Постанова Донецький апеляційний суд № 265/9492/18

22-ц/804/2056/20 265/9492/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 265/9492/18 Номер провадження 22-ц/804/2056/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Мироненко І.П., Баркова В.М., учасники справи: позивач Маріупольська міська рада, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Вайновського А.М., у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби, В С Т А Н О В И В: 14 листопада 2018 року Маріупольська міська рада звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби. В обґрунтування позову зазначено, що постановою суду від 17.01.2018 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. Діями відповідача, що полягали у незаконному вилові водних живих ресурсів, було завдано шкоду у загальній сумі 55777,00 гривень. Притягуючи відповідача до адміністративної відповідальності питання про відшкодування ним спричиненої шкоди вирішено не було. Просив стягнути з відповідача шкоду у розмірі 55777,00 гривень. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2020 року позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради шкоду, завдану внаслідок незаконного вилову риби, у сумі 55777 гривень 00 копійок., а також витрати з оплати судового збору у сумі 1762 гривень 00 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги вказує, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а тому висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Рішення є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Маріупольська міська рада не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і, відповідно, не має права на звернення до суду з такими позовними вимогами. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом, з яким він не мав передбачених законом повноважень звертатися, його позовні вимоги не можуть бути задоволено, а рішення суду першої інстанції є помилковим. В рішенні не наведено жодної правової норми, яка б дозволяла позивачу звертатися із таким позовом до суду. Позивачем Маріупольською міською радою надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначено, що посилання відповідача щодо неналежності позивача у справі Маріупольської міської ради є неспроможними в силу норм закону, якими передбачено право міської ради звертатися до суду із позовними вимогами щодо відшкодування шкоди, завданої природному середовищу. Разом з тим, будь-яких належних і допустимих доказів на спростування пред`явлених позивачем вимог ані відповідачем ані його представником не надано, і посилань на їх наявність не наведено. На підставі викладеного позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із висновками суду першої інстанції щодо наявності повноважень у Маріупольської міської ради для звернення до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби, тому суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення саме в цій частині. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2018 року, яка набрала чинності 20 лютого 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340,00 гривень із конфіскацією знаряддя лову та незаконно здобутих водних живих ресурсів. У мотивувальній частині вищевказаної постанови зазначено, що 04 листопада 2017 року о 23-40 годині ОСОБА_1 , знаходячись на узбережжі річки Кальміус в Лівобережному районі міста Маріуполя, здійснював лов риби забороненим знаряддям лову сіттю «павук», при цьому виловив: рибу «піленгас» у кількості 82 од.,рибу «окунь» у кількості 17 од., спричинивши матеріальну шкоду на суму 55777,00 гривень. Як вбачається зі змісту постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2018 року, питання про відшкодування ОСОБА_1 спричиненої ним шкоди у сумі 55777,00 гривень вирішено не було. Розрахунок розміру шкоди, спричиненої діями відповідача, проведено на підставі Додатку № 3 «Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України за межами цієї зони», затверджених Постановою КМУ від 21.11.2011 № 1209. Наведені вище обставини ніхто зі сторін не оспорює. Разом з тим, позивач не погоджується із повноваженнями Маріупольської міської ради щодо звернення до суду із позовом до нього про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби. Згідно із ч. 3 ст. 40 КУпАП питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, може вирішуватися в порядку цивільного судочинства. За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 4, 5 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забруднення навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідно до ч. 4 ст. 63 «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Відповідно до вимог ст. 15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» до повноважень і компетенції місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища відноситься забезпечення реалізації екологічної політики України, здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В сенсі наведених норм суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання відповідача ОСОБА_1 щодо неналежності позивача у справі Маріупольської міської ради є неспроможними. Колегія суддів вважає таке рішення правильним, оскільки висновки суду цілком відповідають встановленим судом обставинам і нормам матеріального права. А з доводами апеляційної скарги про незаконність рішення погодитися неможливо також з наступних підстав. Згідно з вимогами ч.3 ст.29, ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів. У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами. Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у відповідному співвідношенні. Виходячи з наведеного, Маріупольська міська рада є належним позивачем у справі, оскільки відповідач здійснив лов риби забороненим знаряддям лову на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно вимог статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, вина ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди внаслідок здійснення лову риби забороненим знаряддям лову встановлена постановою суду, яка набрала законної сили. Розмір завданої шкоди розраховано згідно з Додатком № 3 «Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України за межами цієї зони», затверджених Постановою КМУ від 21.11.2011 № 1209. Висновок, що місцева рада, на адміністративній території якої скоєно порушення природоохоронного законодавства, є належним позивачем у справі про відшкодування шкоди, завданої таким порушенням, висвітлено у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №364/1080/16-ц (провадження №61-24141св18). Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону. Як роз`яснено в Постанові №14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, саме під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; ) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; ) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Отже, судом у відповідності до норм процесуального закону, з урахуванням вимог відповідних норм матеріального права, вирішено спір у відповідності до встановлених під час розгляду справи обставин і на підставі наданих доказів, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі. Тому рішення суду скасуванню або зміні не підлягає. Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. При зверненні до апеляційного суду відповідачу було зменшено суму судового збору до 1458 грн 38 коп та відстрочено його оплату до ухвалення рішення по справі (а.с. 75) У відповідності до положень статті 141, ч.1 ст.382 ЦПК України у зв`язку із відхиленням апеляційної скарги з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за апеляційне оскарження рішення в сумі 1458 грн 38 коп, оплату якого апеляційним судом було відстрочено до ухвалення рішення по справі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн 38 коп. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 25 червня 2020 року. Судді : Є.Є. Мальцева В.М. Барков І.П. Мироненко