Постанова 4803 № 2-3264/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3052/20 Справа № 2-3264/11 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря - Лященко С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: 17 липня 2019 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі № 2-3264/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості. В обґрунтування заяви, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на наявність виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 30.06.2011 року у справі №2-3264 про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за тим самим кредитним договором, за яким видано і виконавчий лист від 30.06.2011 року у справі №2-3264/11, а тому просить суд визнати виконавчий лист у справі №2-3264/11 таким, що не підлягає виконанню. (а.с.42-44). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі № 2-3264/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.63). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 69-73). Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив, що підстава, на яку вказує представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у своїй заяві, не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а є підставою для перегляду Заочного рішення суду від 11 травня 2011 року, а тому стороною обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні поданої заяви та не позбавляє сторону обрати вірний спосіб захисту порушеного права. Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується. Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом цієї норми закону підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення. Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання. Як вбачається з матеріалів, відповідно до заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) та філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості - задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.11.2007 року у розмірі 90594,49 гривень, витрати за надання юридичних послуг та витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права в розмірі 500,00 гривень, а всього - 91094,49 гривень. Стягнуто з філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) солідарно 200 грн. - заборгованість за договором поруки №154 від 12.02.2009 року. В решті позову відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.33-34). Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили. На підставі вказаного судового рішення, що набрало законної сили 23 травня 2011 року, судом видано виконавчі листи на примусове стягнення, в тому числі з ОСОБА_1 суми боргу, який пред`явлено банком для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 14.05.2012 року державним виконавцем вказаного вище відділу виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №32541966, а 31.03.2016 року на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що вбачається з листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 05.03.2019№дв/32 (а.с.47-48). Так, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ст.. 432 ЦПК України). Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в заяві посилається на наявність виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 30.06.2011 року у справі №2-3264 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тим самим кредитним договором, за яким видано і виконавчий лист від 30.06.2011 року у справі №2-3264/11, а тому просить суд визнати виконавчий лист у справі №2-3264/11 таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням того, що він виданий на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. За змістом ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону. Підстав для скасування цієї ухвали не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: