Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3252/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3252/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 25 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання", Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернулось з позовом до комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень готелю "Полісся" комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання", розташованого за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 97 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті , складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №75 від 20.09.2019 в ході якої контролюючий орган виявив ряд порушень вимог галузевих нормативно-правових актів. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задоволено. Цим рішенням ухвалено застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень готелю "Полісся" комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання", розташованого за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 97 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в Акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №75 від 20.09.2019. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідні норми документів, на які посилається позивач у акті перевірки та позовній заяві, а саме, у пунктах 18,19,20 ( ДБН В.2.5-56:2014) опису виявлених порушень, встановлюють вимоги для об`єктів, які проектуються, будуються, реконструюються та розпочинають свою діяльність. Ці вимоги стосуються саме конструктивних особливостей об`єктів, тобто їх дотримання можливо лише на етапі проектування та будівництва. В той же час, будівля готелю "Полісся" побудована набагато раніше, до прийняття норм, зазначених в акті та набрання ними чинності. Скаржник вважає протиправним застосування зазначених нормативних документів з метою зупинення експлуатації приміщень будівлі. Крім того, зазначає скаржник, поза увагою суду залишилось те, що виконати акт перевірки є неможливим, оскільки власником частини приміщення готелю є Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі, яке відмежоване від готелю "Полісся" суцільною стіною, що перешкоджає виконати вимоги, викладені в акту, а саме, наявність з будівлі з кожного поверху двох евакуаційних виходів, які ведуть назовні. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДСНС України у Хмельницькій області вказує на безпідставність її доводів, просить рішення суду залишити без змін. В судове засідання апеляційного суду, проведення якого забезпечено в режимі відеоконференції, представники відповідачів не з`явились, подали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в державні карантинних обмежень. Розглянувши заявлені клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення і зазначає наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. N 255, якою установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо. У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87 констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними. У заяві Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua) висловлено прохання щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання. Згідно листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 та рішення Ради суддів України від 17.03.2020, яким затверджено «Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб» з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, який передбачає, з поміж іншого: роз`яснення громадянам можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливості розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшення кількості судових засідань, що призначаються до розгляду протягом робочого дня; здійснення, по можливості, здійснення розгляду справ без участі сторін в порядку письмового провадження; приймання всіх необхідних документів в електронному вигляді на електронну адресу суду через дистанційні засоби зв`язку тощо. Згідно із статтею 4 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами. У статті 5 цього Закону визначено, що охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 грудня 1983 року у справі «Претто та інші проти Італії» суд зауважив, що фактичні обставини справи повинні розглядатися у присутності сторін та інших зацікавлених осіб. Водночас, суд зазначив, що у разі, коли предметом судового обговорення є питання права, судовий розгляд можливо здійснювати і за відсутності сторін. Додержання вимоги публічності є обов`язковим на стадії винесення вмотивованого судового рішення. Більше того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 червня 2009 року у справі «Соболевський (№ 2) проти Польщі» суд зазначив, що не всі передбачені статтею 6 Конвенції гарантії застосовуються на етапі апеляції у той самий спосіб, що й у суді першої інстанції. Якщо особисту присутність сторони було забезпечено в суді першої інстанції, її присутності навіть в апеляційному суді можна не вимагати, наприклад, за умови, що немає необхідності переглядати факти чи приймати рішення щодо особистості та характеру заявника. Колегія суддів вважає, що визначальним у цьому питанні є те, що згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому беручи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для її належного розгляду, а також, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язкової участі сторін у справі, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 21.08.2019 №490, з 19.09.2019 по 20.09.2019 посадовими особами позивача було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки приміщень готелю «Полісся» КП «Полонне Тепловодопостачання». За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) акт №75 від 20.09.2019, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України №5403 - VI від 02.10.2012 року, ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту (далі - ДБН В.2.5-56:2014), ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» (далі - ДБН В.1.1-7:2016), ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення» (далі - ДБН Б.2.2-9-2009), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (зі змінами), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ), Порядку забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1200 (далі Порядок забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту), Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2013 №444 (далі - Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях), а саме: п.1. Для приміщень кабінету №12, кабінету №13, кабінету №9, кабінету №29, кабінету №53, кабінету №39 та у кімнаті №81 готелю «Полісся» не розроблені та не затверджені керівником об`єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки (Розділ II п. 4 ППБУ); п.2. Будівля готелю «Полісся», не забезпечена відповідними знаками пожежної безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDТ) та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (Розділ II п. 8 ППБУ); п.3. Для працівника охорони (сторожів, вахтерів, вартових) не розроблено порядок дій в разі виявлення пожежі та спрацювання систем протипожежного захисту. Працівники охорони не мають список посадових осіб об`єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів (Розділ II п. 10 ППБУ); п.4. Працівники при прийнятті на роботу та на робочому місці не проходять інструктажі з питань пожежної безпеки (Розділ II п. 15 ППБУ); п.5. Посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» (Розділ II п. 16 ППБУ); п.6. Допускаються до роботи особи, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки (Розділ II п. 20 ППБУ); п.7. В готелі «Полісся» керівником об`єкта своїм розпорядчим документом не визначені спеціальні місця для куріння (Розділ III п.1.19 ППБУ); п.8. Дерев`яні елементи горищних конструкцій готелю «Полісся» не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Розділ III п.2.5 ППБУ); п.9. Горище готелю «Полісся» використовується не за призначенням (допускається розміщення в них сторонніх предметів, горючих матеріалів) (Розділ ІІІ п.2.12 ППБУ); п.10. Будівля готелю «Полісся» не забезпечена адресних вказівником (назва вулиці, номер будинку), встановленим на фасаді будівлі або інших видних місцях і освітлюваним у темний час доби (Розділ III п.2.22 ППБУ); п.11. У приміщеннях вестибюлю, кабінету №13, кабінету №28, коридору першого поверху, коридору другого поверху, кімнати №38, кімнати №22, коридору третього поверху, кімнати №112 з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснене методом скручування; а не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (Розділ IV п.1.6 ППБУ); п.12 Допускається експлуатація тимчасових електромереж у приміщенні вестибюлю та коридору першого поверху готелю «Полісся» (Розділ IV п.1.8 ППБУ); п.13. У приміщенні кабінету №28, кімнати №81 електрощити не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (Розділ IV п. 1.16 ППБУ); п.14. В приміщенні кабінету №28 електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати встановлені на горючі основи (Розділ IV п. 1.17 ППБУ); п.15. В приміщенні кабінету №13, кімнати №115 допускається використання пошкоджених розеток та вмикачів (Розділ IV п. 1.18 ППБУ); п.16. У приміщенні вестибюлю обгортання електроламп здійснено горючими матеріалами (Розділ IV п. 1.18 ППБУ); п.17. У приміщенні кабінету №28 здійснюється складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами (Розділ IV п. 1.18 ППБУ); п.18. У приміщеннях кімнат №85, №86, №87, №88, сповіщувачі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) знаходяться у не справному стані та не готові до виконання роботи (Розділ V п. 1 п.п.1.1 ППБУ, дод. Ж ДБНВ.2.5-56:2014); п.19. Перший та третій поверх будівлі готелю «Полісся» не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (Розділ V п. 1 п.п. 1.2 ППБУ, додаток А таблиця А.1 розділ 3. п.3.2 ДБН В.2.5- 56:2014); п.20. Будівля готелю «Полісся» не оснащена системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей 2 типу (Розділ V п.1.2 ППБУ, додаток Б таблиця Б. 1 пункт 15 ДБН В.2.5-56:2014); п.21. Будівля готелю «Полісся» не забезпечена первинними засобами пожежегасіння: бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку (Розділ V п.3.6 ППБУ); п.22. Готель «Полісся» не забезпечений в достатній кількості вогнегасниками (Розділ V п.3.9 ППБУ); п.23. У готелі «Полісся» відсутній спеціальний пожежний щит для розміщення первинних засобів пожежегасіння (Розділ V п.3.11 ППБУ); п.24. В усіх житлових номерах, кімнатах готелю «Полісся» відсутні плани евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежегасіння (Розділ VI «. 5,7 ППБУ); п.25. Працівники готелю не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин (ст. 20 Кодексу цивільного захисту України, ст. 2 Порядку забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту); п.26. Не здійснене навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (ст. 20 Кодексу цивільного захисту України); п.27. З будівлі готелю «Полісся» з кожного поверху не передбачено два евакуаційні виходи які ведуть на зовні (Розділ 7.2 пункт 7.2.4 ДБН В. 1.1.7-2016); п.28. У коридорі на другому поверсі матеріали покриття підлог на шляхах евакуації не відповідають вимогам ДБН В.1.1-7, а покриття підлог у приміщеннях - вимогам ДБН В.2.2-9 (Розділ 9 пункт 9.14 ДБН В.2.2-20:2008); п.29. На об`єкті не створено резервний запас пожежних сповіщувачів в кількості не менше 10% від загальної кількості їх в системі пожежної сигналізації (Розділ V п.1.4 ППБУ п. 7.2.22 ДБН В. 2.5-56:2014). Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент судового розгляду відповідачем зазначені в акті перевірки №75 від 20.09.2019 порушення в повному обсязі не усунуто, тому суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області підлягає задоволенню шляхом застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень готелю "Полісся" комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання", розташованого за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 97 до повного усунення усіх порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі Закон № 877-V), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014. Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). У відповідності до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль)- діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом. Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено ч.1 ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Згідно з ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно зі змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Згідно до п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. На підставі до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Згідно з приписами п. 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Правилами ч. 1 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях. Згідно з приписами п. 3 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052 визначено: «Основними завданнями ДСНС є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності: здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільної о захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб..» Відповідно до змісту ч.1 ст. 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Частиною 4 статті 4 Закону № 877-V зазначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами та нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Згідно підпункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Виходячи з вищевикладеного, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд. Підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів передбачені частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України та полягають у: 1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Визначення небезпечного чинника міститься у пункті 26 статті 2 Кодексу цивільного захисту України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Відповідачем зміст виявлених та відображених у акті перевірки порушень не заперечувався. З матеріалів справи, вбачається, що відповідач є комунальним закладом, який здійснює відповідні види економічної діяльності за КВЕД, зареєстрований як окрема юридична особа та є самостійним суб`єктом господарювання. Крім того, згідно з положеннями Кодексу цивільного захисту України можливість застосування заходів реагування ставиться до об`єкта, який експлуатується з порушеннями норм пожежної і техногенної безпеки. Відтак, перекладення відповідачем, як балансоутримувачем приміщення готелю обов`язку дотримання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та несення відповідальності за порушення у цій сфері, на власника , є безпідставним. Водночас, суд звертає увагу, що відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян. Враховуючи цільове призначення наведеного об`єкта відповідача та виявлені під час його експлуатації порушення, ненадання відповідачем доказів вжиття заходів, спрямованих на їх усунення, в колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості доводів позивача про наявність за цих умов загрози безпосередньо життю та здоров`ю людей та співмірності заходу реагування виявленим порушенням відповідачем законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Слід зазначити, що недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Так, виявлені в ході перевірки порушення у їх сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки такі порушення впливають на забезпечення безпеки роботи об`єкта відповідно до вимог протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії, їх ліквідації, евакуації людей та їх захисту. З огляду на викладене та враховуючи наявність реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, спричинену виявленими та не усунутими відповідачем порушеннями правил пожежної безпеки, а також з метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров`ю людей, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень готелю "Полісся" комунального підприємства " Полонне Тепловодопостачання". Суд звертає увагу на те, що застосований захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. При цьому такий захід має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полонне Тепловодопостачання" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.