Постанова 4811 № 463/4931/19

Справа № 463/4931/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/1015/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, в с т а н о в и л а: 19.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів, присуджених їй з відповідача ОСОБА_2 за рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1000 грн. до 5000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня ухвалення рішення суду до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просила стягнути з відповідача половину понесених нею додаткових витрат на лікування, оздоровлення та всебічний розвиток дитини в розмірі 12837 грн. 75 коп. 28.08.2019 року позивач подала заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог (а.с.125 т.1), яку уточнила заявою від 29.11.2019 року (а.с.215 т.1), з остаточними вимогами: про збільшення розміру присуджених аліментів та стягнення їх у частці від доходу відповідача в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня ухвалення рішення суду до досягнення дитиною повноліття, та стягнення 50 відсотків понесених нею додаткових витрат на лікування, оздоровлення та всебічний розвиток дитини в розмірі 14437 грн. 75 коп., з яких: 1263 грн. 26 коп. на консультації лікарів та придбання ліків у зв`язку з наявним у дитини захворюванням (атопічний дерматит) в період з квітня по травень 2019 року; 10949 грн. 49 коп. на оздоровлення та відпочинок дитини на морському узбережжі у 2016 та 2018 роках; 625 грн. на поглиблення знань з англійської мови в англомовному таборі з 03 по 07 червня 2019 року; 1600 грн. на двотижневе заняття з плавання із професійними тренерами в басейні Водан у липні серпні 2019 року. Крім того, позивач просила компенсувати їй за рахунок відповідача понесені судові витрати в розмірі 16050 грн., з яких: 16000 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 50 грн. витрати на поштові відправлення копій документів. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що за рішенням суду з відповідача у її користь стягуються аліменти на утримання їхньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, однак, з віком потреби дитини збільшились, тому матеріальне становище позивача погіршилось, а матеріальне становище відповідача, навпаки, значно покращилось: він має постійне місце праці, окрім того, отримує пенсію по інвалідності та дохід від індивідуальної адвокатської діяльності, інших дітей та/або непрацездатних утриманців немає, має у власності декілька об`єктів нерухомого майна, зокрема: квартиру у м.Новомосковську Дніпропетровської області, земельну ділянку площею 839 кв.м в с.Жирівка Пустомитівського району Львівської області, має накопичення на депозитних рахунках, є засновником ТОВ «Юридична Компанія «Альфа Статус», неодноразово відпочивав за межами України, що, на її (позивача) переконання є підтвердженням достатнього фінансового стану відповідача. Збільшення матеріальних витрат на дитину позивач обґрунтовує необхідністю розвитку індивідуальних здібностей дитини, культурного розвитку, відвідування гуртків, заняття спортом, організації дозвілля дитини та відпочинку, забезпечення їй належних умов для проживання, а також необхідністю збалансованого, дієтичного харчування та оздоровлення дитини на морському узбережжі у зв`язку з наявними у неї хронічними захворюваннями атопічним дерматитом та алергічним ринітом. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) платника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 1263 грн. 26 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 50 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду оскаржили обидві сторони. Позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої доводи апелянт ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в порушення вимог закону суд визначив розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) платника, яка є меншою від встановленого законом мінімального рекомендованого розміру частки на одну дитини 1/4, власне, як вона і просила, звертаючись до суду з вказаним позовом. Вважає, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи щодо доходів відповідача, зокрема, завершив розгляд справи, не отримавши та не дослідивши витребовувану інформацію щодо доходів відповідача від органів ДФС. Не погоджується позивач із вирішенням судом спору і в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, зокрема, понесених нею додаткових витрат на поглиблення знань з англійської мови в розмірі 625 грн. та на заняття з плавання в розмірі 1600 грн. Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив їй у відшкодуванні понесених витрат на правничу допомогу і висновки суду в цій частині є суперечливими. Відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині визначення збільшеного розміру аліментів, присудивши позивачу на утримання дитини аліменти в розмірі 1/10 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили, а в частині допущення негайного виконання рішення суду скасувати, та стягнути з позивача у його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11305 грн. 94 коп. Апелянт ОСОБА_2 вважає, що судом не надано жодної аргументації та мотивації власному висновку, що збільшення аліментів до рівня 1/5 частини від усіх його доходів є саме тим розміром, який відповідає об`єктивним потребам дитини. Зазначає, що згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2218 грн., тому мінімальний гарантований розмір аліментів для дитини такого віку становитиме 1109 грн. Також просить врахувати, що, виходячи із його місячного доходу, який становить 22222 грн. 23 коп., 1/10 частина доходу, яку він погоджується сплачувати як аліменти на утримання дитини, становить 2222 грн. 22 коп., а тому, якщо кожен із батьків буде витрачати на дитину вказану суму, то в сукупності матеріальне утримання дитини, яке вона буде отримувати щомісячно від обох батьків, становитиме 4444 грн. 44 коп., що цілком достатньо для гармонійного розвитку дитини, в той час, як мінімальна заробітна плата в Україні становить 4723 грн. Звертає увагу, що він не заперечує того факту, що в нього змінився матеріальний стан і вимога позивача щодо збільшення розміру аліментів є підставною, однак, вважає, що судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що заявлений позивачем та задоволений судом розмір збільшених аліментів є значно більшим від рекомендованого розміру аліментів на одну дитину. Неправильним вважає висновок суду про присудження аліментів у збільшеному розмірі, починаючи з дня звернення позивача до суду із вказаним позовом 14 червня 2019 року, оскільки аліменти у збільшеному розмірі підлягають до стягнення лише з моменту набрання рішенням законної сили. Зазначає, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції повністю відмовив йому у стягненні витрат на правничу допомогу, хоча позовні вимоги позивача задоволено частково. Вважає, що він своєчасно подав розрахунок витрат і всі необхідні та підтверджуючи документи, а тому суд дійшов безпідставного висновку про недоведеність понесених ним витрат на правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.06.2020 року, є дата складення повного судового рішення 26.06.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач і відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11 т.1). Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Личаківського районного суду м.Львова від 27 серпня 2015 року (а.с.9, 12 т.1). Дитина проживає разом з позивачем у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-17 т.1). Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 у користь позивача ОСОБА_1 присуджені аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 10.03.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18-19 ІНФОРМАЦІЯ_2 .1). Позивач ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу корпоративного бізнесу у філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України». Відповідач ОСОБА_2 з 22.02.2016 року має постійне місце праці у ФОП ОСОБА_4 на посаді юриста, де в період з лютого по липень 2019 року отримував заробітну плату в розмірі 6500 грн. (а.с.124 т.1), крім того, він є адвокатом (а.с.174 т.1) і займається індивідуальною адвокатською діяльністю, отримує дохід, який є мінливим (а.с.223 т.1), а тому середній місячний дохід від його підприємницької діяльності становить близько 11600 грн., що відповідач визнає, вказуючи у своїх письмових поясненнях (а.с.217 т.1), він є інвалідом 3-ої групи (а.с.167 т.1), у зв`язку з чим отримує пенсію, розмір якої у період з липня по жовтень 2019 року становив 4069 грн. (а.с.182-183 т.1), відтак, загальний розмір щомісячного доходу відповідача у вказаний період 2019 року становив близько 22200 грн. і цю обставину відповідач визнає. Статтею 180 СК України закріплено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У відповідності до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи й той факт, що відповідач визнає наявність правової підстави для збільшення розміру аліментів на утримання дитини, присуджених з нього рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 11 травня 2016 року, і має достатній заробіток (дохід), що підтверджується документально, тому розмір аліментів на дитину при доході відповідача не повинен бути меншим, ніж закріплений частиною другою статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, тобто у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, який, починаючи з 01 січня 2020 року, становив 2218 грн. Разом з тим, необхідно враховувати, що законодавцем визначено лише мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, а тому розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища дитини та її стану здоров`я, матеріального становища платника аліментів та інших обставин, які відповідно до ст.182 СК України враховуються судом при визначенні розміру аліментів, може бути більшим для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, основним критерієм визначення судом розміру аліментів на дитину має бути достатність аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Визначаючи аліменти у частці від заробітку (доходу) у розмірі 1/5 заробітку (доходу) відповідача, що з урахуванням його середнього місячного доходу (22200 грн.) становить 4440 грн., суд першої інстанції виходив із того, що цих аліментів буде достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини сторін. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки витрати на дитину позивач обґрунтовує також необхідністю забезпечити дитині дозвілля та відпочинок у вільний від навчання час, в тому числі й забезпечення дитині за рахунок аліментів відпочинку під час літніх канікул для оздоровлення у зв`язку з наявними у неї хронічними захворюваннями, які названі вище, на що має право дитина з урахуванням матеріального становища своїх батьків, у яких вона є єдиною дитиною. У зв`язку з цим, доводи відповідача ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними і не спростовують правильного висновку суду про визначення розміру стягуваних з нього аліментів у збільшеному розмірі, оскільки обставин, які б підтверджували наявність у платника аліментів інших дітей та/або непрацездатних утриманців, та/або витрат, пов`язаних із станом здоровя, тощо, не встановлено. Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що суд з урахуванням вимог статті 183 СК України зобов`язаний був присудити їй аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, є безпідставними, оскільки норма частини п`ятої цієї статті стосується наказного, а не позовного, провадження. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів за позовом позивача, як одержувача аліментів, в тому числі шляхом збільшення їх розміру, а саме: з присуджених раніше судом аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на визначення аліментів у частці від доходу відповідача в розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки визначений судом новий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини з урахуванням її віку, потреб, стану здоров`я та фінансових можливостей батьків. Законними й належним чином обґрунтованими є висновки суду і в частині вирішення спору про стягнення додаткових витрат на дитину. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення витрат на оздоровлення дитини на морському узбережжі, на заняття водними видами спорту та на поглиблення знань з англійської мови в англомовному таборі, оскільки за обставинами справи і за вимогами статті 185 СК України, якою передбачено, що додаткові витрати на дитину викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), понесення позивачем вказаних вище витрат не можна віднести до додаткових витрат на дитину. Законними і належним чином обґрунтованими є також висновки суду і в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу сторін, а тому в цій частині оскаржуване рішення також необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, дослідивши та надавши належну правову оцінку доказам, які сторони подали суду на підтвердження своїх вимог та заперечень, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом в цій частині порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду, а тому у задоволенні апеляційних скарг, доводи яких стосуються оскарження рішення суду по суті вирішення спору та розподілу судових витрат, необхідно відмовити, а оскаржуване рішення суду в цій частині залишити без змін. При цьому, доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що аліменти у збільшеному розмірі присуджуються позивачеві з дня набрання рішенням законної сили, є правильними, тому оскаржуване рішення в цій частині необхідно змінити, шляхом внесення відповідних змін в резолютивну частину рішення. Правильними є й доводи апелянта про помилковість висновку суду в резолютивній частині рішення про допущення до негайного виконання рішення в частині стягнення присуджених аліментів у збільшеному розмірі у межах суми платежу за один місяць, оскільки, як уже зазначалось вище, аліменти у новому (збільшеному) розмірі підлягають до стягнення з дня набрання рішенням законної сили, відтак, абзац четвертий резолютивної частини рішення підлягає виключенню. Таким чином, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в цій частині підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2020 року змінити, зазначивши в абзаці другому резолютивної частини рішення, що присуджені ОСОБА_1 аліменти у збільшеному розмірі підлягають до стягнення, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, та виключивши з резолютивної частини рішення висновок суду про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 26 червня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.