Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2567/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2567/19 пров. № А/857/3266/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, прийняте суддею Зозуля Д.П. о 10 годині 46 хвилині у місті Рівному, повний текст складений 13.02.2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» (надалі позивач, ТзОВ «ЛМЗ «Ісполін») звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Рівненській області) (далі відповідач) в якому просило (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог): визнати протиправними дії відповідача по внесенню, на власний розсуд, змін до облікових даних в інтегрованій картці платника податків - ТзОВ «ЛМЗ «Ісполін» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); 2) з метою достовірності показників інформаційної системи зобов`язати відповідача внести з 17 січня 2018 року до інтегрованої картки платника податків - ТзОВ «ЛМЗ «Ісполін», за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), дані, щодо наданих платнику податків розстрочок грошових зобов`язань (податкового боргу) відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 817/823/16, а саме дата початку дії розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу), період надання розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) до 30.11.2017 року - в сумі 20374,34 грн, також по узгоджених термінах сплати сум з податку на додану вартість рівними частинами в розмірі - по 20361 грн. по місяцях до 31.12.2017 року, до 30.04.2018 року, до 31.05.2018 року, до 30.06.2018 року, до 31.07.2018 року, до 31.08.2018 року, до 30.09.2018 року, до 31.10.2018 року, до 30.11.2018 року, до 31.12.2018 року, до 30.04.2019 року, до 31.05.2019 року, до 30.06.2019 року, до 31.07.2019 року, до 31.08.2019 року, до 30.09.2019 року, до 31.10.2019 року, до 30.11.2019 року, до 31.12.2019 року, до 30.04.2020 року, до 31.05.2020 року, до 30.06.2020 року, до 31.07.2020 року, кількість термінів розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу); 3) зобов`язати зарахувати платежі сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень по датах сплати та проведення платежів банком відповідно до платіжних доручень. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позивачу в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно чинного законодавства у ході погашення податкового боргу контролюючий орган наділений обов`язком щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, із внесенням відповідної інформації до баз даних інформаційних систем контролюючого органу, що використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по внесенню на власний розсуд змін до облікових даних позивача, то в разі протиправності, на думку позивача, вчинених відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення адміністративного суду, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву в порядку статті 383 КАС України, а не новий адміністративний позов із вимогами про виконання попереднього судового рішення. Отже, позивачем вибрано невірний спосіб захисту свого порушеного права. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції проігноровано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі 817/823/16 про розстрочення податкового боргу і протиправно не відображено дані у інтегрованій картці платника податків. Провівши аналіз податкового законодавства апелянт дійшов висновку, що зміна строків сплати податку, у формі розстрочки, узгоджується з приписами Податкового кодексу України. Отже, станом на 18.01.2018 рік мала б бути відкоректована сума недоїмки по ПДВ, з врахуванням графіку розстрочення, штрафні санкції мали б обраховуватись при порушенні термінів по графіку розстрочення визначеному сторонами та визначеному в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі 817/823/16. В порушення Положення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 року територіальним органом фіскальної служби не внесено даних щодо розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань в інтегровану картку платника податків згідно ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі 817/823/16, що призвело до неправильного її ведення, починаючи з 17.01.2018 року. Просить скасувати рішення суду частково (в частині зобов`язання відповідача внести до інтегрованої картки позивача дані за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів) і ухвалити нове у відповідній частині, яким задовольнити позовну вимогу. Учасники справи подали клопотання про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину. За результатами розгляду вказаних клопотань, колегія суддів ухвалила їх відхилити, оскільки судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для учасників справи доступу до суду, в тому числі надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи засобами, як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. Оскільки, явка учасників справи не була визнана обов`язковою та враховуючи, що апеляційне провадження у цій справі відкрито 07.04.2020 року, а розгляд цієї справи уже відкладався, тому учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема і на подання відзивів, пояснень чи інших заяв по суті справи, відтак апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників. Судом також враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» зареєстроване як юридична особа 29.06.2005 року, взяте на облік у контролюючому органі як платник податків з цієї ж дати, як платник податку на додану вартість з 30.06.2005 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі № 817/823/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» про розстрочення виконання судового рішення - задоволено. Розстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року в адміністративній справі № 817/823/16 за позовом Дубенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 1237093,29 грн. згідно з графіком сплати податкового боргу: до 30.11.2017 р. - 51581,29 грн.; до 31.12.2017 р. - 51544 грн.; до 30.04.2018 р. - 51544 грн.; до 31.05.2018 р. - 51544 грн.; до 30.06.2018 р. - 51544 грн.; до 31.07.2018 р. - 51544 грн.; до 31.08.2018 р. - 51544 грн.; до 30.09.2018 р. - 51544 грн.; до 31.10.2018 р. - 51544 грн.; до 30.11.2018 р. - 51544 грн.; до 31.12.2018 р. - 51544 грн.; до 30.04.2019 р. - 51544 грн.; до 31.05.2019 р. - 51544 грн.; до 30.06.2019 р. - 51544 грн.; до 31.07.2019 р. - 51544 грн.; до 31.08.2019 р. - 51544 грн.; до 30.09.2019 р. - 51544 грн.; до 31.10.2019 р. - 51544 грн.; до 30.11.2019 р. - 51544 грн.; до 31.12.2019 р. - 51544 грн.; до 30.04.2020 р. - 51544 грн.; до 31.05.2020 р. - 51544 грн.; до 30.06.2020 р. - 51544 грн.; до 31.07.2020 р. - 51544 грн. Вищевказана ухвала суду набрала законної сили 17.01.2018 року. Відповідно до інтегрованої картки ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» станом на 17.01.2018 рік за позивачем рахувався борг з податку на додану вартість на суму 540773,56 грн., з яких недоїмка складала 521159,59 грн. та 19613,99 грн. пені. Крім того, згідно даних зазначеної інтегрованої картки позивача, усі поточні платежі ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін» вчинені з 17.01.2018 року відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість були зараховані в рахунок зменшення богу минулих років із нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій. Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апелянтом оскаржено рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до інтегрованої картки позивача дані за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Згідно з приписами ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Статтею 72 цього Кодексу визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку. Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 року, є нормативно-правовим актом, який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Відповідно до вказаного Порядку: п.2 розділу І - інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; п.1 розділу ІІ - з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. З наведеного слідує, що метою відкриття та ведення органами ДФС особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, є облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Аналіз наведених положень вказує на те, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС в ІКП за своєю юридичною природою не є тими діями суб`єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки. Отже, саме по собі відображення в інтегрованій картці платника відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов`язки. Таким чином, дії відповідача по обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами в інтегрованій картці платника неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Також відповідно до усталеної судової практики дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, та ця інформація не може бути виключена із баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дій органу ДФС щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем. Такий зміст правового регулювання спірних відносин відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 04.11.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехноконструкція» до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській обл. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Також колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 р. у справі № 826/14365/14, від 05.02.2019 р. у справі № 826/19622/14 та від 27.02.2019 р. у справі № 804/17037/14, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96). Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157). Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі 817/823/16 про розстрочення податкового боргу, слід зазначити наступне. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі № 817/823/16 розстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року в адміністративній справі № 817/823/16. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 року, облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. Відповідно до положень розділу VI вказаного Порядку відображення в підсистемі, що забезпечує облік платежів, відомостей про надані платникам податків розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), здійснюється відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України та порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків. Первинним документом, що є підставою для розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) перед бюджетом та скасування наданих розстрочень (відстрочень), є: рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); рішення про скасування розстрочення (відстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу); додаткова угода до договору у разі дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум; додаткова угода до договору у разі прийняття рішення про перенесення раніше визначених строків розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); графік погашення розстрочених (відстрочених) сум боргу, складений на підставі рішення суду або відповідного закону, що передбачає надання платнику податків розстрочення (відстрочення). В інформаційну систему органів ДФС заносяться дані щодо наданих платнику податків розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу): документ, що є підставою для розстрочення (відстрочення) зобов`язання (боргу) відповідно до статті 100 розділу 9 глави II Податкового кодексу України, рішення суду, відповідного закону, що передбачає надання платнику податків розстрочення (відстрочення); код та найменування органу ДФС, що прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); код платника; ознака (розстрочення або відстрочення); номер та дата рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); номер та дата договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); дата початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); період надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (зазначаються дати початку та закінчення нарахування); кількість термінів розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу); номер та дата рішення суду у справі про банкрутство, яким затверджено мирову угоду з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум заборгованості; код платежу та вид бюджету; сума грошового зобов`язання, що підлягає розстроченню (відстроченню), у тому числі: основний платіж, основний платіж за актом, штрафна (фінансова) санкція; сума податкового боргу, що підлягає розстроченню (відстроченню), у тому числі: основний платіж, основний платіж за актом, пеня, пеня за актом, штрафна (фінансова) санкція. На підставі показників «період надання розстрочення (відстрочення)» та «кількість термінів розстрочення (відстрочення)» інформаційна система автоматично розраховує графік погашення сум розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу). Занесена та збережена інформація одразу відображається в журналі відстрочок (розстрочок). У разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг. Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення. Отже, визначальним первинним документом, на підставі якого вносяться дані до облікової картки щодо наданих платнику податків розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу), є рішення суду. Однак, рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу. Ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18), 23.04.2019 року у справі № 808/8492/13-а (провадження К/9901/8986/18). Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання невиконання відповідачем ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі № 817/823/16 повинно розглядатись в межах виконання рішення суду яке розстрочено даною ухвалою. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 460/2567/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.4 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 25.06.2020 року.