, 98 грн. щомісяця до кінця 2021 року. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 просив суд розстрочити виконання рішення суду у справі № 712/3641/20 наступним чином: на дванадцять місяців із щомісячною оплатою боргу рівними частинами у розмірі 1941,60 доларів США. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового наказу задоволено. Розстрочено ОСОБА_2 виконання судового рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2020 року в цивільній справі № 712/3641/20 на дванадцять місяців із щомісячною оплатою боргу рівними частинами у розмірі 1941,60 доларів США. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковальова В.М. оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що категорично не погоджується з розстроченням виконання рішення суду, та вважає ухвалу суду незаконною. На думку скаржника, суд першої інстанції припустився до істотного дисбалансу інтересів сторін, оскільки не врахував інтереси кредитора, який тривалий час з 30.10.2017 року не отримав в погашення жодної копійки та вимушений був звернутися до суду для стягнення заборгованості. Крім того, в той період COVID - 19 не перешкоджав погашати заборгованість. В апеляційній скарзі скаржник посилається, що судове провадження у даній справі тривало з травня 2020 року до 25 вересня 2020 року дати ухвалення рішення за даний справі, але ні в той період ОСОБА_3 , ні після набрання рішення законної сили не погашав заборгованість, а лише затягував розгляд справи. Скаржник вважає, що жодна постанова КМУ, Указ Президента, чи Закон про введення карантину, не передбачає розстрочення або зупинення виконання рішення суду. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 отримував позику та є відповідачем у справі, як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності. В той же час, підприємництво самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність із метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України). Тому твердження про збиткову діяльність підприємця ОСОБА_2 спростовується самим законодавчим визначенням поняття «підприємництва», вважає скаржник. В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу, що за весь період розгляду справи ОСОБА_2 не звертався до кредитора з питанням мирного вирішення справи, розстрочки, відстрочки або часткового зменшення заборгованості. Всі листи та процесуальні документи від позивача, його представника та суду Чеберяк Д.Ю. відмовляється отримувати. Скаржник вказує, що ним не пред`являлися виконавчі листи до виконання, тому за згодою кредитора можливо погашення боргу протягом трьох років, а не року, як просить про розстрочку боржник. Скаржником зазначається, що ухвала суду не містить графіку розстрочки, періоду ( з якого дня, місяця та року починає діяти та закінчуватися розстрочка). Також вважає, що ухвала суду не містить всіх притаманних ознак виконавчого документа дата набрання законної сили, строк для пред`явлення, ідентифікаційний номер сторін, тощо. Тому у випадку порушення графіку платежів, (якого навіть немає) цю ухвалу, вважає скаржник, не прийме до виконання жоден державний/приватний виконавець. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ковальов В.М. просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.02.2021 року у справі № 712/3641/20 скасувати, а заяву про розстрочення виконання рішення залишити без задоволення. 20 квітня 2021 року до початку розгляду апеляційної скарги представник ОСОБА_2 адвокат Весеньов Є.В. в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що наведені скаржником обставини не свідчать про небажання боржника виконувати рішення суду, а лише описують реальні обставини, яким скаржник наводить особисту оцінку та робить висновки, що не відповідають дійсності. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду не зупиняє його виконання, а визначає спосіб його виконання з урахуванням норм чинного законодавства та можливостей боржника. Твердження скаржника про те, що ухвалою суду зупинено виконання його рішення не відповідає дійсності. Відзив обґрунтовується тим, що фізична особа для сплати боргу повинна мати джерела для їх погашення. Той факт, що боржник заробляє кошти шляхом здійснення підприємницької діяльності, є тією обставиною, яку повинен врахувати суд під час вирішення питання про спосіб виконання рішення суду. Сама по собі реєстрація суб`єкта підприємницької діяльності або заснування підприємства не приносить доходу, а тому надані суду відомості про фінансовий стан боржника об`єктивно взято до уваги судом. ОСОБА_2 посилається у відзиві, що твердження скаржника стосовно того, що ним не сплачено жодної копійки, не відповідає дійсності, оскільки відповідач ОСОБА_2 здійснює усі платежі, передбачені графіком розстрочення виконання рішення суду, зазначені в його уточненій заяві (копії квитанції додані до відзиву). У відзиві ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року у справі № 712/3641/20 та залишити ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Весеньова Є.В., який з?явився в судове засідання апеляційного суду, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, виходячи з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону. Задовольняючи заяву боржника ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заяви про розстрочення виконання рішення суду, дійшовши висновку, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з врахуванням обставин справи. Суд послався на ст. 435 ЦПК України, що підставою для застосування норм даної статті є виняткові обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Суд, оцінивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, так як заявник не має сталого доходу внаслідок поширення на території України коронавірусу COVID-19, запровадження карантинних заходів, але має намір виконати рішення суду добровільно. Суд вважає, що обставини, на які вказує ОСОБА_2 у заяві про розстрочення виконання рішення суду, мають особливий характер, тому суд прийшов до висновку про розстрочення виконання рішення суду протягом року із щомісячною оплатою рівними частинами у розмірі 1941, 60 доларів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом не допущено порушень вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2020 року у справі № 712/3641/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.07.2017 року та доповненням до договору позики від 29.07.2017 року у розмірі 20 000 доларів США- основного боргу, 1676,71 доларів США - відсотків за користування коштами, 1622,47 доларів США сума трьох відсотків річних за порушення виконання зобов`язання за ст.625 ЦК України, а всього стягнуто 23299,18 доларів США та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3534 гривень. Рішення суду набрало законної сили 28.12.2020 року. ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового наказу, послався на той факт, що своєчасне виконання рішення суду, з його боку, вкрай ускладнене, оскільки єдиним джерелом доходу є здійснення господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця. Він обґрунтовував заяву тим, що внаслідок введення карантину протягом 2020-2021 років через COVID-19, його бізнес фактично зупинився в зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення суду. Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всіх території України, а у випадку, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї , її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Виходячи із вимог даної норми, відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов?язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Згідно ч. 1 ст. 33 України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим закон відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо. Згідно роз?яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання», суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім?ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача. Як вбачається з Витягу Реєстру платників єдиного податку та Єдиного державного реєстру юридичних осіб ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, вид господарської діяльності юридична діяльність, надання інших комерційних послуг, посередницька діяльність. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Після цього карантин на території України неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. Колегія суддів апеляційного суду враховує надзвичайні обставини, зумовлені поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, з метою запобігання поширенню на території України вказаного захворювання встановлено карантин, із запровадженням ряду обмежувальних протиепідемічних заходів, дію якого продовжено до 30 квітня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив, що дані обставини свідчать про наявність об?єктивних підстав, які перешкоджають виконанню рішення суду з поважних причин та відсутність даних щодо ухилення боржника від виконання даного рішення. Викладені в апеляційній скарзі посилання скаржника на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення, спростовуються доданими до відзиву доказами, згідно з якими заявник почав сплачувати заборгованість за рішенням суду, що підтверджується копіями квитанцій від 27.01.2021 року, згідно якої сплачено заборгованості на суму 54661 грн., від 01.03.2021 року, згідно якої сплачено 54260 грн., від 29.03.2021 року у відповідності до якої сплачена заборгованість становить 54 306,55 грн., від 05.04.2021 року, заборгованість сплачено на суму 54 260 грн. Таким чином, твердження скаржника про те, що на сьогоднішній момент відповідачем ОСОБА_2 не сплачено жодної копійки, не відповідає дійсності, оскільки відповідач здійснює платежі на погашення заборгованості у добровільному порядку щомісячно у розмірі, що дають можливість протягом року сплатити кошти стягувачу в повному обсязі. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що оскільки позивач не подав виконавчий лист для примусового виконання рішення суду, то боржник добровільно приймає міри для виконання рішення суду частинами, оскільки не має матеріальної можливості сплатити всю суму боргу однією сумою, яка є значною. Суд враховує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення, проте приймає до уваги добросовісну поведінку боржника, здійснені ним дії з урегулювання питання погашення заборгованості, наявність трьох неповнолітніх дітей та дружини на утриманні ОСОБА_2 , тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про існування правових підстав для розстрочення виконання рішення суду. Обставин, які б свідчили про виключний майновий інтерес ОСОБА_1 , яка є кредитором, в отриманні грошових коштів за рішенням суду єдиною виплатою, судом не встановлено. Скаржник в апеляційній скарзі погоджується, що за згоди сторін та досягнення домовленостей, можлива розстрочка виконання рішення суду протягом трьох років , а не лише протягом року, як розстрочив суд. Тому за вказаних обставин, апеляційний суд, приймаючи до уваги таку позицію скаржника, не вбачає, що прийнятим судовим рішенням суду про розстрочення виконання рішення, порушуються права стягувача, оскільки щомісячно кошти сплачуються боржником. Отже, апеляційний суд, приймаючи до уваги тривалість виконавчого провадження з виконання рішення суду, вважає, що відстрочення виконання судового рішення в межах строків, визначених ч. 5 ст. 435 ЦПК України, сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов?язання перед стягувачем під час дії карантину. Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не свідчать про небажання боржника виконувати рішення суду, а лише описують реальні обставини, яким позивач наводить особисту оцінку та робить висновки, що не відповідають дійсності. Твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 отримував позику та є відповідачем у справі саме, як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності, а тому посилання заявника про збиткову діяльність підприємця ОСОБА_2 не повинні були прийматися до уваги судом, не підлягають до задоволення колегією суддів, оскільки той факт, що фізична особа ОСОБА_2 заробляє кошти шляхом здійснення підприємницької діяльності, є тією обставиною, яку повинен врахувати суд під час вирішення питання про спосіб виконання рішення суду та сприяти швидшому повному виконанню рішення суду. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). В цілому, доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про порушення норм процесуального права. За встановлених обставин, доказів наданих скаржником, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, так як вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ковальова Віктора Михайловича залишити без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 21.04.2021 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов