Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/2148/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Черкаси справа № 712/2148/19 провадження № 22-ц/821/550/20 категорія 307000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Єльцова В.О. секретар: Анкудінов О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: ОСОБА_2 особа, що подає апеляційну скаргу: Прокуратура Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2019 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування за законом. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення. В редакції позовної заяви від 05 квітня 2019 року просила визнати за нею права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , встановивши факт, що має юридичне значення про те, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після смерті відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Спадкова справа за заявою ОСОБА_1 заведена у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М. № 81/2018. Позивач ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживала з ним однією сім`єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з червня місяця 1995 року по дату його смерті за адресою: АДРЕСА_3 . В період проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства спільними коштами і зусиллями вони придбали будинок відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . За життя, ОСОБА_3 оформив право власності на нього на підставі свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, виданого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. за № 2-1855. У визначений законодавством шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася лише позивач ОСОБА_1 . Син померлого відповідач по справі, з невідомих причин не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, хоча про смерть батька йому було відомо, він був присутній на його похоронах. Після сплину шестимісячного строку після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 грудня 2018 року № 888/02-34. Підставою для відмови є відсутність документів, що підтверджують родинні відносини чи документи, які б встановлювали факт проживання спадкоємця однією сім`єю із спадкодавцем. Позивач зазначила, що вона із ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з червня 1995 року за однією адресою: АДРЕСА_3 ; вели спільне господарство, були пов`язані побутом, мали взаємні права та обов`язки, приймали активну участь у вихованні онука ОСОБА_4 , 1996 року народження, святкували сімейні свята та спільними коштами і зусиллями будували дачний будинок. У зв`язку із хворобами ОСОБА_3 позивач постійно надавала йому допомогу, доглядала, а після його смерті організувала похорони та понесла всі витрати, пов`язані з цим. Позивач просив суд визнати право на спадкування за законом за ОСОБА_1 спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , встановивши факт, який має юридичне значення про те, що ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_1 однією сім`єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому вели спільне господарство, були пов`язані побутом; судові витрати полишає за собою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, який має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом часу з 01 вересня 2005 року по 27 травня 2018 року проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 як жінка і чоловік без шлюбу. Дана обставина підтверджується матеріалами справи та показами свідків. Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі досліджених доказів, суд визнав, що оскільки судом встановлено факт, який має юридичне значення, тобто спільного проживання як жінки та чоловіка без шлюбу, тому позивач має право реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України та Книги Шостої ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Прокуратура Черкаської області, яка діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради оскаржила вказане рішення до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просить змінити заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2019 року, виключивши з мотивувальної частини рішення вказівку суду на те, що відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. (реєстр № 2-1855) за ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року оформлено право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати по справі в розмірі 2 881 грн. 50 коп. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно свідоцтва про право власності від 17 жовтня 2012 року зареєстрованого в реєстрі за № 2-1855, ОСОБА_3 на праві власності належить будинок відпочинку з прибудовою та навісом Н-1, н, н2. Однак, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 707/376/14-ц визнано недійсним прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору № 24-0100/12 від 18 вересня 2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнано недійсним та скасовано, зокрема свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на будинок відпочинку з прибудовою та навісом Н-1, н, н2, що входять до цілісного майнового комплексу, за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності Черкаської міської ради перебуває комплекс бази відпочинку вчителів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Складовою частиною об`єкта є будинок відпочинку з прибудовою та навісом Н-1, н, н2. Отже, на момент смерті ОСОБА_3 вказане свідоцтво про право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом Н-1, н, н2, визнано недійсним та скасовано. Тому, з огляду на вищевикладене, прокуратура Черкаської області просить виключити з мотивувальної частини рішення районного суду вказівку про те, що відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. (реєстр № 2-1855) за ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року оформлено право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 , оскільки зазначення вказаного документа як підстави для наявності права власності у фізичної особи на спірне майно є незаконним. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 , остання зазначила, що

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції викладена правильно, а доводи апеляційної скарги хибно ототожнюють визнання права спадкування за законом та визнання права власності. Зазначає, що предметом позовних вимог було встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування за законом, будь-які майнові спори, або визнання права власності на певне майно не було предметом спірних правовідносин, тому доводи апеляційної скарги направлені саме на позбавлення (утруднення) права захисту ОСОБА_5 свого майнового права. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1951 року народження проживає та зареєстрована у АДРЕСА_3 з 02 червня 1995 року, що підтверджується даними паспорту серія НОМЕР_1 . ОСОБА_3 , 1950 року народження був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 ), але фактично з червня 1995 року по дату смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується показаннями свідків та даними акту від 22 листопада 2018 року, затвердженого головою правління ОСББ «Смілянська, 2». Відповідно до даних свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 1535) у м. Черкаси. Після його смерті заведена спадкова справа №81/2018 у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М. (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі). За даними довідки голови правління ОК «Дніпро-2003» № 5 від 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 з 1993 року проживала на території турбази «Дніпро» із ОСОБА_3 У 2003 році останній став членом кооперативу і в 2008-2009 роках був головою правління кооперативу. За час спільного проживання вони облаштували будинок в АДРЕСА_2 в кооперативі, проводили ремонтні роботи, сплачували внески і виконували вимоги Статуту ОК «Дніпро-2003». Відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. (реєстр № 2-1855) за ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року оформлено право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 . 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Степаненко А.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (зареєстрована за № 201); інші особи не зверталися. За інформацією, що надана до суду приватним нотаріусом, заповіти відсутні, свідоцтва про право на спадщину не видавались, про що свідчать інформаційні довідки із Спадкового реєстру. За даними листа Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 14 листопада 2018 року у квартирі АДРЕСА_4 станом на 27 травня 2018 року зареєстровані: ОСОБА_3 , 1950 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 , 1923 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Постановою приватного нотаріуса Степаненко А.М. від 29 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини чи документи, які б встановлювали факт проживання спадкоємця однією сім`єю із спадкодавцем. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При перевірці матеріалів справи, законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що рішення суду оскаржується лише в частині виключення з мотивувальної частини рішення вказівки суду про те, що відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. (реєстр № 2-1855) за ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року оформлено право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог являється встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування за законом. Позивач ОСОБА_1 реалізуючи своє право на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем та захист права на спадкування за законом звернулася до суду з позовними вимогами про визнання за нею права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , встановивши факт, що має юридичне значення про те, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно ч. 1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Під час розгляду справи, суд першої інстанції надавав оцінку лише доводам сторін щодо встановлення факту родинних відносин та відповідно встановивши такий факт, визнав право позивачки ОСОБА_1 на спадкування. В судовому засіданні не вирішувалося питання визнання права власності на спадкове майно, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися, а встановлювалося лише право особи на спадкування. Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У свою чергу відповідно до ст.1 першого Протоколу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5. Так, виходячи з положень глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи необхідні для вчинення нотаріальних дій. В апеляційній скарзі прокуратура Черкаської області просить виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори Дмитренко Д.М. (реєстр № 2-1855) за ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року оформлено право власності на будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 . Зазначає, що на час смерті ОСОБА_3 вказане вище свідоцтво про право власності на будинок відпочинок з прибудовою та навісом Н-1, н, н2 визнано судами недійсним та скасовано. Відповідно вказівка суду в мотивувальній частині рішення на дану обставину призведе в подальшому до зловживань з боку спадкоємців при оформленні права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку. Надавши оцінку таким доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду, оскільки фактично в апеляційній скарзі прокуратура оспорює об`єм спадкового майна, що входить до складу спадщини та можливі дії з боку спадкоємців щодо їхнього права оформлення спадщини, до складу якої входить і будинок відпочинку з прибудовою та навісом, що по АДРЕСА_2 , право власності на який ОСОБА_3 було скасовано. Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у відповідності до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 нотаріус буде здійснювати дії щодо встановлення об`єму спадкового майна та можливості видачі чи відмови у видачі свідоцтва на право спадкування. Зазначаючи в мотивувальній частині свого рішення факт отримання свідоцтва про право власності, суд надавав оцінку таким доказам лише як підтвердження факту спільного проживання сторін і констатував факт отримання свідоцтва на нерухоме майно, який мав місце 10 жовтня 2012 року. Тому, вимога прокуратури Черкаської області про виключення з мотивувальної частини рішення посилання про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_3 , яке в подальшому було скасоване судами є необгрунтованою, оскільки такі мотиви суду не спричинють ніяких правових наслідків. Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що є доведеним факт проживання позивачки ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_3 , а відтак за нею було визнано право на спадкування за законом, яке можливо реалізувати у встановленому законом порядку. Доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради залишити без задоволення. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування за законом залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України (з урахуванням змін внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ). Повний текст виготовлено 25 червня 2020 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко В.О. Єльцов