Постанова 4855 № 320/5056/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5056/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 19 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.08.2019 №369 в перерахунку пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідно до частини 3 статті 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №ХІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області з 25.04.2019 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №ХІІ. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796), та після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати їй пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796, у задоволенні якої було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 03.04.1996 (а.с.8). Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія № 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 05.07.1994 Київською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього НОМЕР_2 (а.с.10). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення 26.03.2008, позивач має статус інваліда війни ІІ групи (а.с.10). Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується пенсійним посвідченням серії АБ № НОМЕР_6, виданим Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області 08.04.2003 (а.с.36). 03.10.2019 Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення видано позивачу дублікат посвідчення серії НОМЕР_5 особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни (а.с.33). З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019, просила провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (а.с.11-12). За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення, викладене у листі від 30.08.2019 №369/10313, яким відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що позивач не відноситься до категорії осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Розмір пенсії ОСОБА_1 визначається згідно Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 та Закону №796. У вказаному рішенні зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а зміни до частини 3 статті 59 Закону №796 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 наразі не внесені (а.с.13). Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування відмови від 30.08.2019 №369/10313 та зобов`язання вчинити певні дії. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796. Відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Таким чином, частина 3 статті 59 Закону № 796 (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIIІ частину третю статті 59 Закону №796 викладено у такій редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796 свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, в результату внесення зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Таким чином, дія статті 59 Закону №796 (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796 не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Отже, обов`язковою умовою для застосування положень частини третьої статті 59 Закону №796 є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби. Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, від 21 травня 2018 року у справі № 816/1159/18 та від 13 червня 2018 року у справі № 812/1094/18. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус. Викладене, на переконання суду, свідчить, що положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796 в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції. Наведе підтверджується навіть самою назвою статті 59 Закону №796 - «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». Крім того, статтею 10 Закону №796 встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Згідно примітки до статті 10 Закону № 796 тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Як вбачається з трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 01.10.1975 по 01.06.2004 працювала приймальником пункту прокату в Іванківській філії РМА №15 Київського обласного виробничого об`єднання «Побутрадіотехніка» (а.с.30-32). У подальшому, Київське обласне виробниче об`єднання «Побутрадіотехніка» з 24.07.1978 реорганізовано у Вишгородський завод «Побутрадіотехніка», з 31.07.1984 - реорганізовано у Чорнобильський завод «Побутрадіотехніка», з 03.11.1987 - в Іванківський цех Головного заводу Київського обласного виробничого об`єднання «Побутрадіотехника», з 14.02.1989 - в Ірпінський завод «Побутрадіотехніка», з 09.06.1992 - в Ірпінську фірму «Побутрадіотехніка», з 08.12.1995 - у Закрите акціонерне товариство «Радіотехсервіс» (а.с.30-32). Як вбачається з копії маршрутного листа від 10.03.1994 №74, виданого Ірпінською фірмою «Побутрадіотехніка» по ремонту телерадіоапаратури Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 у період з 06 по 10 травня 1986 року знаходилась в м. Чорнобиль, де займалась роботою з установки прокатних телевізорів у гуртожитку для ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, та у період з 10 по 15 червня 1986 знаходилась у м. Чорнобиль, де займалась роботою з вивезення деталей зі складу телемайстерні м. Чорнобиль (а.с.34). Даний факт також підтверджується копією пропуску до закритої зони в м. Чорнобиль від 31.12.1981 НОМЕР_7 (а.с.35). Відповідно до довідки Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 05.12.2007 №01-08/1160 ОСОБА_1 , колишній працівник Чорнобильського заводу «Побутрадіотехніка», приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського заводу «Побутрадіотехніка» у період з 10 по 15 червня 1986 року. Підстава: протокол засідання Комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони №29/2007 від 05.12.2007 (а.с.19). При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивачка отримала ІІ групу інвалідності саме внаслідок її участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.36). Отже, позивачка у періоди з 06 по 10 травня 1986 року та з 10 по 15 червня 1986 брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи приймальником пункту прокату на Чорнобильському заводі «Побутрадіотехніка», а тому не може бути віднесена до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства. Таким чином, оскільки позивачка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, колегія суддів дійшла до висновку про те, що дія статті 59 Закону №796 на неї не поширюється. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачці пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль