Постанова 4803 № 177/969/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/283/20 Справа № 177/969/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2016 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила та просила суд вчинити розподіл спільного сумісного майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділивши останній майно на загальну суму 28456, 84 грн., що складається з кухні «Доміно», вартістю 2146 грн. 00 коп., кухонного куточка «Вікторія», вартістю 759 грн. 00 коп., холодильника «Індезіт», вартістю 3999 грн. 17 коп., телевізора «Хонда», вартістю 2406 грн. 67 коп., ліжка 2-х спального, вартістю 2190 грн. 00 коп., комоду, вартістю 1235 грн. 00 коп., меблів для передпокою, вартістю 2886 грн. 00 коп., меблевої стінки «Каспій», вартістю 5705 грн. 00 коп., м`якого куточка «Оскар», вартістю 6500 грн. 00 коп. та стола кухонного «Дівінець», вартістю 630 грн. 00 коп. (майно згідно переліку № 1), а Відповідачу майно згідно переліку № 2 на загальну суму 27 495 грн. 90 коп., а саме: газову плиту «Грета», вартістю 3475 грн. 00 коп., ванну, вартістю 2550 грн. 00 коп., унітаз вартістю 780 грн. 00 коп., водонагрівач вартістю 2 200 грн. 00 коп., обладнання для каналізації, вартістю 689 грн. 40 коп., змішувач для ванної, вартістю 453 грн. 50 коп., змішувач для кухні вартістю 197 грн. 75 коп., шифер, вартістю 9600 грн. 00 коп., утеплювач, вартістю 1260 грн. 00 коп., кахельну плитку, вартістю 960 грн. 00 коп. та 864 грн. 00 коп., шпалери, загальною вартістю 1729 грн. 25 коп., двері, вартістю 757 грн. 00 коп., шафу з дзеркалом, вартістю 780 грн. 00 коп. та умивальник з тумбою вартістю 1200 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вищезазначене майно придбано за час шлюбу з відповідачем, є спільною сумісною власністю, де частки кожного з подружжя є рівними, зазначаючи при цьому, що спільне майно, зазначене в переліку №2 знаходиться та придбавалось подружжям для проведення ремонтних робіт і облаштування в будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності відповідачу та третій особі ОСОБА_3 , у зв`язку із чим є неподільним, але має враховуватись при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (а.с.3-5,156-158). У грудні 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому зазначив, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , позивачем за первісним позовом, ними було придбано майно на загальну суму 62975,00 грн., а саме: пральну машину «Індезит», вартістю 4000,00 грн., холодильник вартістю 5000,00 грн., плиту газову «Грета», вартістю 3475,00 грн, диван «Малятко», вартістю 2000,00 грн., водонагрівач (бойлер), вартістю 2000,00 грн., витяжку кухонну, вартістю 1000,00 грн., духову шафу електричну, вартістю 1500,00 грн., ноутбук, вартістю 6000,00 грн., гарнітур кухонний, вартістю 5000,00 грн., м`який куточок кухонний, вартістю 2000,00 грн., м`який куточок кімнатний, вартістю 4000,00 грн., крісло-ліжка 2 штуки, загальною вартістю 2000,00 грн., кондиціонер «Делфа» (спліт система), вартістю 3000,00 грн., гарнітур кімнатний, вартістю 4000,00 грн., мікрохвильову піч, вартістю 1000,00 грн., комп`ютер (системний блок з монітором та клавіатурою), вартістю 6000,00 грн., телевізор, вартістю 3000,00 грн., вікна з ПВХ 2 штуки та балконний блок з ПВХ, загальною вартістю 8000,00 грн., яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підтвердження чого до зустрічної позовної заяви долучено акт від 21.11.2015. Крім того, обставини придбання вказаного майна спільно позивачем та відповідачем за первісним позовом можуть також підтвердити свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які окрім ОСОБА_4 і підписували вказаний акт (а.с.51-52). Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. У порядку поділу спільного сумісного майна виділено ОСОБА_1 , майно загальною вартістю 28456 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень 84 копійок, а саме: - кухню «Доміно», вартістю 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок; - кухонний куточок «Вікторія», вартістю 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок; - холодильник «Індезіт», вартістю 3999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 17 копійок; - телевізор «Хонда», вартістю 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 67 копійок; - ліжко 2-х спальне, вартістю 2190 (дві тисячі сто дев`яносто гривень) 00 коп.; - комоду, вартістю 1235 (одна тисяча двісті тридцять п`ять) гривень 00 копійок: - меблів для передпокою, вартістю 2886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок; - меблеву стінку «Каспій», вартістю 5705 (п`ять тисяч сімсот п`ять) гривень 00 копійок; - м`який куточок «Оскар», вартістю 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок; - стіл кухонний «Дівінець», вартістю 630 (шістсот тридцять) гривень 00 копійок. У порядку поділу спільного сумісного майна виділино ОСОБА_2 майно загальною вартістю 27495 (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 90 копійок, а сам: -газову плиту «Грета», вартістю 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок; -ванну, вартістю 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; -унітаз вартістю 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок; - водонагрівач вартістю 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок; -обладнання для каналізації, вартістю 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок; -змішувач для ванної, вартістю 453 (чотириста п`ятдесят три) гривні 50 копійок; - змішувач для кухні вартістю 197 (сто дев`яносто сім) гривень 75 копійок; - шифер, вартістю 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок; - утеплювач, вартістю 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) гривень 00 копійок; -кахельну плитку, загальною вартістю 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок; -шпалери, загальною вартістю 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) гривень 25 копійок; -двері, вартістю 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок; -шафу з дзеркалом, вартістю 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок; -умивальник з тумбою вартістю 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок. Вирішено питання щодо стягнення судового збору. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - відмовлено (а.с.168-170). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на те, що судом грубо порушені норми процесуального права, вважаючи рішення суду суб`єктивним та безпідставним, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі ОСОБА_1 . При цьому питання про задоволення свого зустрічного позову апелянт не ставить (а.с.181-184). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що з 07.07.2006 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 04.05.2016 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8) та рішенням Тернівського районного суду м. Кривий Ріг від 04.05.2016 по справі № 215/1125/16-ц, про розірвання шлюбу (а.с.53). Судом 1 інстанції також встановлено та не заперечувалося сторонами, що майно на загальну суму 55 952 грн. 74 коп., зазначене в переліках № 1 та № 2 позовної заяви ОСОБА_1 , яка була уточнена останньою, придбано за спільні кошти подружжя та набуте внаслідок спільної праці. Задовольняючи позовні ОСОБА_1 суд виходив з того, що майно зазначене в переліку № 2 первісного позову знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності відповідачу та третій особі ОСОБА_3 , введене в експлуатацію та використане для поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у цьому будинку, призвело до збільшення вартості останнього, як об`єкта нерухомості через покращення його якісних характеристик. Відмовляючи у задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 суд 1 інстанції зазначив, що його позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Пунктами 22, 23 та 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК України та ст. 372 ЦК України. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України, відповідно до частини першої яко, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. За ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не передбачено законом або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Презумпція рівності часток майна дружини та чоловіка закріплена у ст. 60 СК України, згідно якої кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012). Зазначена правова позиція також висловлена у постанові ВП ВС від 21.11.2018 у справі № 372/504/17. Системно аналізуючи норми чинного законодавства та приймаючи до уваги те, що майно зазначене в переліку № 2 первісного позову знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності відповідачу та третій особі ОСОБА_3 , введене в експлуатацію та використане для поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у цьому будинку, призвело до збільшення вартості останнього, як об`єкта нерухомості через покращення його якісних характеристик, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виділення ОСОБА_2 із спільного сумісного майна подружжя зазначене майно на суму 27495 грн. 90 коп. Відповідно доводи апеляційної скарги з приводу нерівноцінного розподілу майна є безпідставними та такими, що трактуються апелянтом на власний розсуд. Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить. За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого первісного та зістрічного позовів, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статтей 263 - 265 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: