Постанова 4824 № 755/12213/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року місто Київ. Справа 755/12213/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6405/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. секретар судового засідання Миронюк І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року (у складі судді Гончарука В.П., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) в справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення,- ВСТАНОВИВ: Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в цивільній справі № 755/12213/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення. Просить суд визнати виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/12213/18 від 24 травня 2019 року таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що у зв`язку з тим, що позивач подарувала свою 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , відпали підстави для виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року у справі № 755/12213/18. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва 755/12213/18 від 24 травня 2019 року про усунення перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, а саме кв . АДРЕСА_1 шляхом вселення з передачею ключів від вхідних дверей вказаної квартири, визнано таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 , згідно поштової відмітки 29 лютого 2020 року звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відновити виконання судового рішення, яке набрало законної сили. В апеляційній скарзі посилалась на те, що суд, ухваливши рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасував рішення суду по даній справі та постановиви нове, на що не мав законного права. Зазначає, що розгляд вищевказаної заяви ОСОБА_2 відбувався без участі сторін. Також вказує, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в разі невизнання відповідачем права ОСОБА_1 на користування спірною квартирою мали б вирішуватись в судовому порядку за зверненням ОСОБА_2 з позовною заявою про визнання її такою, що втратила право на проживання і зняття з реєстрації місця проживання особи у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання Україні». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 27.01.2020 залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1-4 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Задовольняючи заяву про визнання виконавчого листа №755/12213/18 від 24 травня 2019 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що новим власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . що належала позивачу, як стягувачу у виконавчому провадженні ОСОБА_1 вже є ОСОБА_3 , відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 195702141 від 08.01.2020 року. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року у справі № 755/12213/18, усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, а саме кв . АДРЕСА_1 шляхом вселення з передачею ключів від вхідних дверей вказаної квартири. Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року у справі № 755/12213/18 - залишено без змін. Дане рішення набрало законної сили. 24 травня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/12213/18 від 24 травня 2019 року про усунення перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, а саме кв . АДРЕСА_1 шляхом вселення з передачею ключів від вхідних дверей вказаної квартири. 26 грудня 2019 року Старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською К.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №59235017 на підставі виконавчого листа 755/12213/18 від 24 травня 2019 року виданого Дніпровським районним судом м. Києва. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За змістом ч.ч.1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , належить відповідачу відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.2017 року виданого Державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 85706654 від 24.04.2017 року. (а.с. 34). 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , належить відповідачу відповідно договору міни квартир, посвідченого 08.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколіцею В.Ф. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 96758321 від 08.09.2017 року. (а.с. 35). ОСОБА_1 належала 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування посвідченого 22.02.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Березніковою С.М. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 115007567 від 22.02.2018 року. (а.с. 8-9). В свою чергу ОСОБА_1 подарувала свою 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , відповідно до Договору дарування від 03.09.2019 року № 1438, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паденко Т.М. Таким чином, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 195702141 від 08.01.2020 року, 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 . Верховний Суд у постанові в справі №61-1592св17 від 16.01.2018 року зазначив, що частиною другою статті 369 ЦПК України( у редакції 2004 року) передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Підстави для цього зазначені у частині четвертій статті 369 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) є закінчення виконавчого провадження. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. У зазначеній постанові стаття 369, указана в редакції ЦПК 2004 року, у редакції ЦПК 2017 року стаття

442. Судом встанволено, що ОСОБА_1 подарувавши свою 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , відповідно до Договору дарування від 03.09.2019 року, не відмовлялась від права користування спірною часткою в квартирі. Договір дарування було вчинено вже після прийняття рішення у справі про усунення перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, а саме кв . АДРЕСА_1 шляхом вселення з передачею ключів від вхідних дверей вказаної квартири. За таких обставин , відсутні підстави вважати, що виконавчий лист був виданий помилково. Дарування квартири ОСОБА_1 , жодним чином не свідчить про припинення обов`язку ОСОБА_2 усунути перешкоди та надати доступ до квартири ОСОБА_1 , яка вселена судом. В разі, якщо відповідач вважає, що після ухвалення рішення виникли обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 втратила право на спірну квартиру, остання має право звернутись з відповідним позовом, проте виникнення таких обставин, не свідчить про наявність правових підстав для визнання виконавчого листа таким , що не підлягає виконанню. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, як ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» . У справі «Soering vs UK» [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Задовольняючи заяву, без встановлення правових підстав, передбачених законом, суд факти позбавив відповідача обов`язку виконувати Законне рішення суду. Відносини вселеної до спірної квартири фізичної особи ОСОБА_1 з новим власником, свідчать про те, що незважаючи на дарчу новий власник не заперечує проти проживання дочки в спірній квартирі. ОСОБА_1 також пояснила суду, що подарувала свою частку матері, якій 90 років і яка потребує догляду і вони вдвох мають бажання проживати в спірній квартирі, разом з тим відповідач на протязі тривалого часу вчиняє їм перешкоди. Колегія суддів встановила, що відчуження вселеною особою до фактичного виконання рішення суду, своєї власності, жодним чином не впливає на обов`язки боржника усунути перешкоди та надати доступ до квартири ОСОБА_1 , порушення прав якої було встановлено судом. Також суд порушив процесуальні норми, а саме ч.3 ст. 432 ЦПК України, не повідомивши скаржника про день і час розгляду заяви, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду, відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З огляду на те, що апеляційним судом встановлена невідповідність висновків суду встановленим обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню необхідно відмовити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва 755/12213/18 від 24 травня 2019 таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року. Головуючий Судді