Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4170/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4170/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та скасування його та стягнення коштів,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: - визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №104/06 від 27.07.2018 року; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача утриману суму в розмірі 5449,04 грн; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача 8000,00 грн моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що рішення про стягнення з неї пенсії по інвалідності, виплаченої за період з 12.04.2017 року по 30.09.2017 року, є протиправним, так як вона повідомила органи Пенсійного фонду про звільнення з Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації з 11.04.2017 року та надала підтверджуючі про це документи. Останнім днем державної служби позивача є 11.04.2017 року, в зв`язку з чим пенсія по інвалідності виплачена позивачу за період з 12.04.2017 року по 30.09.2017 року на законних підставах, а тому рішення про утримання з неї 20% призначеної пенсії та стягнення 5 449,04 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №104/06 від 27.07.2018 року, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 утриман, на виконання рішення №104/06 від 27.07.2018 року суму в розмірі 5449 грн 04 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ПФУ в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що довідки до акта огляду МСЕК сереї 12ААА №530592, виданої обласною МСЕК №2 м. Черкаси, ОСОБА_1 21.07.2016 року встановлено третю групу інвалідності. Наказом Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА від 11.04.2017 року №12-к позивачку звільнено з посади головного спеціаліста Відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА за угодою сторін. Як убачається із дорлученої до справи ксерокопії трудової книжки на ім`я позивачки, у п. 28 міститься запис про звільнення зі вказаної посади на підставі наказу від 11.04.2017 року №12-к. Згідно з довідкою Черкаського міського центру зайнятості від 27.12.2018 року №0319 позивачка перебувала на обліку як безробітна з 15.05.2017 року до 28.02.2018 року та отримувала допомогу з безробіття. 27.07.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №104/06, яким встановлено переплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 12.04.2017 року по 30.09.2017 року у розмірі 7913,09 грн, у зв`язку із порушенням пенсіонером ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому зазначений розмір переплати відповідно до вказаного рішення підлягає поверненню позивачем. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV). Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Згідно ст. 34 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою. Відповідно до ст. 47 Закону №1058-IV (в редакції Законів № 213-VIII від 02.03.2015, № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року), тимчасово, по 30 вересня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З аналізу вказаних норм, вбачається, що до 30.09.2017р., особам, які займають посади державної служби, за виключенням встановлених категорій осіб, призначена пенсії не виплачується. Відповідно до ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) від 05.11.1991р., пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Згідно ст. 103 Закону №1788-XII, суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. Отже, законом передбачено стягнення над міру виплаченої пенсіонерові суми пенсії за наслідками встановлених зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо). Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, підставою для його прийняття відповідачем стала інформація Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації, викладена в листі від 16.03.2018р., де зазначено, що трудові відносини з позивачем є триваючими. Наказом Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА від 11.04.2017 року №12-к позивачку звільнено з посади головного спеціаліста Відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА за угодою сторін. Відповідно до запису №28 трудової книжки серії БТ -І № 5593550 позивачу було звільнено зі вказаної посади на підставі наказу від 11.04.2017 року №12-к. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції вірно послався на рішення Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №580/1864/19 від 27.09.2019 року, оскільки зазначеним рішенням встановлено обставини, що мають преюдиційне значення у даній справі. В адміністративній справі №580/1864/19 судом встановлено, що заробітна плата позивачу з 12.04.2017 року і до часу звернення з позовом в даній справі (два роки) не нараховувалася та не виплачувалася. Крім того, в ході розгляду адміністративної справи №580/1864/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації щодо визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", судом було допитано начальника Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації - О.А. Островського, в якості свідка, який підтвердив, що видавав Наказ від 11.04.2017 року №12-к. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 року у справі №712/11606/18, що набрала законної сили 02.04.2019 року, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення. В даній справі судом встановлено, що згідно з наказом №12-к від 11.04.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 припинила державну службу та звільнена з 11 квітня 2017 року відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін. Таким чином, факт звільнення позивача з посади головного спеціаліста Відділу культурно-мистецької, методично-освітньої та організаційно-кадрової роботи Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА наказом від 11.04.2017 року №12-к підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. На час розгляду справи наказ Управління культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА від 11.04.2017 року №12-к не оспорений та не скасований, а отже є чинним. Крім того, суд бере до уваги, що згідно з довідкою Черкаського міського центру зайнятості від 27.12.2018 року №0319 позивач перебувала на обліку як безробітна з 15.05.2017 року до 28.02.2018 року та отримувала допомогу з безробіття. Отже, оскільки судом було встановолено, що позивачка була звільнена з державної служби 11.04.2017 року, з її боку відсутні будь-які зловживання при зверненні до органів Пенсійного фонду щодо отримання пенсії з інвалідності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав вважати, що виплачена позивачці пенсія по інвалідності є надмірно виплаченою, а тому спірше рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а незаконно утримані грошорві кошьти з позмивапчки у розмірі 5 449,04 грн підлоягають поверненню.. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенін позовних вимог в цій частині, оскліьки доказзів спричинення такої шкоди не надано. Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Позивачкою не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких обгрунтувань щодо заявленого в позовній заяві розміру відшкодування моральної шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення такої шкоди. Посилання відповідача на листи Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 16.03.2018 року та від 05.06.2018 року про те, що ОСОБА_1 працює на посаді державного службовця з 01.06.2016 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи спростовуються зібраними у справі доказами, у т.ч. трудовою книжкою на ім`я позивачки, з якої убачається, що остання була звільнена з державної служби з 11.04.2017 року та з 15.05.2017 року до 28.02.2018 року перебувала на обліку як безробітня і отримувала допомогу по безробіттю. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.