Постанова 4807 № 337/1362/20

Дата документу 24.06.2020 Справа № 337/1362/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/1362/20 Головуючий у 1 інстанції Мурашова Н.А. Провадження № 22-ц/807/2112/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,- В С Т А Н О В И Л А: 10 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. 14 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову. В заяві зазначила, що ОСОБА_1 може вжити заходи щодо реалізації належного їй нерухомого майна, тому невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливими виконання рішення суду у випадку задоволення судом її позову до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 420тис.грн. Просила суд застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту та заборони вчиняти дії щодо реалізації та відповідні реєстраційні дії щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 . Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ,в рахунок виконання грошового зобов`язання за договором позики від 20.11.2019р. в розмірі 15 тис. доларів США, що еквівалентно 420тис.грн. В іншій частині вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття такого заходу забезпечення позову Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно наявний майновий спір і позивачка просить стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 420 000,00грн. Вказані майнові вимоги позивачки можуть бути задоволені за рахунок майна відповідачки, яким остання у випадку незастосування заходів забезпечення позову має можливість вільно розпорядитися не на користь позивача, чим буде значно ускладнено або унеможливлено виконання судового рішення та ефективний захист порушених прав позивачки у випадку задоволення даного позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 11). З метою охорони матеріально-правових інтересів позивачки та ефективного захисту її порушених прав у випадку задоволення позову про стягнення грошових коштів в сумі 420тис.грн., суд першої інстанції обґрунтовано застосував заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належність якої відповідачці ОСОБА_1 підтверджена наявними в матеріалах справи документами. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, за захистом яких звернулася до суду ОСОБА_2 . Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа на даний час не розглянута, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вжиті заходи забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили, забезпечить рівний баланс прав та обов`язків сторін у справі. Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 червня 2020 року. Головуючий Судді: