LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд760/21747/19

від 23.06.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 760/21747/19 Провадження №22-ц/824/3219/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Солом`янського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про визнання договору дарування недійсним, - В С Т А Н О В И В: Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати недійсним договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В., 19.11.2013 року серія та номер 3944. Скасувати державну реєстрацію прав власності на квартиру за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проведеною відповідно до договору дарування від 19.11.2013 року, серія та номер 3944. В обгрунтування указаного позову позивач зазначав, що 24.01.2008 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено договір №068-2008-054, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 202940,00 доларів США, строком до 10.01.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 3.2 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . 14.03.2008 року між банком та позичальником був укладений кредитний договір №068-2008-663, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 393460,00 шв. Франків строком до 10.03.2032 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов вказаного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 . Також, для забезпечення виконання зобов`язання за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_1 були укладені договори поруки №068-2008-054-Р від 24.01.2008 року та №068-2008-663 від 14.03.2008 року. 30.04.2010 року у договорі поруки були укладені відповідні додаткові угоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.05.2015 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №068-2008-054 від 24.01.2008 року в сумі 221140,46 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №068-2008-663 від 14.03.2008 року в сумі 420938,09 шв. франків. На підставі вказаного рішення судом виданий виконавчий лист. Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень №158984439 від 11.03.2019 року АТ «Універсал Банк» стало відомо, що ОСОБА_1 відчужила квартиру АДРЕСА_4 за договором дарування №3944 від 19.11.2013 року своїм дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Тобто, після ухвалення заочного рішення про солідарне стягнення заборгованості ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за виконання рішення суду уклала фіктивний договір дарування, який був направлений на реальне настання правових наслідків відповідного договору. Вважає, що ОСОБА_1 здійсненні дії, направлені на приховування майна з метою недопущення звернення стягнення на таке майно та використано у даній схемі пов`язаних близьких осіб - синів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Рішенням Солом`янського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» було відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням позивач АТ «Універсал Банк» звернувся із апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову та визнання недійсним договору дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В., 19.11.2013 року серія та номер 3944 та скасування державної реєстрації прав власності на квартиру за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проведеної відповідно до договору дарування від 19.11.2013 року, серія та номер 3944. В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач АТ «Універсал Банк» зазначив, що ОСОБА_1 , відчужуючи належне їй на праві власності майно своїм синам, відповідачам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була обізнана про судове рішення Шевченківського районного суду м.Київ від 22.07.2013 року (761/15132/13-ц) залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Київ від 12 травня 2015 року, що набрало законної сили, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» суми заборгованості за кредитним договором №068-2008-054 від 24 січня 2008 року в сумі 221140 ( двісті двадцять одна тисяча сто сорок доларів США) 46 центів, що за курсом НБУ на час подання позову складає 1767575 (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 70 коп., і таким чином, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання рішення суду, що на час укладення договорів дарування, набрало законної сили. У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені та не повідомили суд про поважні причини, що перешкодили з`явитись в судове засідання. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що нерухоме майно, що було відчужене за спірним договором дарування, не було предметом іпотеки за кредитними договорами, а ОСОБА_1 є фінансовим, а не майновим поручителем, укладення договору дарування жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2008 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено договір №068-2008-054, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 202940,00доларів США, строком до 10.01.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до п.3.2 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . 14.03.2008 року між банком та позичальником був укладений кредитний договір №068-2008-663, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 393460,00 шв. франків строком до 10.03.2032 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов вказаного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 . Також, для забезпечення виконання зобов`язання за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_1 були укладені договори поруки №068-2008-054-Р від 24.01.2008 року та №068-2008-663 від 14.03.2008 року. 30.04.2010 року у договорі поруки були укладені відповідні додаткові угоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.05.2015 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №068-2008-054 від 24.01.2008 року в сумі 221140,46 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №068-2008-663 від 14.03.2008 року в сумі 420938,09 шв. франків. На підставі вказаного рішення судом виданий виконавчий лист. 19.11.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_4 , який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В. Судом встановлено, що позивач звертаючись з позовом до відповідачів про визнання вказаного договору дарування недійсним зазначав, що про існування договору дарування від 19.11.2013 року АТ «Універсал Банк» стало відомо 11.03.2019 року з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень №158984439 від 11.03.2019 року. Вважає, що після ухвалення рішення Шевченківським районним судом м. Києва про солідарне стягнення заборгованості, ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності за виконання рішення суду уклала фіктивний договір дарування, який не був направлений на реальне настання правових наслідків відповідного договору. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення спірного договору було дотримано вимоги чинного законодавства, в тому числі щодо форми та змісту відповідного типу правочину, що предмет дарування на час укладення спірного договору не знаходився у АТ «Універсал Банк» в заставі, не перебував під обтяженням, зареєстрованим на користь позивача. Крім того, щодо предмета дарування відсутні будь-які судові рішення щодо звернення стягнення на нього на користь АТ «Універсал Банк», визнання права власності на нього за позивачем, передачі його позивачу у власність, а тому позивач АТ «Універсал Банк» не мав на момент укладення спірного договору дарування жодних прав на нерухоме майно, яке було предметом дарування. Так, на підтвердження доводів апеляційної скарги, позивач зокрема посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268, в якій зазначено, що відсутні правові підстави для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц, а також з метою формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що цивільно-правовий договір, в тому числі договір дарування, не може використовуватись для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов висновку про їх обґрунтованість враховуючи наступне. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України. Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 , відчужуючи належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 , своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була обізнана про наявність рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року, що набрало законної сили, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №068-2008-054 від 24.01.2008 року в сумі 221140,46 доларів США та заборгованості за кредитним договором №068-2008-663 від 14.03.2008 року в сумі 420938,09 шв. франків та не передбачала реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення заборгованості. У судовому засіданні представник позивача заявив, а представник відповідачів не спростував ту обставину, що вартості іпотечного майна не вистачає для погашення присудженої до стягнення судом солідарної заборгованості. Представником відповідачів також не надані докази щодо виконання дарувальником оспореного договору грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору поруки та судового рішення. Судом першої інстанції обставини, що були заявлені АТ «Універсал Банк» як підстава для визнання договору дарування недійсним встановлені не були, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Враховуючи наведене оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк», визнання недійсним договору дарування квартири та скасування державної реєстрації прав власності на квартиру за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проведеною відповідно до договору дарування від 19.11.2013 року, серія та номер 3944. Крім того, з відповідачів на користь АТ «Універсал Банк» слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 350, 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Київ від 18 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна про визнання договору дарування недійсним задовольнити. Визнати недійсним договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, 19.11.2013 року серія та номер 3944. Скасувати державну реєстрацію прав власності на квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору дарування від 19.11.2013 року, серія та номер 3944. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір по 3 201 (три тисячі двісті одній) грн. 67 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»