Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/2532/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/2532/19 Номер провадження 22-ц/814/1512/20Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс 1" про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стефківського Володимира Івановича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2020 року, ухвалене у період часу з 10:56:24 год до 13:33:34 год. під головуванням судді Мороз Т.М.,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн.; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позову позивач вказував на те, що 19 червня 2017 року в м. Кобеляки Полтавської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки DAF XF 95.430, днз НОМЕР_1 з напівпричепом Bodex Kis 3W, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. ОСОБА_3 був його батьком. Позивач зазначає, що загибель батька повністю та назавжди змінила звичний уклад життя позивача, а саме: відбулося порушення душевного спокою, наступив загальний пригнічений стан, страх, відчай. Він залишився сиротою, оскільки мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Загибель батька спричила йому моральні страждання, розмір яких він оцінює у 200000 гривень. Прохає стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 200000 гривень та судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс-1" про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс-1" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс-1" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень. З даним рішенням не погодився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І. та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги вмотивовує підставами позову, вважаючи, що суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам у справі. Вказує на те, що в постанові про закриття кримінального провадження немає жодного слова про вчинення велосипедистом ОСОБА_3 необережних дій, які спричинили настання дорожньо-транспортної пригоди, не зазначено, що ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху України. Останній не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Дії велосипедиста ОСОБА_3 є простою необачністю, яка не може бути підставою для зменшення суми відшкодування відповідно до ст. 1193 ЦК України. Також вважає, що понесені позивачем судові витрати на правову допомогу підтверджені належним чином та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи, а тому мають бути відшкодовані у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу на даний час не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено,19 червня 2017 року близько 19 години в м. Кобеляки Полтавської області по вул. Покровська, в напрямку до перехрестя вул. Покровська та вул. Шевченка, у світлий час доби, в ясну погоду, по узбіччю дороги, на велосипеді «Україна» чорного кольору, рухався ОСОБА_3 , який, при спробі виїзду на проїжджу частину, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив падіння на підприлок правого заднього колеса автомобіля марки DAF XF 95.430, днз НОМЕР_1 , з напівпричепом Bodex Kis 3W, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який їхав по автомобільній дорозі в попутному напрямку. Встановлено, що смерть ОСОБА_3 , велосипедиста, травмованого при зіткненні з вантажним транспортним засобом, настала в результаті крововиливів під оболонку та в роговицю головного мозку, черепно-мозгової травми. Постановою слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області від 28 грудня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170190000402 від 19.06.2017 закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України та складу будь-якого іншого кримінального правопорушення (а.с.5). Цією ж постановою встановлено, що водій автомобіля марки DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною ПП Bodex Kis 3 W, сірого кольору, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості не тільки уникнути наїзду, а й зреагувати на виниклу небезпеку та привести гальмівну систему автомобіля у дію. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною ПП Bodex Kis 3 W, сірого кольору, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. Внаслідок смерті ОСОБА_3 його сину ОСОБА_1 , позивачу у справі, заподіяно моральну шкоду. Також місцевий суд встановив, що відповідач застрахував свою цивільно правову відповідальність у ПРАТ «Княжа компанія Вієнна Іншуранс Груп», яка виплатила позивачу моральну шкоду в розмірі 19200 грн. З врахуванням зазначеного факту, місцевий суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок необережних дій велосипедиста ОСОБА_3 , який при спробі виїзду на проїжджу частину, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив падіння на підкрилок правого заднього колеса автомобіля, який їхав по автомобільній дорозі в попутному напрямку. У той же час, вказав на те, що моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній у судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо факту заподіяння позивачу моральної шкоди, однак невірно визначив її розмір, виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовуються нормами цивільного кодексу. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб , а згідно частини 2 цієї ж норми шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною 2 статті 1187 та частиною 2 статті 1168 Цивільного кодексу України, особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, угода підряду, оренди і т. п.) володіє транспортним засобом чи механізмом, який створює підвищену небезпеку при зберіганні, використанні або утриманні, незалежно від вини такої особи, відшкодовує моральні збитки через смерть фізичної особи її найближчим родичам - чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також тим, хто проживав з нею однією родиною. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Надаючи оцінку обставинам справи та встановлюючи вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вона сталася внаслідок необережних дій велосипедиста ОСОБА_3 , який при спробі виїзду на проїжджу частину, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив падіння на підкрилок правого заднього колеса автомобіля марки DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною ПП Bodex Kis 3 W, д.н.з НОМЕР_2 , який їхав по автомобільній дорозі в попутному напрямку. За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо застосування законів, що регулюють відшкодування моральної шкоди, у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, із послідуючими змінами. Так, у пункті 2 роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію законів, що передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31березня 1995 року роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновками судів про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої загибеллю його батька. Поряд з цим, апеляційний суд, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача та з урахуванням матеріального стану відповідача, не погоджується з розміром відшкодування, визначеного районним судом. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з вимогами ст. 12, 49, 64, 81, 89 ЦПК України особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. В апеляційній скарзі апелянт посилається на судову практику у справах про стягнення моральної шкоди зокрема у справі № 355/812/17. В зазначеній справі Верховний Суд акцентував увагу на необхідності належної аргументації та оцінки доводів сторін. В позовній заяві позивач зазначив, що моральні страждання полягають у порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я та моральні страждання пов`язані з загибеллю батька. Однак жодних доказів на підтвердження фактів: порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я позивач не надав. З врахуванням обставинам справи, характеру родинних зв`язків позивача з померлим, апеляційний суд вважає, що беззаперечно позивачу завдані моральні страждання, та оцінює їх загальний розмір у 70 000 гривень, що за встановлених обставин справи є достатньо справедливою сатисфакцією. Доводи позивача про завдання йому шкоди у 200 000 грн., як такої, що спричинена внаслідок протиправних дій відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи і не були доведені належним чином. Беручи до уваги також сплачене страховою компанією відшкодування у розмірі 19200 грн., суд вважає, що за цим позовом позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до частково задоволення. Стягненню на його користь підлягають 50 800 гривень. Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2020 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, збільшивши стягувану суму з 20000 гривень до 50800 гривень. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, підлягають зміні і розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи судом першої інстанції. Так, пропорційно задоволеним позовним вимогам відшкодуванню підлягають 25,4 % сплаченого судового збору, що становить 2540 гривні (10000 х 25,4%). Підстави для відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі відсутні. Доводи апеляційної скарги в цій частині також не знайшли свого підтвердження. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави. Клопотання про відшкодування судових витрат позивача на отримання правової допомоги в суді апеляційної інстанції не заявлялося. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Стефківського Володимира Івановича - задовольнити частково. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2020 року - змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1» на користь ОСОБА_1 , збільшивши стягувану суму з 20000 гривень до 50800 (п`ятдесят тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, та в частині розподілу судових витрат на правову допомогу, стягнутихз Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1» на користь ОСОБА_1 , збільшивши їх з 1000 гривень до 2540 (дві тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя : П.С. Абрамов Судді: С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук