Постанова 4808 № 353/897/19

Справа № 353/897/19 Провадження № 22-ц/4808/695/20 Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О., секретаря Петріва Д.Б. за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 28 лютого 2020 року в складі судді Лущак Н.І., ухвалене в м. Тлумач, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, орган опіки та піклування Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини спільно з матір`ю, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 27 жовтня 2007 року по 28 березня 2019 року він перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , у шлюбі у них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З літа 2018 року ОСОБА_2 разом із дітьми почали проживати окремо. З червня 2019 року син ОСОБА_3 проживає з разом ним та повертатися до матері не хоче. Вважає, що в інтересах сина слід визначити його місце проживання з ним, оскільки він працевлаштований, його дохід становить 7 000,00 грн, забезпечений житлом, син відвідує навчальний заклад та у нього склалися сталі соціальні зв`язки. Крім того, з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1 500,00 грн та дочки ОСОБА_4 в розмірі 1 000,00 грн. Проте, з 04 червня 2019 року син повністю знаходиться на його утриманні, ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість. У зв`язку з наведеним просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття та припинити з 04 червня 2019 року стягнення аліментів згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року. У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини спільно з матір`ю. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їхні з відповідачем діти тривалий час проживали з нею у селі Северинівка Ямпільського району Вінницької області. Син у 2018-2019 навчальному році навчався у школі за місцем реєстрації. У червні 2019 року ОСОБА_1 без її погодження забрав сина на проживання до себе у село Олеша Тлумацького районну Івано-Франківської області. Син проживає з матір`ю ОСОБА_1 , останній його вихованням не займається. Посилаючись на те, що у неї є постійне місце проживання, вона матеріально забезпечена, має домашнє господарство просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з нею за її місцем реєстрації. Ухвалою Тлумацького районного суду від 10 жовтня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області. Ухвалою Тлумацького районного суду від 20 грудня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 Рішенням Тлумацького районного суду від 28 лютого 2020 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Місцем проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце проживання його батька - ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 500,00 грн на дитину щомісячно. Стягнення розпочато з 16 вересня 2019 року і зобов`язано проводити до досягнення дитиною повноліття. Рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України 840,80 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн на відшкодування витрат понесених позивачем по сплаті судового збору. З дня набрання рішенням суду законної сили зобов`язано припинити стягнення по виконавчому листу № 153/1861/18, виданому Вінницьким апеляційним судом 14 червня 2019 року, про зменшення розміру визначеного до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі з 2 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення сином повноліття до 1 500,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення сином повноліття. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію ВСУ викладену у постанові від 14 грудня 2016 року по справі №6-244цс16, згідно якої рішення суду про визначення місця проживання дитини разом із батьком можуть ухвалюватися лише у разі наявності виняткових обставин, які свідчили б про неможливість проживати дітей разом із матір`ю. Разом з тим, районним судом таких обставин не встановлено. Також судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію ВСУ викладену у постанові від 12 липня 2017 року по справі №6-546цс17, згідно якої згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини. Вважає, що дитина повинна залишитися із матір`ю, так як вона, як мати, зможе в повній мірі надати любов та ласку, виховати в атмосфері високої моральності. Крім того, у неї наявне місце проживання, власний будинок, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Офіційно працевлаштована медичною сестрою, а тому має постійний, стабільний дохід, яким зможе забезпечити як себе, так і дітей. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що син протягом тривалого часу проживав з нею, відвідував школу, мав гарні досягнення в навчальному процесі, користувався авторитетом серед школярів та вчителів, мав друзів, які завжди його підтримували. Також судом не було взято до уваги, що вона постійно здійснювала догляд за сином, здійснювала його забезпечення як духовно, так і матеріально, лікувала, доглядала та здійснювала соціальне забезпечення в побуті. У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задоволити її позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність. Суду пояснив, що син проживає з ним та своєю бабусею, йому комфортно, добре себе поводить, ходить до школи, має друзів. Вважає, що він як батько добре на нього впливає, оскільки проживаючи біля матері були випадки негативної поведінки та участі в сумнівних компаніях, що зараз припинилося. Просить рішення суду залишити без змін, оскільки таке відповідає інтересам дитини. В частині аліментів також просить залишити визначений судом розмір, оскільки його заробіток в середньому 5-6 тисяч гривень, що недостатньо для утримання дитини та сплати аліментів. ОСОБА_2 , представники органу опіки та піклування Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та органу опіки та піклування Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку повідомлялися, а тому колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, взявши до уваги висновки органів опіки та піклування Тлумацької РДА та Ямпільської РДА, врахувавши думку дитини, виходив з того, що проживання сина з батьком буде відповідати його інтересам, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному. Задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як мати, зобов`язана утримувати дитину, тому визначив розмір аліментів у розмірі 1 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Судом встановлено, що з 27 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2019 року розірвано (а.с. 5-7). ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 , батьками яких є сторони по справі (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2008 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23 травня 2013 року (а.с. 4, а.с. 4 зворот). Як вбачається із постанов про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2019 року на примусовому виконанні Тлумацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебувають два виконавчі листи № 153/1861/18, видані Вінницьким апеляційним судом 14 червня 2019 року, про зменшення розміру визначеного до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі з 2000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення сином повноліття до 1500 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення сином повноліття; зменшення розміру визначеного до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі з 1500 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття до 1000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8, 9). Відповідно до копії заповіту від 22 травня 2006 року ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , все своє майно, де б вона не було і з чого б воно не складалося заповіла своєму внукові ОСОБА_1 (а.с. 14, 14 зворот, 15). Згідно довідки Олешанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 714 від 22 серпня 2019 року на день смерті своєї бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 (а.с. 16). Відповідно до довідок Олешанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 600 від 01 серпня 2019 року та № 638 від 06 серпня 2019 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: голова двору ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає без реєстрації (а.с. 12, 12 зворот). Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 , проживає по АДРЕСА_1 . Житловий будинок побудований в 1967 році, глиняний, покритий шифером, загальною площею 40 кв.м., складається з двох житлових кімнат, газифікований. ОСОБА_1 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 . В склад його сім`ї входять: голова двору ОСОБА_7 , син, який не зареєстрований, але проживає, ОСОБА_1 , внук, не зареєстрований, але проживає, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). З 02 вересня 2019 року ОСОБА_3 , 2008 року народження, навчається у 5 класі Олешанського ліцею Олешанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області (довідка Олешанського ліцею Олешанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 96 від 04 вересня 2019 року) (а.с. 13). Згідно довідки Поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька районна лікарня» Тлумацької районної ради Івано-Франківської області серії ААМ № 557905 від 02 вересня 2019 року будь-які психіатричні протипоказання до виконання обов`язків охоронця у ОСОБА_1 відсутні (а.с. 18, 18 зворот). Відповідно до довідки ТОВ «Граніт» № 1009 від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Граніт» на посаді охоронника за основним місцем роботи з 04 вересня 2019 року (а.с. 10). Відповідно до довідки-характеристики Олешанської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 168 від 29 вересня 2019 року громадянин ОСОБА_1 за час проживання на території Олешанської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони, товариський, життєрадісний, користується авторитетом серед товаришів та односельців, характер спокійний, розлучений (а.с. 17). У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася на адресу Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області із заявою, в якій повідомила що ІНФОРМАЦІЯ_3 її колишній чоловік ОСОБА_1 без її дозволу забрав їхнього спільного сина ОСОБА_3 і поїхав в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області. Їхні спільні знайомі повідомили, що син разом з батьком ОСОБА_1 ведуть аморальний спосіб життя, вдома не ночують, постійно вештаються разом. Батько про сина не піклується, не сприяє його соціальному та духовному розвитку, змушує купувати спиртні напої та сигарети. Дитина постійно ходить брудна та неохайна. Просила відреагувати на її заяву і посприяти в питанні повернення їй сина ОСОБА_3 в найкоротші терміни (а.с. 40). Відповідно до відповіді на заяву Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області № 580/108/04/37-2019 від 23 серпня 2019 року перевіркою встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із своїм батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_7 в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області. Дитина доглянута та забезпечена усім необхідним. Під час спілкування ОСОБА_3 висловив бажання проживати з батьком. Згідно довідки Олешанського ліцею Олешанської сільської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_3 з 01 вересня 2019 року навчатиметься у 5 класі даного навчального закладу. З ОСОБА_1 проведено бесіду та наголошено на належному виконанні батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини. Крім того проінформовано, що вирішення сімейних спорів не належить до компетенції поліції. У разі існування такі спори вирішуються органом опіки та піклування або судом (а.с. 39). Згідно повідомлення Тлумацької РДА Івано-Франківської області №Ф-105 від 09 серпня 2019 року Тлумацькою РДА розглянуто заяву ОСОБА_2 від 23 липня 2019 року про надання допомоги та 06 серпня 2019 року здійснено виїзд за місцем проживання дитини по АДРЕСА_1 , в ході якого обстежено житлово-побутові умови проживання, вивчено умови життя і виховання дитини, розглянуто взаємовідносини та ставлення дитини до батька, а також ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків. Також проведено бесіду з батьком дитини ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході вивчення питання жодних порушень з боку батька ОСОБА_1 щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 не виявлено, умови проживання дитини батьком створені належним чином, дитина доглянута та забезпечена всім необхідним. На час перебування батька дитини на роботі вихованням онука займається бабуся ОСОБА_7 . На даний час ОСОБА_1 готується позовна заява до суду щодо визначення місця проживання дитини (а.с. 37-38). Відповідно до довідки № 02-09/287 від 10 липня 2019 року (а.с. 47) та довідки-характеристики № 379 від 07 жовтня 2019 року (а.с. 46) ОСОБА_2 дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , також з нею зареєстровані та проживають її неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 з серпня 2018 року по 01 вересня 2019 року працювала в Северинівському ФАПі на посаді медичної сестри. На даний час знаходиться на обліку у Ямпільському районному центрі зайнятості. Має двох неповнолітніх дітей, розлучена. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони. У побуті завжди ввічлива, тактовна, працелюбна. За характером спокійна та врівноважена, до поставлених доручень ставиться відповідально, у взаєморозумінні з односельчанами, доброзичлива, користується повагою у людей. Згідно довідки загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Ямпільського району Вінницької області №18 від 16 липня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2018 року по 31 травня 2019 року навчався в філії «Заклад середньої освіти I-II ст.» с. Северинівка ОНЗ «Заклад загальної середньої освіти І-III ст.» с. Довжок Ямпільського району (а.с. 48). Згідно висновку № 01-01.11/1405 від 08 листопада 2019 року Ямпільської РДА Вінницької області, як органу опіки та піклування, було з`ясовано, що малолітня дитина ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_8 , проживають в одноповерховому будинку АДРЕСА_2 . Діти забезпечені всім необхідним для проживання, навчання, для різнобічного загального розвитку та відпочинку облаштована окрема кімната. В наявності: ліжко, сервант, шафа, для зберігання одягу та особистих речей, письмовий стіл, тумбочка, крісло, телевізор, багато іграшок і різноманітних ігор для різнобічного розвитку. Також в наявності великий набір продуктів харчування, необхідний одяг відповідно до сезону та взуття. В будинку функціонує пічне опалення, твердим паливом забезпечені на весь опалювальний період. Водопостачання централізоване. В будинку впорядковано, затишно, комфортно. Тому, враховуючи вищенаведене орган опіки та піклування Ямпільської РДА приходить до висновку, що для утримання, проживання, навчання та відпочинку малолітніх дітей за вищевказаною адресою, створені всі необхідні і комфортні умови та те, що мати ОСОБА_2 належним чином займається утриманням та навчанням дітей (а.с. 71-72). Згідно висновку № 574/01-18 від 15 листопада 2019 року Тлумацької РДА Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування, було проведено з дитиною ОСОБА_3 бесіду та вислухано його думку. В ході чого дитина вказала, що йому добре жити з батьком та бабусею. Батько дбає про нього, купляє йому все необхідне і він не має бажання повертатися до матері, також бажає і надалі проживати з батьком та навчатися в Олешанському ліцеї. Повідомив, що батько не забороняє спілкуватися йому з матір`ю та бабусею, планує на канікулах провідувати матір та молодшу сестричку. Враховуючи вищенаведене, виходячи з інтересів малолітнього ОСОБА_3 , що на даний момент проживає з батьком, який забезпечений житлом, зарекомендував себе з позитивної сторони та враховуючи те, що ОСОБА_1 фактично виховує сина, піклується його моральним, фізичним та духовним розвитком, беручи до уваги думку дитини, орган опіки та піклування Тлумацької РДА, вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 73-74). Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При визначенні місця проживання дитини необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед необхідно виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Встановивши, що протягом останнього року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з батьком, відвідує начальний заклад, при цьому ОСОБА_1 були створені належні умови для проживання та розвитку дитини, останній постійно піклується про сина, бере участь у духовному та фізичному розвитку, матеріально забезпечує його, взявши до уваги думку дитини, який висловив бажання проживати з батьком, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком. В частині стягнення аліментів, апелянт не наводить доводів, однак просить рішення суду скасувати і в цій частині, тому рішення і в цій частині підлягає перевірці. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частин першої-третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України). Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Позивач визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2 218 гривень, з 1 липня - 2 318 гривень, з 1 грудня - 2 395 гривень. Таким чином, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Встановивши, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні батька, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 1 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, виходячи з обґрунтованості та справедливості такого розміру. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про визначення місця проживання дитини разом із батьком можуть ухвалюватися лише у разі наявності виняткових обставин, які свідчили б про неможливість проживати дітей разом із матір`ю на увагу не заслуговують, оскільки міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, оскільки факт того, що проживання дитини з батьком не відповідатиме інтересам дитини ОСОБА_2 не доведено та належними доказами не підтверджено. З огляду на зміст пояснень наданих малолітнім ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції, він свідомо висловлював бажання проживати з батьком, його влаштовують умови проживання та оточення, хоче підтримувати відносини з матір`ю та сестрою і переживає через розлуку з ними, однак не має бажання змінювати обставини. Посилання на те, що дитина повинна залишитися із матір`ю, так як вона, як мати, зможе в повній мірі надати любов та ласку, виховати в атмосфері високої моральності є безпідставними, оскільки мати зобов`язана приймати участь у вихованні дитини і у випадку не спільного проживання із сином. Крім того, судом не встановлено обмежень на спілкування матері з дитиною. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи також на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тлумацького районного суду від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 червня 2020 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: Р.Й. Матківський І.О. Максюта