Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/429/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/429/20 Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л. Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В. 25 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (рішення ухвалене суддею Польовим О.Л. 04.03.2020 року в м.Хмельницький в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 25.04.2019, зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії період догляду за ОСОБА_2 з 01.05.1993 по 29.06.1996. Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що рішенням від 04.10.2019 №222030004243 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило їй у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що період здійснення нею догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, з 01.05.1993 по 29.06.1996 має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. Відтак, зазначає, що її загальний трудовий стаж складає більше 26 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що листом від 07.10.2019 №32811/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про відсутність підстав для призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Період догляду за ОСОБА_2 з 01.05.1993 по 29.06.1996 відповідач не зараховував до страхового стажу позивачки, оскільки відсутні документи, які підтверджують встановлення ОСОБА_2 І групи інвалідності. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 04.10.2019 №222030004243 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV). Листом від 07.10.2019 №32811/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про причини відмови у призначенні пенсії за віком, вказавши про незарахування до періоду догляду за ОСОБА_2 з 01.05.1993 по 29.06.1996 через відсутність документів, які підтверджують перебування ОСОБА_2 на І групи інвалідності. Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач надала всі необхідні документи, які підтверджують факт догляду за особою з інвалідністю І групи, а отже період догляду за ОСОБА_2 з 01.05.1993 по 29.06.1996 слід зарахувати до страхового стажу позивачки. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зі змісту ч. 1 статті 26 Закону № 1058-IV вбачається, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Відповідно до п. «є» ч. 3 ст. 56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. В той же час, за змістом вказаної статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду. При цьому, потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу. Таким чином, саме стан здоров`я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи. Не підтвердження статусу особи з інвалідністю 1-ої групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи. За таких обставин, під час застосування пункту «є» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід виходити з того, що сам по собі догляд за пенсіонером, незалежно від його віку, за відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого догляду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів). Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних. При цьому, слід зазначити, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Документами, які підтверджують вік, можуть бути: свідоцтво про народження, або виписка із паспорта, або довідка органів управління житловим фондом тощо. До 01 січня 2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством. При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячних компенсаційних виплат з яких сплачені страхові внески. У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації. У той же час, як вірно відзначено судом першої інстанції, що період здійснення догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акту про встановлення фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення. Слід зазначити, що Позивачем а ні при зверненні до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, а ні при звернені до суду першої інстанції із адміністративним позовом не надано висновків медичного закладу за відповідні періоди про те, що вказана особа ОСОБА_2 була інвалідом І групи та потребувала постійного стороннього догляду. У матеріалах справи відсутні документи, які посвідчують такий факт. Натомість позивач надала Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за громадянкою ОСОБА_2 від 25.07.2019 (а.с.12), складений головним спеціалістом Хмельницького відділу обслуговування громадян №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зі змісту якого слідує, що з пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 головним спеціалістом Фалєєвою Г.В. встановлено фак догляду ОСОБА_1 за інвалідом І групи ОСОБА_2 в період з 01.05.1993 року по 29.06.1996 року. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що покази свідків підтверджують лише здійснення позивачем догляду за ОСОБА_2 у спірний період, при цьому встановлення ОСОБА_2 . І групи інвалідності може бути підтверджено лише відповідними документами, як то виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки. Таким чином, саме стан здоров`я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи. Непідтвердження статусу особи з інвалідністю 1-ої групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 в справі №348/919/17 та у постанові від 31.07.2019 у справі №348/2357/16-а. Таким чином, колегія судді вважає переконливими доводи апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанціїпомилковими, що дає підстав вважати, що судом невірно застосовано норми матеріального права. В свою чергу відповідачем доведено правомірність відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу роботи позивача. Без зарахування спірних періодів страховий стаж позивача становить менше 26 років. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області -відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2020 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.