Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 817/616/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/616/17 пров. № А/857/4309/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В., за участі секретаря судового засідання Цар М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Зозулею Д. П. у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 28 квітня 2017 року Дубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося в суд із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» (далі ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів»), в якому просить стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій за період з серпня 2016 року по березень 2017 року з підстав наявності заборгованості в сумі 455341,01 грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року допущено заміну позивача у справі з Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року позов задоволено п. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог після закриття підготовчого провадження та без зазначення поважних причин пропуску строку для подання такої. Вказує, що позивач не вправі звертатись з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки до його повноважень належить лише надіслання подання про здійснення заходів з погашення боргу, а заборгованість повинна стягуватись шляхом виставлення податкових вимог контролюючими органами. Крім цього, частина заявлених позовних вимог є предметом судового розгляду у справі № 817/3556/14. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без змін. В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що основним видом діяльності ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» є виробництво інших гумових виробів, працівники якого були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, у зв`язку з чим їм призначена пенсія на пільгових умовах. Позивачем на адресу ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» направлені розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2015 року березень 2017 року на загальну суму 455341,01 грн, які останнім не сплачені. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо відшкодування відповідних витрат покладено на ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» законодавством, при цьому позивачем на адресу відповідача направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких наявні в матеріалах справи, водночас, суму заборгованості товариством добровільно не сплачено, у зв`язку з чим така підлягає стягненню в судовому порядку. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2004 року, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема в постанові від 25 вересня 2012 року у справі №21-251а12 та Верховного Суду у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 809/602/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 808/329/17. Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 та №2, передбачена чинним законодавством. Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1). Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року. Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Пунктом 6.5 Інструкції № 21-1 передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Як встановлено з матеріалів справи, а саме наявних в матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач повинен був сплатити суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за серпень 2016 - березень 2017 року у розмірі 455341,01 грн. При цьому на виконання вимог Інструкції №21-1, зазначені розрахунки направлялись позивачем та вручені відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення, копії яких наявні в матеріалах справи. Правомірність формування одного із вказаних розрахунків (від 03 лютого 2017 року № 586/04) підтверджено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 460/455/19, яке набрало законної сили 19 грудня 2019 року. Решта розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржені не були, а отже, є узгодженими. Що стосується покликання відповідача на відсутність вимоги про сплату боргу, то необхідно зазначити, що надіслання такої вимоги може мати місце лише у випадку наявності заборгованості із сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сум штрафних санкцій, натомість, стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій здійснюється за самостійною процедурою, визначеною розділом 6 Інструкції N 21-1, без надіслання вимоги про сплату боргу. Також не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо тотожності позовних вимог в даній справі та справі № 817/3556/14, оскільки в останній предметом позову було стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень - жовтень 2015 року в сумі 46999,17 грн, що не співпадає з позовними вимогами у даній справі. Щодо зазначених скаржником доводів про процесуальні порушення судом першої інстанції, слід зазначити, що уточнення позовних вимог у зв`язку з допущенням описки при їх формулюванні не є зміною підстав чи предмета позову, або збільшенням чи зменшенням позовних вимог, відтак, таке правомірно прийнято судом. Враховуючи викладене, а також те, що суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах у розмірі 455341,01 грн, відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обов`язок відповідача відшкодувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області такі витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунками заборгованості цих фактичних витрат, складеними останнім відповідно до згаданої вище Інструкції, призначені працівникам відповідача згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у справі № 817/616/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 24.06.2020