Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.005347

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005347 пров. № А/857/2769/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Іщук Л.П. з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Сасевичем О.М., час проголошення судового рішення 09 год 38 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 23 січня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» до Львівської митниці ДФС, правонаступником якого є Галицька митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» (далі ТзОВ «Логістіктранссервіс», позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000215/2 від 12.04.2019 та картку відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00579 від 12.04.2019. Позов мотивований тим, що позивач надав для підтвердження митної вартості товару усі документи, зазначені в ст.ст.52, 53 Митного кодексу України (далі - МК України), обрав відповідний метод визначення митної вартості товару умовам, наведеним в МК України та провів правильний розрахунок митної вартості транспортного засобу. Проте, відповідач без обґрунтованих підстав відмовив у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Крім цього, рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів не містить обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість, не може бути визнано. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби (правонаступник Львівської митниці ДФС) подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при перевірці митної декларації №UA209190/2019/032536 від 11.04.2019 та долучених до неї документів, митний орган встановив, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Відповідно до умов контракту, укладеного позивачем з литовською фірмою «Pony Power Sp.z. o.o.» оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів після отримання товару у нього на складі, або після повного виконання контракту в частині обсягів поставок, можлива попередня оплата. Проте, відповідно до фактури позивач сплатив 12000,00 Євро в касу постачальника (юридична особа оплатила вартість транспортного засобу готівкою). Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що у фактурі зазначено, що транспортний засіб є пошкоджений, однак ні в експортній декларації, ні в акті про проведення огляду не вказано про пошкодження. Відповідач зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. Додатків, які містили б відповідну цінову інформацію до митного оформлення не подано. Також суд першої інстанції не мав право досліджувати платіжне дорученні від 11.09.2019, оскільки таке не було подано до митного оформлення, а тому даний документ не може бути використаний в оцінці правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Саган Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Ткачук Т.А., який просили відхилити апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 20.03.2019 між Pony Power Sp. Z o.o. (продавцем) та ТзОВ «Логістіктранссервіс» (покупцем) було укладено контракт №0005/FROM20/03/2019, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити кузови до автомобілів та частини до них нові та бувші у використанні; вантажні та легкові автомобілі нові та бувші у використанні; мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні; причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні; мотоцикли, трактори, комбайни, екскаватори нові та бувші у використанні. Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами цього контракту. На виконання умов контракту №0005/FROM20/03/2019 від 20.10.2019 позивачу поставлено транспортний засіб легковий транспортний засіб, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування (марка BMW, модель 530D, рік випуску 2013, модельний рік 2013, дата введення в експлуатацію 20.01.2014, номер кузова WВА5N61030D773298, номер двигуна невизначений, двигун дизель, об`єм 2993 см.куб., потужність 190kw, колір чорний, кузов - седан, колісна формула 4х4 тощо, а відповідно до рахунку-фактури від 21.03.2019 вартість товару становить 12000,00 євро. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA209190/2019/032536 від 11.04.2019, у якій визначено митну вартість товару 12000,00 євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації долучив наступні документи : рахунку-фактури від 21.03.2019, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №363410926 від 22.12.2014, копію контракту №0005/FROM20/03/2019 від 20.03.2019, копію рахунку-фактури №23/02/2019/EXP від 21.03.2019, копію супровідного документа/декларації країни відправника №19PL402010Е0335797 від 22.03.2019, копію сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.54038-19 від 25.03.2019. Для підтвердження заявленої митної вартості товару 11.04.2019 відповідачем було направлено на електронну пошту позивача запит щодо витребування додаткових документів, а саме : якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Позивач у відповіді на запит повідомив та обґрунтував відсутність у нього витребуваних інших додаткових документів. Також зазначив, що на даний час більше документів не має можливості та просив здійснити розмитнення товару за ст.55 МК України. Не погоджуючись з митною вартістю, зазначеною у поданій до митного оформлення митною декларацією, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2019/000215/2 від 12.04.2019 та визначив загальну вартість товару у розмірі 20750 Євро. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме : метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2 г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано резервний метод 2ґ (ст.64 МК України). Відповідач за результатами розгляду вказаної митної декларації прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00579 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2019/000215/2 від 12.04.2019, де скоригував вартість автомобіля до 20750 Євро. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів жодних аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами : основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України). За змістом ч.ч.3, 4 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.ч.5, 6 ст.57 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч.ч.1, 2 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч.2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України). У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України). Згідно ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України). Системний аналіз наведених вище норм митного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є, зокрема, виявлення обставин про заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу, надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 по справі №804/16271/15, від 15.05.2018 по справі №809/1260/17. Як видно з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, рахунок-фактуру від 21.03.2019, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №363410926 від 22.12.2014, копію контракту №0005/FROM20/03/2019 від 20.03.2019, копію рахунку-фактури №23/02/2019/EXP від 21.03.2019, копію супровідного документа/декларації країни відправника №19PL402010Е0335797 від 22.03.2019, копію сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.54038-19 від 25.03.2019. Частиною першою статті 368 МК України передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Колегія суддів зазначає, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема, у разі сплати рахунку - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Заявник визначив митну вартість автомобіля, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 12000,00 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ст.53 МК України. Колегія суддів враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиним аргументом відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля є вказівка на те, що така «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС». Колегія суддів проаналізувала і дослідила зміст наданих декларантом документів та встановила, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль. Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сумніви відповідача стосовно складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку, інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів, інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару, інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС, цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація отримана з мережі Інтернет. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, однак така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Згідно ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, апелянт при прийнятті рішення застосував положення п.2 ч.6 ст.54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ст.64 МК України). Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити : наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Згідно п.2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно п.2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Однак, в оспорюваному рішенні зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оспорюваного рішення митним органом використано виключно інформацію, надану у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів». Відтак, вказане свідчить про відсутність виконання з боку митного органу обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині того, що декларантом подано митному органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо неподання позивачем документів (касового чи товарного чеку) про оплату за товар, прийнявши платіжне доручення №JBKLJ 9 від 11.09.2019, яке не було подане під час заявлення митної вартості товару. Так, в п.4.1 контракту №0005/FROM20/03/2019 від 20.03.2019 чітко зазначено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів з дня отримання товару. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов контракту, оплата станом на момент розмитнення автомобіля здійснена не була, проте була наявна експортна фактура на поставку транспортного засобу BMW 530d GT від 21.03.2019, а платіжне доручення №JBKLJ 9 від 11.09.2019 на суму 12000,00 Євро відповідає сумі, яка вказана в експортній фактурі на поставку транспортного засобу BMW 530d GT від 21.03.2019. Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм було надано належну правову оцінку. Позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №UA209190/2019/00579 від 12.04.2019 також підлягає задоволенню як похідна. З урахуванням зазначених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не підтверджено правильність застосування при визначенні митної вартості транспортного засобу резервного методу згідно ст.64 МК України. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі №1.380.2019.005347- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 24.06.2020.