Постанова Київський апеляційний суд № 361/666/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2020 року справа 361/666/19 провадження № 22-ц/824/5322/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф, учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Родзівіл А.Г. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 4600 Доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.11.2018 року складає 128018,00 грн станом на 15.11.2018 року, та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати. Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області стягнуто з відповідачів лише частину заборгованості. Судом першої інстанції власного розрахунку заборгованості не здійснено. Відповідачем не погашена частина заборгованості за кредитним договором. Вважає, що наявні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 536 ЦК України та на підставі ст. 625 ЦК України. Судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявне рішення суду, яким задоволено позов банку до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2153,91 доларів США. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк « ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 4000,00 доларів США на термін до 18 листопада 2008 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 66349 - credІІ від 18 травня 2007 року відповідно до якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 і взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору. Відповідно до пункту 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.4 договорів поруки). Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що позивачем умови кредитного договору виконано, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 15.11.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 10 509,43 доларів США. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2009 року з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за договором № 66349-cred від 18 травня 2007 року у розмірі 2159,91 доларів США (16631,31 грн). У зв`язку з існуванням частини непогашеної заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду вказаним позовом про солідарне стягнення з боржника та поручителя неповернутої суми тіла кредиту та передбачених кредитним договором процентів за користування коштами. Відповідно до позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року, справа № 310/11534/13-ц звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, Банк у 2009 році скористався своїм правом на дострокове повернення кредитної заборгованості та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо умов та строку дії договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки у кредитному договорі не визначено розмір відсотків від залишку заборгованості після закінчення строку договору вимоги банку задоволенню не підлягають. Вимог щодо стягнення відсотків за користування коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України позивачем до суду першої інстанції заявлено не було. Відтак посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.04.2018 року № 910/10156/17 не може бути прийнята до уваги, оскільки предметом спору у цій справі є інші підстави заявленого позову. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи, що АТ КБ «Приват<анк» зверталось до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 66349-cred від 18 травня 2007 року та заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської від 23 червня 2009 року ці вимоги було задоволено. Доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для нарахування процентів за користування коштами на підставі ст. ст. 536, 625 ЦК України колегія суддів відхиляє, як такі, що не були заявлені при зверненні з даним позовом до суду. Інші доводи також висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не випливають Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2020 року. Суддя-доповідач Судді