Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24933/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24933/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року в справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» про застосування заходів реагування, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС у м. Києві, позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» (далі - ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС», відповідач) про застосування заходів реагування, в якому просило: - застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС», за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 47-49 в Шевченківському районі м. Києва, шляхом відключення джерела електроживлення (розподільчих електрощитів) та накладення печаток на вхідні двері технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку; обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві; - контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» встановлено факт наявності порушень правил техногенної і пожежної безпеки, зазначених в акті №814, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді повного зупинення експлуатації технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2021 адміністративний позов задоволено: - застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС», за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 47-49 в Шевченківському районі м. Києва, шляхом відключення джерела електроживлення (розподільчих електрощитів) та накладення печаток на вхідні двері технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки; - обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покладено на Головне управління ДСНС України у м. Києві. - контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покладено на Головне управління ДСНС України у м. Києві. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування. Так, відповідач наголошує на тому, що на момент прийняття в експлуатацію житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 47-49 в Шевченківському районі м. Києва вказаний об`єкт повністю відповідав вимогам проектної документації, пожежної безпеки та відповідних ДБН, що було підтверджено Сертифікатом від 30.10.2014 серії ІУ №165143640710, виданим Державною архітектуро-будівельною інспекцією за результатами обстеження для прийняття в експлуатацію новозбудованого об`єкта. На переконання відповідача, відповідність об`єкта будівництва вимогам пожежної та техногенної безпеки повинна бути забезпечення під час проведення будівельних робіт та перевірена під час прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Отже, відповідальність за дотримання вимог пожежної та техногенної безпеки, ДБН повинен нести саме суб`єкт містобудування відповідного об`єкта будівництва. Водночас відповідач звертає увагу на те, що ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» не був ні замовником, ні генеральним підрядником, ні власником об`єкта будівництва, а лише прийняв вже збудований та прийнятий в експлуатацію житловий будинок в експлуатацію на підставі договору про експлуатацію житлового будинку від 01.06.2015 №15060. Це означає, що частина виявлених позивачем порушень не стосується відповідача, оскільки ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» є лише організацією, що експлуатує житловий будинок на підставі відповідного договору. Такі порушення не можуть бути усунуті відповідачем, у зв`язку із тим, що були допущені під час будівництва вказаного житлового будинку. Також, відповідач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. У свою чергу, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Ураховуючи те, що відповідач не є співвласником відповідного житлового будинку, він не може бути відповідальним суб`єктом за порушення, що стосуються співвласників цього будинку, і не може здійснювати заходи щодо усунення таких порушень. З огляду на зазначене, захід реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі не може бути застосований до відповідача, оскільки він не є власником будівлі, яка була об`єктом перевірки. Разом з тим, частина виявлених позивачем порушень, які безпосередньо стосуються та залежать від відповідача усунута, у зв`язку з чим підстави для застосування заходів реагування відсутні. Поряд з цим, відповідач не погоджується з обраним позивачем заходом реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі, у зв`язку із тим, що він є крайнім заходом реагування та відповідно до законодавства не може застосовуватися до житлового будинку. На переконання відповідача, позивачем не доведено належним чином, що саме ті порушення, які стосуються технічного поверху та підсобних приміщень створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас зазначене судом першої інстанції не враховано, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу МВС України від 17.01.2019 №22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 21.01.2019 за №73/33044, Положення про Головне управління ДСНС України у м. Києві, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 №3, доручення Прем`єр-міністра України від 16.01.2019 №50768/1/1-18 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві було видано наказ від 26.09.2019 № 791 «Про проведення позапланових перевірок». Згідно наказу № 791 головним інспекторам доручено провести у термін з 16.10.2019 по 22.10.2019 позапланову перевірку відповідача з питань додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. На підставі Наказу №791 видано посвідчення від 16.10.2019 №6221 на проведення перевірки приміщень житлових будинків відповідача, розташованих за адресою: вул. Златоустівська, 47-49 в Шевченківському районі м. Києва. Під час здійснення перевірки встановлено, що об`єкт перевірки приміщення відповідача експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме перевіркою встановлено 44 наступних порушень: - п.4 розділу І, п.22 розділу ІІ, п. 2.36 розділу ІІІ, п.п. 1.1, 1.2 розділу V ППБУ - не передбачено формування сигналу про пожежу від приймально-контрольного приладу на опускання ліфтів у режимі «Пожежа» (порушення: п.4.24 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»); - розділ ІІ п.2 ППБУ - керівником не визначено обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки та не призначено відповідальних за пожежну безпеку на час своєї відсутності; - розділ ІІ п.8 ППБУ - приміщення не забезпечені в повній мірі відповідними знаками безпеки; - розділ ІІ п.15 ППБУ - з працівниками не проведено інструктажі з питань пожежної безпеки; - розділ ІІ п.16 ППБУ - посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»; - розділ ІІ п.21 ППБУ - не надано проекту документацію на здійснення технічного переоснащення, реконструкції приміщень яка затверджена у встановленому порядку (технічного поверху, місць загального користування (приміщення смітєзбірної камери, зовнішньої повітряної зони сходової клітки типу Н1) та покрівлі (на покрівлі проводяться роботи по облаштуванню приміщення сауни, басейну та влаштування мангалу)); - розділ ІІІ п.2.3, 2.37 ППБУ - протипожежні двері не утримуються у справному стані (допускається знімання пристроїв для самозачинення, знімання елементів замикання (замки, ручки); - розділ ІІІ п.2.3 ППБУ - вхідні двері в квартир не виконані з межею вогнестійкості ЕІ 30 (порушення: п.2.34 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»); - розділ ІІІ п.2.4 ППБУ - на 23-му поверсі клас вогнестійкості проходок електричних кабелів та інженерного обладнання через огороджувальні конструкції з нормативною межею вогнестійкості або через протипожежні перешкоди виконаний меншим, ніж нормативна межа вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції або протипожежної перешкоди; - розділ ІІІ п.2.12 ППБУ - на дверях технічних приміщень не вказано місця зберігання ключів; - розділ ІІІ п.2.23 ППБУ - на рівні технічного поверху в сходовій кліткі Н1 влаштовані металеві сходи які не відповідають класу вогнестійкості R60 (порушення: п.5.3 табл.1 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»); - розділ ІІІ п.2.23 ППБУ - не передбачено влаштування виходу зі сходової клітки типу Н1 безпосередньо на прилеглу до будинку територію на рівні першого поверху (порушення: п.7.3.24 табл.1 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»); - розділ ІІІ п.2.23 ППБУ - евакуаційні виходи з приміщень громадського призначення не ізольовані від житлової частини будинку (дитяча школа балету) (порушення: п.2.53 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»); - розділ ІІІ п.2.23, 2.37 ППБУ - на рівні 23 поверху влаштований вхід по металевих сходах в приміщення приватної власності з сходового маршу незадимлюваної сходової клітки типу Н1 (порушення: п.7.3.22 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»); - розділ ІІІ п.2.23, 2.37 ППБУ - на рівні 23 поверху в протипожежній перегородці 1-го типу яка відокремлює приміщення вентиляційної камери від незадимлюваної сходової клітки типу Н1 влаштований отвір (порушення: п.п.6.2, 6.31 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»); - розділ ІІІ п.2.27 ППБУ - двері на шляхах евакуації з всіх поверхів житлового будинку до сходової клітки типу Н2 відчиняються не в напрямку виходу з приміщень; - розділ ІІІ п.2.28 ППБУ - не надані результати іспитів зразків ковроліну, прокладеного на шляхах евакуації щодо токсичності продуктів горіння та помірної димоутворювальної здатності (за ГОСТ 12.1.044.89) та відповідності групам поширення полум`я РП1, РП2 (за ДСТУ Б В.2.7-70-98 «Будівельні матеріали. Метод випробування на розповсюдження полум`я») (1-й поверх); - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - не всі двері незадимлюваних сходових кліток типу Н1, Н2 обладнані пристроями для самозачинення (порушення п.4.9 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки»); - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - шляхи евакуації (коридори, сходові клітки, проходи) захаращено будівельним сміттям та іншими горючими матеріальними цінностями; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - на шляхах евакуації (коридори поверхів) влаштовано пороги; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - двері ліфтових холів житлового будинку не обладнані пристроями для самозачинення; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - допускається знімання дверей сходової клітки типу Н1 (технічний поверх); - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - у загальному коридорі на шляхах евакуації 22, 18, 15, 14, 11, 6, 4, 2 поверхів житлового будинку влаштовані комори; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - у тамбурі з загального коридору 22-го поверху житлового будинку на сходову клітку типу Н1 влаштована комора; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - заблокований відкритий перехід до сходової клітки типу Н1 (на рівні технічного поверху); - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - у тамбур-шлюзі незадимлюваної сходової клітки типу Н2 з загального коридору 19, 20, 15, 12, 10, 8, 7, 6, 4, 2 поверхів житлового будинку влаштовані комори; - розділ ІІІ п.2.37 ППБУ - допускається знімання дверей протипожежних відсіків сходової клітки типу Н2 (між 12 та 13 поверхами); - розділ IV п.1.18 ППБУ - в електрощитовій на 1-му поверсі допускається експлуатація світильників зі знятими ковпаками (розсіювачами); - розділ IV п.1.18 ППБУ - допускається прокладання електропроводів і кабелів в сходовій кліткі типу Н1 між 22 та 23 поверхами які не відносяться до її освітлення; - розділ IV п.1.20 ППБУ - не проведений замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання; - розділ IV п.1.20 ППБУ - не проведені розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж; - розділ IV п.1.21 ППБУ - не проведено перевірку захисту будинку від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; - розділ IV п.1.21 ППБУ - не надано паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювачів пристроїв блискавкозахисту; - розділ V п. 1.1, 1.4 ППБУ - системи протипожежного захисту житлового будинку знаходяться в непрацездатному стані, а саме: система протидимного захисту, система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, автоматична система пожежної сигналізації (порушення: п.п.10.9, 9.9, 7.4 дод. Ж. ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»); - розділ V п. 1.1, 1.4 ППБУ - не надано документи щодо відповідності змонтованих систем протипожежного захисту вимогам проектної документації; - розділ V п. 1.1, 1.2 ППБУ - не надано підтверджуючих документів щодо виведення сигналу від контрольно-приймального приладу системи автоматичної пожежної сигналізації на пульт централізованого пожежного спостереження (порушення: п.5.8 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»); - розділ V п. 1.1, 1.2 ППБУ - житловий будинок не дообладнаний автоматичною системою пожежної сигналізації (приміщення електрощитової, 16-й поверх) (порушення: п.1.2 табл. А.1 додатку А ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»); - розділ V п. 2.2 2) ППБУ - пожежні кран-комплекти не укомплектовані пожежними рукавами однакового з ним діаметра та стволами, однотипними елементами з`єднання та важелями для полегшення відкривання вентиля; - розділ V п. 2.2 9) ППБУ - пожежні кран-комплекти не перевірені на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; - розділ V п. 2.2 ППБУ - пожежні кран-комплекти не мають отворів для провітрювання; - розділ V п. 2.2 ППБУ - на 23-му поверсі відсутня шафа пожежного кран-комплекту; - розділ V п. 3.6 ППБУ - приміщення житлового будинку не забезпечені вогнегасниками згідно з типовими нормами належності; - розділ V п. 3.17 ППБУ - не проведено технічне обслуговування наявних первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників); - ст.20 п.8 ч.1 КЦЗУ - не проведено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилами техногенної та пожежної безпеки. За результатами проведення позапланової перевірки державним інспектором складено акт від 22.10.2019 №814 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки. Уважаючи, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені позивачем порушення законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є такими, що створюють загрозу життю і здоров`ю людей. Водночас на момент прийняття рішення у справі відповідачем вказані в акті порушення в повній мірі не усунуті, у зв`язку із чим наявні підстави для вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації технічного поверху та підсобних приміщень житлового будинку. За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877). Згідно зі статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. За змістом пункту 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, регулюються положеннями Кодексу цивільного захисту України (КЦЗ України). Пунктом 21 частини першої статті 20 КЦЗ України установлено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Відповідно до частини другої статті 51 КЦЗ України забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника. Згідно з частиною третьою статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Відповідно до статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України). Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Згідно з пунктом 11 та 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Частинами першою та другою статті 70 ЦКЗ України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні. Разом з тим, при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли і тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/7073/18, від 26.02.2020 та у справі №826/15768/18. Як убачається з матеріалів справи, позивачем за результатами планової перевірки, проведеної з 18.10.2019 по 22.10.2019 складено акт від 22.10.2019 №814, яким зафіксовано 44 порушення правил пожежної безпеки в приміщеннях житлового будинку ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС». Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач стверджує, що ним усунуто частину, виявлених позивачем порушень, а саме порушення зазначені в акті перевірки під номерами 2,4,5,44: - розділ ІІ п.2 ППБУ - керівником не визначено обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки та не призначено відповідальних за пожежну безпеку на час своєї відсутності; - розділ ІІ п.15 ППБУ - з працівниками не проведено інструктажі з питань пожежної безпеки; - розділ ІІ п.16 ППБУ - посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»; - ст.20 п.8 ч.1 КЦЗУ - не проведено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилами техногенної та пожежної безпеки. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланового заходу є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. Враховуючи, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, суд зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки. Відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №823/589/16, від 05.12.2019, у справі №805/1493/17-а, від 10.09.2020 у справі №620/1857/19. Разом з тим, з приводу решти порушень, вказаних в акті від 22.10.2019 №814, відповідач зазначає, що позбавлений можливості їх усунути через відсутність у нього компетенції з цього приводу. Відповідач стверджує, що решта об`єктів житлового будинку на яких виявлені оспорюванні порушення не відносяться до його відання. Отже, станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції не усунутими залишилось 40 порушень, про які зазначено в акті перевірки від 22.10.2019 №814. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо підстав для застосування заходів реагування, у зв`язку наявністю не усунутих порушень вимог правил пожежної безпеки, які на думку позивача створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. У контексті спірних правовідносин по даній справі, загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого мають місце чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини першої статті 2 КЦЗ України). Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні працівників закладу, будівлі та відвідувачів від можливої небезпеки. Також колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень відповідача є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 справа №826/1024/18. Виявлені порушення, зазначені в акті від 22.10.2019 №814 не обов`язково можуть призвести до пожежі, проте, не усунення цих порушень, у разі виникнення пожежі, може створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю. Саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику, а єдиним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 справа №815/6378/17. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не може усунути більшість виявлених позивачем порушень, оскільки не є співвласником житлового будинку за вказаною адресою, саме до обов`язків яких (співвласників) згідно з вимогами чинного законодавства і належить здійснення управління багатоквартирним будинком. Відповідач наголошує на тому, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, які відповідно до закону зобов`язані, зокрема: забезпечувати належний протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися правил пожежної безпеки; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом. Таким чином, відповідач переконаний, що у питаннях, які стосуються усунення решти порушень, ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» є неналежним відповідачем у справі, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Надаючи правову оцінку вказаним доводам апеляційної скарги, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке. Правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14.05.2015 №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VIII). Відповідно до частини першої статті 9 Закону №417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Згідно з частиною першою статті 7 Закону №417-VIII співвласники зобов`язані, зокрема: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 4) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом. За змістом підпунктів 7,8 частини першої статті 1 Закону №417-VIII управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) це - фізична особа-підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила №76) визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Утримання допоміжних приміщень включає, зокрема технічне обслуговування, обслуговування системи протипожежного водопроводу, пожежогасіння та димовидалення. У допоміжних приміщеннях жилого будинку повинен забезпечуватися, зокрема належний протипожежний стан. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. Забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи. Управитель - це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. З аналізу зазначеного вбачається, що за загальним правилом управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, утім може також бути делеговане співвласниками на підставі договору управителю багатоквартирного будинку, (тобто фізичній особі-підприємцю або юридичній особі-суб`єкту підприємницької діяльності). У такому випадку виконання обов`язку співвласників щодо утримання будинку та підтримання його належного технічного та протипожежного стану забезпечується саме призначеним управителем, а не співвласниками разом чи окремо. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору про експлуатацію житлового будинку від 01.06.2015 №150601 (далі - Договір №150601) ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» призначений експлуатуючою організацією житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 47-49 в Шевченківському районі м. Києва. Відповідно до пункту 1.1. Договору №150601 Замовник доручає, а Експлуатуюча організація бере на себе зобов`язання здійснювати комплекс заходів по експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Златоустівська, 47-49 м. Київ (далі - Будинок). Для виконання цього Договору Замовник передає в експлуатацію, а Експлуатуюча організація приймає Будинок з усіма місцями загального користування та службовими приміщеннями, системи зовнішнього та внутрішнього інженерного забезпечення, споруди, технічне обладнання, системи, прилади, інше майно Будинку, все інженерне обладнання та елементи благоустрою, необхідні для нормальної експлуатації Будинку (пункт 1.2 Договору №150601). Згідно з пунктом 3.2. Договору №150601 Експлуатуюча організація зобов`язана зокрема: - забезпечити утримання та експлуатацію Будинку та прибудинкової території у належному санітарному, протипожежному та технічному стані; - утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та ліквідації, усуненням порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки; - здійснювати експлуатацію Будинку керуючись вимогами чинного законодавства; - здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання Будинку в цілому та окремих його приміщень; - виконувати роботи по утриманню у належному стані обладнання, пристроїв, іншого майна та Будинку в цілому, а також здійснювати у разі необхідності ремонтні роботи; - сприяти мешканцям Будинку у створенні товариства співвласників Будинку, а в разі його створення - передати будинок такому товариству співвласників; - виконувати інші, передбачені законодавством функції та обов`язки експлуатаційної організації. Ураховуючи зазначене, та відсутність у матеріалах справи доказів створення мешканцями вказаного будинку товариства співвласників і передачі відповідачем йому (товариству співвласників) цього будинку в експлуатацію, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості усунення ним виявлених порушень, з посиланням на те, що такі порушення повинні усуватися співвласниками житлового будинку. Отже, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» про те, що воно не є належним відповідачем у справі, оскільки під час судового розгляду на підставі матеріалів адміністративної справи встановлено протилежні фактичні обставини. Крім того, ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» із заявами про залучення чи зміну на належного відповідача до суду не зверталося, самостійно частково усунуло, виявлені під час контролюючих заходів порушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №826/24867/15. Таким чином, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишались, продовжували створювати загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення, а тому наявні підстави для вжиття заходів реагування. Також колегія суддів зазначає про безпідставність доводів відповідача про те, що виявлені порушення носять лише вірогідний характер та не можуть бути підставою для вжиття заходів реагування, оскільки відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4 ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі та пов`язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. При цьому колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги, про те, що застосовані заходи реагування призведуть до негативних наслідків у вигляді перешкод у користуванні вкладниками своїм майном, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства життя та здоров`я людей мають пріоритетне значення, а тому експлуатація вказаних приміщень в умовах, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей є недопустимою. Крім того, тривалість періоду, на який застосовано зазначені заходи реагування на пряму залежить від відповідача, оскільки обумовлена безпосередньо фактом усуненням ним, виявлених позивачем порушень. Верховний Суд, вирішуючи спори з приводу правомірності застосування заходів реагування у вигляді зупинки експлуатації приміщень неодноразово наголошував на тому, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування. Зокрема Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року (справа №826/19328/16) та 28 січня 2021 року (справа №640/4090/20) зазначав що ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до КАС України, в ході якого суд, серед іншого оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які, в свою чергу, стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема. Вирішуючи в судовому рішенні питання зупинення, зокрема експлуатації будівлі, суд, насамперед, з`ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже, оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які в свою чергу підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше. У контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, необхідно вказати, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні та, відповідно, чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні. Отже, в разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, в тому числі позапланового чи повторного, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами. У протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2021 року, справа №520/14473/19 та від 29 вересня 2021 року, справа №420/4579/19 звертав увагу на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання можливості застосування такого крайнього заходу реагування, як зупинка експлуатації приміщень. Верховний Суд пов`язував можливість застосування такого заходу реагування з декількома аспектами, а саме: які порушення виявлені перевіркою, чи дійсно ці порушення є такими, що створюють небезпеку життю і здоров`ю людей та які дії вчинені відповідачем з метою усунення, зафіксованих у акті порушень. Зупинення експлуатації є крайнім заходом який повинен стимулювати відповідача у найкоротший термін, з урахуванням його можливостей усунути, виявлені перевіркою порушення, наявність яких ставить у небезпеку життя та здоров`я людей. Тому, розглядаючи питання доцільності застосування заходів реагування, суд повинен взяти до уваги й такі обставини які б свідчили про конкретні дії вчинені відповідачем з метою усунення порушень, акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше. Проте як убачається з матеріалів справи, жодних доказів вчинення відповідачем дій спрямованих на усунення вказаних вище 40 порушень зафіксованих в акті від 22.10.2019 №814 ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» не надано. Колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу, що не усунутими залишаються 40 із 44 порушень правил пожежної безпеки, виявлених позивачем під час перевірки та зафіксованих в акті. Наявність вказаних порушень підтверджена належними доказами і відповідачем не заперечується. Оцінюючи вказані порушення на предмет можливості створення небезпеки для життя і здоров`я людей, колегія суддів зазначає, що вони, з огляду на їхню кількість та характер є такими, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей у випадку виникнення надзвичайної ситуації. На переконання колегії суддів окремі порушення, виявлені позивачем можуть призвести до виникнення пожежі, а інші можуть стати на заваді своєчасному її виявленню та ліквідації. Ураховуючи характер порушень, які залишились не усунутими, та встановлені в ході апеляційного розгляду обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що заходи реагування, застосовані судом першої інстанції є пропорційними наслідкам для прав та інтересів мешканців житлового будинку. З огляду на це, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за встановлених обставин наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС ПЛЮС» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко