Постанова 4804 № 227/82/20

Єдиний унікальний номер 227/82/20 Номер провадження 22-ц/804/1868/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 227/82/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року (суддя Кошля А.О.), в с т а н о в и в : 10 січня 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що за заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 01 листопада 2005 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість. Згідно розрахунку за договором відповідач станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість в сумі 31239,83 грн., яка складається з: 1941,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 25635,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1700 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1463,80 грн. штраф (процента складова). Просив стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 листопада 2005 року в сумі 1941,01 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 130,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач АТ КБ «Приватбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки під час підписання анкети-заяви, якою була встановлена базова відсоткова ставка 3%, відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку щодо умов кредитування. Таким чином, відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, лише в оскаржуваній частині судового рішення і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту позивачем не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 01 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у КБ «Приватбанк» (а.с.14,85-86). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Строк дії картки зазначено 36 місяців. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому позивачем, відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував та у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість в сумі 31239,83 грн., яка складається з: 1941,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 25635,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1700 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1463,80 грн. штраф (процента складова) (а.с.9-13). Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, виду кредитної картки, тому стягненню підлягає тіло кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами суд виходив з того, що в заяві позичальника процентна ставка не зазначена, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банком дотримано вимоги про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можливо. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 1941,01 грн. Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника від 01 листопада 2005 року встановлена базова процента ставка 3% на місяць, що загалом на рік становить 36%. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01 листопада 2005 року проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за ставкою 36% та 30% в період з 09 квітня 2008 року по 01 вересня 2014 року, за ставкою 34,80% - з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року, з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2019 року за ставкою 43,20% (а.с.9-13). Колегія суддів вважає неправомірними дії позивача щодо підвищення з 01 вересня 2014 року процентної ставки до 34,80% річних і з 01 квітня 2015 року до 43,20% річних, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивачем було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором. Крім того, колегія суддів виходить з того, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Відповідно до довідки, наданої позивачем, за вказаним кредитним договором б/н від 01 листопада 2005 року, ОСОБА_1 були надані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 09 квітня 2008 року, термін дії 09/09); 4149437404409748 (дата відкриття 24 листопада 2009 року, термін дії 06/13); 4149437732878598 (дата відкриття 16 травня 2013 року, термін дії 07/16) (а.с.84). За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами та стягнути з відповідача проценти із визначенням розміру заборгованості, виходячи із узгодженої сторонами базової процентної ставки 36% річних з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2016 року. При цьому, після спливу строку дії договору, що відповідає строку дії кредитної картки, припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318 цс 18, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Строк дії картки закінчився в липня 2016 року, з позовом банк звернувся до суду 10 січня 2020 року, зазначивши в позиві про стягнення процентів за користування кредитом станом на 31 жовтня 2019 року. Таким чином, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування 31 липня 2016 року, а тому починаючи із зазначеної дати ПАТ КБ «Приватбанк» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом, а відтак позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2019 року не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю. Відповідно до наданого банком розрахунку, кількість днів прострочення сплати заборгованості за користування грошовими коштами за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2016 року становить 699 днів. Заборгованість за тілом кредиту станом на 01 вересня 2014 року (день підвищення процентної ставки) складала 1821,07 грн. Отже, розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 1277,12 грн. (1821,07 грн. х 36%) / 360 х 699 днів. Таким чином, за період з 09 квітня 2008 року до 31 липня 2016 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить 1327,32 грн. (60,20 грн. + 1277,12 грн.), де 60,20 грн. сума процентів, нарахованих банком за період з 09 квітня 2008 року до 01 вересня 2014 року, тобто до неправомірного підвищення процентної ставки. З огляду на вищевказане, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за процентами за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2016 року в сумі 1327,32 грн., за період з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2019 року відмовити з інших підстав. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 220,50 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 330,75 грн. Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у сумі 551,25 грн. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2016 року в сумі 1327,32 грн. (тисяча триста двадцять сім) грн. 32 коп. В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2019 року відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції сумі 220,50 грн. та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 330,75 грн., всього 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 25 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 червня 2020 року Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич Л.П. Никифоряк