Постанова 4813 № 521/21100/18

Номер провадження: 22-ц/813/6273/20 Номер справи місцевого суду: 521/21100/18 Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс плес» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2019 року, постановленого під головуванням судді Маркарової С.В., повний текст рішення виготовлений 22 жовтня 2019 року, - в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс плес» (далі ТОВ «Едельвейс плес») про стягнення коштів, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 41615 грн., інфляційні витрати в розмірі 5355,85 грн. та 3% річних в розмірі 1686,26 грн., а також судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 12.12.2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Едельвейс плес» був укладений інвестиційний договір за яким відповідач зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 новозбудоване майно квартиру будівельний АДРЕСА_1 загальною площею 61,67 кв.м., розташовану на 9 поверсі новозбудованого житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання договору позивач сплатив відповідачу 894 215 грн. з розрахунку 14 500 грн. за 1 кв.м. Однак, в порушення умов договору фактично він у власність отримав квартиру розміром 58,80 кв.м. В добровільному досудовому порядку різниця між обумовленими сторонами в договорі та фактично отриманими позивачем метрами спірної квартири відповідачем не повернута. Позивач вважає, що оскільки зобов`язання, відповідно до умов укладеного договору відповідачем не виконано, у нього є право на стягнення з ТОВ «Едельвейс плес» грошової компенсації з урахуванням статті 625 ЦК України, що становить 48 657,11 грн. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволений. Стягнуто з ТОВ «Едельвейс плес» на користь ОСОБА_1 48 657 грн.11 коп., також вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2020 року заява ТОВ «Едельвейс плес» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ТОВ «Едельвейс плес» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ТОВ «Едельвейс плес» зазначає, що підприємством були виконані в повному обсязі всі обов`язки за укладеним договором та сторони претензій одна до одної не мали, про що засвідчено у Акті прийому-передачі приміщення від 07.07.2017 року, проте наданий позивачем акт без дати не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому зроблено закреслення, якого не існує в акті. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі не навів жодного обґрунтування на підтвердження доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та прийнятим на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи, також зазначив, що відповідачем не доведено, що наданий позивачем Акт є неналежним. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.12.2005 року між ТОВ «Едельвейс плес» та ОСОБА_1 був укладений інвестиційний договір №254/6/7/9-2Ж про передачу майнових прав на житлову квартиру. Зазначений договір сторонами не оспорювався. За п. 2 договору новозбудованим майном є квартира будівельний АДРЕСА_1 загальною площею 61,67 кв.м., розташована на 9 поверсі новозбудованого житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно додаткової угоди № 1 до інвестиційного договору №254/6/7/9-2Ж розмір інвестиції інвестора складає 894 215 грн. Вартість одного квадратного метра спірного майна за адресою: АДРЕСА_2 складає 14 500 грн. Пунктом 2.5 додаткової угоди № 1 визначений порядок сплати інвестицій з кінцевим терміном погашення - 31.12.2015 року. За договором відповідач зобов`язався за умови повної сплати інвестором внесків, передати у власність позивача новозбудоване майно, обумовлене договором. Позивачем здійснена повна сплата внесків за договором. ОСОБА_1 12.07.2017 року отримав у власність квартиру АДРЕСА_3 за АДРЕСА_4 , обумовленою інвестиційним договором (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2017 року). Загальна площа новозбудованої квартири, однак, складає 58,8 кв.м. Вищевказане підтверджується актом прийому-передачі за інвестиційним договором №254/6/7/9-2Ж, технічним паспортом від 10.07.2017 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2017 року. 17.11.2017 року, 08.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Едельвейс плес» із заявами про виплату грошової компенсації за різницю між обумовленими сторонами в договорі та фактично отриманими позивачем метрами спірної квартири. Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Едельвейс плес» обставини неналежно виконання договору не оспорив, доводів позивача не спростував, також добровільно не здійснив виплату компенсації. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Судом встановлено, що за наданим позивачем розрахунком позовних вимог вартість різниці між обумовленими сторонами в договорі та фактично отриманими позивачем у власність метрами спірної квартири становить - 41615 грн., інфляційні втрати - 5 355,85 грн., три відсотка річних - 1686, 26 грн., вказаний розрахунок відповідачем оспорюваний не був. На підставі з`ясованих обставин справи, наданих доказів, суд у відповідності до норм чинного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновкупро задоволення позову. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Едельвейс плес» зазначає, що підприємством були виконані в повному обсязі всі обов`язки за укладеним договором та сторони претензій одна до одної не мали, про що засвідчено у Акті прийому-передачі приміщення від 07.07.2017 року, проте наданий позивачем акт без дати не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому зроблено закреслення, якого не існує в акті, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи не вказують на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів позовних вимог та апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс плес» залишити без задоволення. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 25 червня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк