Постанова 4805 № 293/1735/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1735/22 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л.Й. Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу №293/1735/22 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. у смт.Черняхові, в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , через адвоката Коневалика А.В. звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТзДВ «СК «Кредо»). Просила стягнути на її користь у інтересах вищевказаних трьох малолітніх дітей: страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, в сумі 216 000 грн; страхове відшкодування, пов`язане з завданою моральною шкодою, в сумі 44 000 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 27 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 вересня 2021 року на автодорозі Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с. Небіж Новоборівської ОТГ Житомирської області, відбувся наїзд автомобілем «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , яким зі сторони м.Коростеня в напрямку м.Житомира керував водій ОСОБА_5 , на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку. Після чого велосипедист ОСОБА_6 впав на зустрічну смугу руху, де у подальшому його переїхав автомобіль «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_2 , яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Кримінальне провадження за фактом аварії закрито у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Внаслідок загибелі ОСОБА_6 малолітнім дітям загиблого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдано моральної шкоди та шкоди, пов`язаної з втратою годувальника. Позивач, як мати, є законним представником малолітніх. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Кредо» згідно з страховим полісом №АР/5131770, а тому ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року звернулася до ТзДВ «СК «Кредо» із повідомленням про ДТП та заявами про виплату моральної шкоди та шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, що належить малолітнім дітям загиблого ОСОБА_6 . Листом від 05 листопада 2021 року ТзДВ «СК «Кредо» повідомило, що за зверненням ОСОБА_1 зареєстровано страхову справу №3000692, страховою компанією отримано відповіді від Національної поліції України і на даний час триває збір документів. Проте, виплата страхового відшкодування не здійснена. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2023 року позов задоволений повністю. Стягнуто з ТзДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , страхове відшкодування шкоди, пов`язане з втратою годувальника, в сумі 216 000 грн та пов`язане з завданою моральною шкодою в сумі 44 000, а всього 260 000 грн. Стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 18 000 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 2 600 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзДВ «СК «Кредо» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що ДТП сталася внаслідок надзвичайних та невідворотних подій, які у своїй сукупності є непереборною силою, а також наявності ознак непрямого умислу велосипедиста ОСОБА_6 , що виключає відповідальність страховика та власника джерела підвищеної небезпеки за наслідками ДТП. Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження слідує, що у крові ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,84?, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння. З технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП є наявність на проїзній частині у темну пору доби нічим не позначеної малопомітної перешкоди (велосипедиста ОСОБА_8 ), видимість якої недостатньо для уникнення наїзду водіями автомобіля ГАЗ ОСОБА_5 та автомобіля Citroen C4 ОСОБА_7 із моменту виникнення небезпеки для їх руху. Отже, водій автомобіля Citroen C4 ОСОБА_7 не є винуватцем ДТП у зв`язку з наявністю непрямого умислу з боку велосипедиста ОСОБА_6 та за наявності ознак непереборної сили, а тому цивільна-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки за завдану шкоду не виникла. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшеною. Підставою зменшення розміру страхового відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності. Постанова про закриття кримінального провадження є чинною та має преюдиційне значення. Зі її змісту слідує, що ДТП сталася з вини велосипедиста ОСОБА_6 у зв`язку з порушенням ним Правил дорожнього руху. Як наслідок, у ТзДВ «СК «Кредо» не виникло обов`язку на підставі поліса №АР/5131770. Водії автомобіля ГАЗ ОСОБА_5 та автомобіля Citroen C4 ОСОБА_7 не мали можливості уникнути ДТП у зв`язку з діями велосипедиста ОСОБА_6 , в тому, на переконання скаржника, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі. Крім того, стосовно відшкодування витрат, пов`язаних із втратою годувальника, то інформація про склад сім`ї щодо відсутності інших осіб окрім позивача на отримання страхового відшкодування не є належним доказом, оскільки вказаний документ написаний власноручно позивачем, а не компетентними органами, які надають відомості щодо наявності/відсутності осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування та підтвердження перебування на утриманні. Позивач не надала довідки про призначення їй пенсії внаслідок втрати годувальника, не довела факту відсутності інших осіб - інших дітей, крім позивача, які також мають право на страхове відшкодування та не надала документів на підтвердження/спростування працевлаштування загиблого ОСОБА_6 , а тому неможливо встановити його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік. Також загальний розмір моральної шкоди 44 000 грн ділиться порівну між особами, які мають право на її отримання, але позивачем, знову ж таки, не надано довідки про склад сім`ї, виданої компетентним органом, а тому не доведений факт відсутності інших осіб, які також мають право на страхове відшкодування моральної шкоди. Заявлено й про те, що підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, при виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, а тому, на погляд скаржника, витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 2 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через адвоката Коневалика А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також стягнути з ТзДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу. Сторона позивача посилається на те, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідачем не доведено, що ДТП трапилася внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судом обставин не виключається. Навпаки, не доведення протилежного відповідачем свідчить про існування безумовного обов`язку безпосереднього заподіювача шкоди відшкодувати її потерпілому в повному обсязі. Боржником у деліктному зобовязанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов?язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдавав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Вважає посилання скаржника на положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» безпідставними, оскільки смерть велосипедиста настала саме внаслідок наїзду на нього автомобіля «Citroen C4». На переконання сторони позивача стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000 грн відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Коневалик А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явилася. Юридична особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином на електронну пошту. У апеляційній скарзі представник ТзДВ «СК «Кредо» просить розглянути справу без участі представника відповідача, прийнявши до уваги, що на території Запорізької області ведуться бойові дії та працівники евакуйовані і працюють дистанційно. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 22 вересня 2021 року приблизно о 19 год 45 хв. на 132 км і 825,8 м автодороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський поблизу с.Небіж Новоборівської ОТГ Житомирського району Житомирської області відбувся наїзд автомобілем ГАЗ-3302-414, д.р.н. НОМЕР_1 , яким зі сторони м.Коростеня у напрямку м. Житомира керував водій ОСОБА_5 , на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку. Після вказаного наїзду ОСОБА_6 впав на зустрічну смугу руху, де в подальшому здійснив його переїзд автомобіль Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримав численні ушкодження від яких загинув на місці пригоди. За фактом вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Постановою Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30 листопада 2021 року кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю у діях водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.13-22 т.1). Постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми. Крім того, при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,84?, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння. У постанові про закриття кримінального провадження також прописано, що допитаний водій ОСОБА_5 показав, що несподівано для себе на дорозі приблизно за 5 м попереду помітив велосипедиста у темному одязі, який рухався по середині проїзної частини без світлоповертаючих елементів. Із метою уникнення наїзду застосував гальмування та прийняв правіше, але лівим дзеркалом заднього виду свого автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , зачепив велосипедиста. Відповідно до висновку додаткової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/106-21/10313-ІТ первинний контакт відбувся між передньою лівою частиною автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , та правою боковою частиною велосипеда зеленого кольору. З технічної точки зору, водій автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 із моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості виконати маневр безпечного об`їзду велосипедиста та запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_6 шляхом застосування термінового гальмування. Допитаний водій ОСОБА_7 показав, що рухався по середині своєї смуги руху з увімкненим ближнім світлом фар, було темно та моросив дрібний дощ, проїзна частина була мокрою та не освітлювалася, був покладений новий асфальт, на який не була нанесена дорожня розмітка. Раптово у світлі фар свого автомобіля на своїй смузі руху попереду побачив, що лежить щось темне. З метою уникнення наїзду застосував гальмування та вивернув кермо вправо, але оскільки відстань до об`єкта була незначною, то уникнути наїзду не вдалося і лівим колесом свого автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , здійснив переїзд через об`єкт, відчувши удар в ліву частину переднього бампера. Коли зупинився, на місці події побачив на проїзній частині тіло чоловіка, біля якого лежав велосипед. Чоловік ознак життя не подавав, а біля його голови була калюжа крові. Відповідно до висновку комплексної комісійної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи від 24 листопада 2021 року характер пошкоджень кузова автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , та характер тілесних ушкоджень, виявлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , свідчать про переїзд колесом (колесами) автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , через голову ОСОБА_6 при перебуванні потерпілого у горизонтальному положенні. Ці тілесні ушкодження є смертельними як несумісні з життям і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. З технічної точки зору, водій автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 не мав технічної можливості запобігти наїзду на перешкоду ( ОСОБА_6 ) шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору, водій автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 не мав технічної можливості виконати маневр безпечного об`їзду перешкоди ( ОСОБА_6 ) з правого боку з моменту виникнення небезпеки для руху, то виконати безпечний маневр об`їзду перешкоди з лівого боку водій тим більше не буде мати технічної можливості. Отже, водієві автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України та з технічної точки зору дії водія автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 щодо виконання ним вимог п.12.3 ПДР України не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Водієві автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України та з технічної точки зору в діях водія автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 невідповідностей технічним вимогам п.12.3 ПДР України не вбачається. З технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і цієї ДТП є наявність на проїзній частині в темну пору доби нічим не позначеної, малопомітної перешкоди (велосипедиста ОСОБА_6 ), видимість якої настала на відстані недостатній для уникнення наїзду водієм автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 та водієм автомобіля Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 із моменту виникнення небезпеки для їх руху. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (частина перша ст.1187 ЦК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина третя ст.1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята ст.1187 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі №236/396/18 відображено правовий висновок відповідно до якого непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Ця подія об`єктивно невідворотна не тільки для заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягнутому рівні розвитку науки і техніки. Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Разом із тим, велосипедист є учасником дорожнього рух, але велосипед не вважається джерелом підвищеної небезпеки, так як цей транспортний засіб не має двигуна, а рухається внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому. Отже, експлуатація велосипеда є повністю контрольованою, а ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо. Отже, внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки, якими є автомобілі «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , та Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , завдано шкоди іншим особам. Водії цих транспортних засобів постановою про закриття кримінального провадження за відсутності у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, звільнені від кримінальної відповідальності, але вони не звільняються від відшкодування шкоди, як володільці джерел підвищеної небезпеки. Так, відбувся наїзд автомобілем ГАЗ-3302-414, д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_5 , на велосипедиста ОСОБА_6 , внаслідок чого він впав на зустрічну смугу руху, де його переїхав автомобіль Citroen C4, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , чим спричинені велосипедисту ОСОБА_6 численні ушкодження, від яких останній загинув на місці ДТП. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ДТП трапилася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_6 або непереборної сили, а тому цивільно-правова відповідальність володільців джерел підвищеної небезпеки не виключається. Доказування ґрунтуватися на припущеннях не може. За положеннями частини другої ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдано шкоди, зобовязанні її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 частини другої ст.1167 ЦК України). Разом із тим, частина друга ст.1193 ЦК України передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Як вже зазначалося вище, велосипедисти, як учасники дорожнього руху, повинні виконувати вимоги Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Так, п.6.2 ПДР України передбачає, що велосипедист має право керувати велосипедом, який обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, позаду - червоного. Для руху в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на велосипеді повинен бути встановлений та увімкнений ліхтар (фара). Також підпункт «а» п.6.6 ПДР України забороняє велосипедисту керувати велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з вимкненим ліхтарем (фарою) чи без світлоповертачів. Окрім того, ОСОБА_6 , будучи учасником дорожнього руху, на час ДТП перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. За таких обставин, враховуючи ступінь вини потерпілого ОСОБА_6 , визначений судом першої інстанції розмір відшкодування слід зменшити, оскільки груба необережність потерпілого ОСОБА_6 (який у темну пору доби в умовах недостатньої видимості керував велосипедом без світлоповертачів та у стані сильного алкогольного сп`яніння) сприяла виникненню шкоди. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст.5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Пунктом 22.1 статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобовязанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоча і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Відповідно до п.27.1 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). У даному випадку 216 000 грн (36*6 000). Положення п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (12*6 000=72 000 грн). За правилами частини першої ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ-3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Гардіан» згідно з страховим полісом №АР/5010594, а цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Кредо» згідно з страховим полісом №АР/5131770 (а.с.40,108-111 т.1). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в віці 29 років в с. Небіж Житомирського району Житомирської області (а.с.30 т.1). Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2017 року шлюб, який був укладений 19 листопада 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , розірваний (а.с.35 т.1). ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.31 т.1). ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.32 т.1). ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.33 т.1). Відповідно до інформації про склад сім`ї потерпілого діти померлого перебували на його утриманні (а.с.34 т.1). 29 листопада 2018 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладений шлюб, внаслідок чого прізвище матері дітей змінилося на « ОСОБА_11 » (а.с.36 т.1). Ліміт відповідальності ТзДВ «СК «Кредо» за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого становить 260 000 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди становить 44 000 грн (260 000 - 216 000). Разом із тим, при розгляді спору суд першої інстанції не звернув уваги на положення абзацу першого п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які є спеціальними, за якими у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосуються випадку, передбаченому в частині другій ст.1188 ЦК України. Тобто, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб, винних у заподіянні шкоди, застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок дії кількох об`єктів підвищеної небезпеки. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача, як зі страховика водія ОСОБА_7 , страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника та відшкодуванням моральної шкоди, але при цьому не врахував, що шкода завдана внаслідок дії не одного джерела підвищеної небезпеки, а джерел підвищеної небезпеки та підлягає врахуванню ступінь вини потерпілого ОСОБА_6 , а тому слід зменшити розмір стягнення з ТзДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах трьох малолітніх дітей, а саме: розмір страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, з 216 000 грн. до 108 000 грн, та розмір моральної шкоди з 44 000 грн до 22 000 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт того, що малолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дітьми померлого ОСОБА_6 , а тому в порядку ст.1200 ЦК України мають першочергове право на відшкодування шкоди, завданої смертю їх батька. Інші особи (зокрема, батько загиблого) із заявами про виплату страхового відшкодування на відміну від позивача не зверталися, а тому питання щодо виплати сум страхового відшкодування вирішується виключно щодо осіб, які виявили бажання отримати зазначені суми (троє малолітніх дітей загиблого), в інтересах яких звернулася їх законний представник , - мати. Інформація про склад сім`ї потерпілого, що надана страховій компанії ОСОБА_1 , у належний спосіб не спростована, а тому така аргументація розцінюється, як надмірний формалізм. Відповідно до частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини першої ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, задовольняючи позов у повному обсязі та вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції стягнув із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн та судовий збір у сумі 2 600 грн. Приймаючи до уваги, що позов підлягає до часткового задоволення, розмір судових витрат, які підлягали до стягнення з відповідача, слід зменшити пропорційно розміру задоволених вимог, тобто до 9 000 грн витрати на професійну правничу допомогу та до 1 300 грн розмір судового збору. Також у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 порушує питання стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. за подання відзиву на апеляційну скаргу. Детальний опис робіт (наданих послуг) від 25 квітня 2023 року, складений на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 жовтня 2021 року та включає наступні роботи: ознайомлення з апеляційної скаргою, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем; аналіз судової практики; написання відзиву на апеляційну скаргу з правим обґрунтуванням та посиланням на судову практику; надсилання відзиву на апеляційну скаргу з доданими до неї документами відповідачу та суду (а.с.20 т.2). Витрачено дві години, а вартість однієї години коштує 3 000 грн. Правнича допомога, понесена ОСОБА_1 , покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, та становить суму 3 000 грн. При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачений судовий збір в розмірі 3 900 грн, який компенсується йому в порядку, встановленому КМУ, за рахунок держави в розмірі 1 950 грн, тобто також пропорційно до задоволених позовних вимог За положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції з огляду на вищевикладене. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» задовольнити частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, з 216 000 грн до 108 000 грн, щодо моральної шкоди з 44 000 грн до 22 000 грн, а також загальну суму з 260 000 грн до 130 000 грн. Зменшити розмір стягнутих з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 18 000 грн до 9 000 грн та на користь держави судового збору з 2 600 грн до 1 300 грн. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правничу допомогу. Компенсувати Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» судовий збір в розмірі 1 950 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 12 січня 2024 року.