Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10899/18

Справа № 308/10899/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 червня 2020 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.. з участю секретаря: Балаж Н.С.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сахарчук Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 308/10899/18 (Головуючий: Бенца К.К.), - В С Т А Н О В И Л А : У березні 2018 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника - Сахарчук В.В. звернувся в суд із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В., ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинич І.В. про державну реєстрацію прав та їх обмежень, витребування квартири та повернення її законному власнику. Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 липня 2008 року між АБ «Енергобанк» в особі директора філії АБ «Енергобанк» в м. Ужгород Кирлика Ю.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 08/2008, за яким АБ «Енергобанк» надав позивачу кредиту сумі 55 600 доларів США та строк з 10 липня по 05 липня 2013 року на споживчі потреби. 10 липня 2008 року між АБ «Енергобанк» і ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки № 08/2008/1 на забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №08/2008 від 10 липня 2008 року. Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А. за №3468. 11 січня 2018 року між АБ «Енергобанк» та TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки №08/2008/1 і про це не повідомлено Позивача у відповідності до п. 7.6. Договору іпотеки. Оскільки у договорі іпотеки було передбачене застереження, яке згідно Закону України «Про іпотеку» вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»). Відповідач звернувся до державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинича І.В., який 04.06.2018 року здійснив реєстрацію права власності на квартиру, що була предметом іпотеки, за TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» яке 02.08.2018 року продало її ОСОБА_3 .. Позивач вважає, реєстрацію права власності на квартиру, що була предметом іпотеки, за TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а відповідно і її подальший продаж незаконним із насипних підстав. При здійсненні реєстрації державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич I.B. залишено поза увагою положення п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до якого протягом дії цього Закону, який набрав чинності 07.06.2014 року не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки гідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Крім того, позивач вважає, що відповідачем державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. порушено приписи ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», ст. 177 Сімейного кодексу України, якими встановлюється необхідність дозволу органів опіки та піклування у випадку, коли правочини стосуються прав дітей. Згідно довідки TOB «Управління житлом» від 17.01.2018 року в спірній квартирі зареєстрований син позивача 2003 року народження. Також, позивач зазначає. що не отримував вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яка зазначена серед підстав виникнення права власності на спірну квартиру у останньої в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2018 року. Необхідність направлення такої вимоги закріплена в п. 4.1. Договору іпотеки №08/2008/1 (направлення обов`язково передує початку задоволення стягнення за рахунок предмета іпотеки згідно п. 4.4.1). Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Калинич I.B. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41491429 від 07.06.2018. про реєстрацію права власності на квартиру зa адресою: АДРЕСА_1 за TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №26512217 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру: витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571108821101) у ОСОБА_3 та повернути законному власнику ОСОБА_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника Сахарчук В.В. відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду адвокат Сахарчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні. Заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 - адвокатів Сахарчук В.В. та Литвин С.Й. , які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Встановлено, що 10 липня 2008 року між АБ «Енергобанк», правонаступником якого є ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 08/2008 відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 55 600 доларів США строком до 05 липня 2013 року з цільовим призначенням - споживчі потреби. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 08/2008 від 10 липня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим № 2769, згідно якого позивач передав банку в іпотеку нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 58.78 кв. м. житловою площею 42.30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 11 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 4 Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. 10.07.2008 за реєстровим № 2769, укладений між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ ФК «Довіра та Гарантія», відповідно до якого останній набув право Іпотекодержателя за Договором іпотеки № 08/2008/1, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим № 2769. Відповідно до ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Після набуття новим іпотеко держателем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» усіх прав за договором іпотеки № 08/2008/1 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повідомляло позивача ОСОБА_1 про зміну кредитора та заміну іпотеко держателя, а також з вимогою про усунення порушень щодо виконання зобов`язань за кредитним договором та повідомляло про наслідки невиконання цих вимог, зокрема про набуття у власність предмета іпотеки, що стверджується письмовою вимогою від 15.01.2018 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 за № 0411217262813, яке позивач отримав особисто - 22.01.2018 року. Вимога ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» позивачем не була виконана і порушення не були усунуті протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. 07 червня 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у відповідності до умов кредитного договору та договору іпотеки із врахуванням вимог ст.. 37 Закону України «Про іпотеку», задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок предмету іпотеки, а саме ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 58,78 кв.м., житловою площею 42,30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєструвавши за собою право власності на вказану квартиру, номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 26512217. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133792185 від 09.08.2018 року, власником квртири за адресою: АДРЕСА_1 с ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Виходячи з положень ст.. 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положенням статті 37 вищезазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення договору визначено, що іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотеко держателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Відповідно до ст.. 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) - сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звершення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також являється відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотеко держатель. Пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1172, який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення передбачає перелік документів, які подаються державному реєстратору, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Доводи позивача, що державний реєстратор Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. не мав права без згоди органу опіки та піклування, у позасудовий спосіб реєструвати за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право власності в порядку звернення стягнення на квартиру, в якій проживала неповнолітня дитина, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про іпотеку» а також не випливають з договору задоволення вимог іпотеко держателя і надання згоди органу опіки та піклування не передбачено приписами пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127. У пунктах 4.4, 4.4.1 договору іпотеки від 10.07.2008 року № 08/2008/1 укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Енергобанк», сторони обумовили способи задоволення вимог іпотеко держателя у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотеко держателя про усунення порушених зобов`язань за цим Договором у встановлений іпотеко держателем строк, і такі вимоги іпотеко держателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Таке застереження згідно із Законом України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотеко держателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки на підставі цього Договору, який у цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку встановленого статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Цей договір про задоволення вимог іпотеко держателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки та право іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.. 38 Закону України «Про іпотеку». У даному випадку правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки є укладений між іпотеко держателем та покупцем договір купівлі-продажу предмета іпотеки. Разом з тим, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до державного реєстра речових прав на нерухоме майно вичерпало свою дію і належним способу захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації права власності, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ( ч. 2 ст. 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Таким чином, позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав у частині заявлених вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинич І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41491429 від 07.06.2018 про реєстрацію права власності на квартиру (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а. Позивач у порядку передбаченому ст.. 81 ч. 1 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання і підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст.. ст.. 374, 375, 381-384 ЦПК України судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу адвоката Сахарчук Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення Повний текст постанови складено - 23 червня 2020 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой