Постанова 4854 № 400/3739/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3739/19 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні в м. Миколаєві, дата складення повного судового рішення 13.02.2020 року, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA504000/2019/000368/2 від 22.10.2019 р. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час декларування митної вартості придбаного автомобіля позивач визначив його вартість відповідно до ціни договору. Всі необхідні документи були надані. Відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем наданий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14.10.2019 № б/н, укладеного з ОСОБА_2 , який не засвідчений нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України. У Договорі відсутня інформація, щодо остаточної ціни та яким чином була здійснена оплата за товар. Декларантом ні під час митного оформлення ні при поданні позовної заяви не надано жодного документа, що свідчить про факт оплати за товар. Відсутня будь-яка документальна інформація щодо страхування транспортного засобу. Відповідно до інформації, зазначеної позивачем у калькуляції транспортних витрат від 21.10.2019 № б/н, страхування автомобіля не здійснювалось. При цьому, у Договорі інформація щодо відмови від страхування не заповнена. Апелянт вказує, що на підставі п.1 ст. 55 Митного кодексу України, у зв`язку з виявленням того, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, посадовою особою митного органу було винесено Рішення про коригування митної вартості № UA504000/2019/000368/2 від 22.10.2019 р. Причини незастосування зазначених методів зазначені у графі 33 Рішення про коригування митної вартості UA504000/2019/000368/2 від 22.10.2019 р., яке у встановленому порядку направлено декларанту засобами електронного зв`язку. Митнецею відповідно до ст.. 64 МКУ визначено митну вартість у сумі 10118 євро із застосуванням резервного методу на підставі інформації, зазначеної у довіднику SchwackeNet Code: 40380865 10018 євро та транспортних витрат у розмірі 100 євро, відповідно до калькуляції транспортних витрат № б/н від 21.10.2019, наданої позивачем, які додаються до митної вартості відповідно до п.5 ч.10 ст. 58 Кодексу. Апелянт зазначає, що відповідно до статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховуються митні платежі або аналогічного товару (підпараграф 2 (а) статті VII ГАТТ). Позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.7 ст. 55 Кодексу, здійснивши митне оформлення товару у вільний обіг за МД № UA504000/2019/11355 від 22.10.2019 року шляхом надання гарантії відповідно до Розділу Х Кодексу. Сума гарантії склала 35878,80 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що декларант позивача 21.10.2019 надав всі наявні у позивача документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, ніякого витягу з каталогу SCHWACKE, а ні до митної декларації, а ні до позову ним не подавалось. Відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження у даній справі, отримано данні довідника «SUPERSCHWAKE» та використано їх для визначення митної вартості товару за резервним методом, незважаючи на те, що використання такої інформації ЄАІС ДФС на підставі даних довідника «SUPERSCHWAKE», на рівні 9600.00 євро є неприпустимим, оскільки вказаний довідник є друкованою продукцією фірми Eurotax International і не має жодного відношення до митного законодавства України, визначеного у ст. 1, 3 Митного кодексу України. Відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару а також що розділ «Ціна договору та інші умови» Договору не містить відміток про суму податку, часткових платежів, тощо.Позивач вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, у договорі купівлі-продажу від 14.10.2019 року, складеному між продавцем та позивачем та підписаному ними, вказано про сплату покупцем коштів у сумі 6000 євро при передачі автомобіля. З огляду на зазначене, позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2019 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав транспортний засіб Mercedes ML320, 27.04.2007 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а. с. 17-18). Позивачем самостійно здійснено зняття з обліку вказаного автомобіля та отримано реєстраційне посвідчення GO-K-0-287/19-00046 з метою подальшого ввозу на митну територію України (а. с. 21). Переміщення автомобіля через кордон України також здійснював позивач особисто 16.10.2019 р., що підтверджується актом митного огляду транспортного засобу, на підставі попередньої митної декларації № UA504170/2019/11026, відповідно до якої розраховано та сплачено митні платежі (а. с. 23-24). В подальшому ТОВ Логос-Фортуна-Брокер до митного посту Костянтинівка 21.10.2019 р. подано митну декларацію № UA504170/2019/011286, в якій визначено митну вартість на рівні 6100,00 євро (6000 євро за договором + 100 євро за транспортування автомобіля у вигляді вартості пального). До митної декларації додавалися договір купівлі-продажу від 14.10.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.08.2017 р. WY 924478; тимчасове реєстраційне посвідчення від 14.10.2019 р. GO-K-0-287/19-00046; калькуляція транспортних витрат від 21.10.2019 р.; сертифікат відповідності від 21.10.2019 р. UA № 005.056952; акт про проведення митного огляду транспортного засобу від 16.10.2019 р. UA 20903/2019/86024; касовий чек від 15.10.2019 р. щодо сплати митних платежів (а. с. 17-26). 21.10.2019 р. відповідач надіслав повідомлення декларанту про витребування додаткових документів у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації щодо складових митно вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); копію митної декларації країни відправлення; бухгалтерську документацію щодо транспортних та страхових витрат; банківські платіжні документи, що стосуються оплати за оцінюваний товар; висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу (а. с. 28). Позивач повідомив відповідача про відсутність будь-яких додаткових доказів щодо вартості ввезеного транспортного засобу. За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2019 р. № UA504000/2019/000368/2, яким збільшено митну вартість ввезеного транспортного засобу з 6100,00 євро до 10118,00 євро, що призвело до збільшення ПДВ грн та мита (а. с. 30). Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості; транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару, не підтверджені жодним документом; відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: на підставі відомостей з довідника SuperSCHWACKE компанії Eurotax та транспортних витрат відповідно до калькуляції від 21.10.2019 р. Крім того, старшим державним інспектором прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA504170/2019/00466 (а. с. 29). Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом було надано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувались на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, що є підставою для його скасування. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1, ч.2 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо миша вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з ч.1,ч.2, ч.3 ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі. Відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження. Відповідно до ч.3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Апелянт, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Колегія суддів вважає помилковими такі доводи апелянта, оскільки позивач, уклавши договір купівлі-продажу транспортного засобу, не повинен був подавати рахунок-фактуру, а інші платіжні документи лише за наявності. Решта витребуваних відповідачем документів не є обов`язковими та не передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Доказів того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки апелянт не надав. З наданого позивачем договору купівлі продажу чітко вбачається вартість автомобіля 6000,00 євро (а.с. 18), а вартість транспортних витрат відповідач підтвердив, врахувавши калькуляцію від 21.10.2019 р. (а.с. 26). Відповідно до п. 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 (далі Правила № 1118), документи, що підтверджують право власності на ТЗ: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку. Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта в апеляційній скарзі про неможливість прийняття зазначеної у договорі ціни, оскільки не надано документа, який свідчить про факт оплати за товар, оскільки сам факт сплати не впливає на ціну товару, вказану у договорі, відтак не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Митну вартість ввезеного автомобіля відповідач визначив на рівні 10118 євро із застосуванням резервного методу на підставі інформації з довідника SchwackeNET (а. с. 61). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оцінка інформації з довідника SchwackeNET від 20.10.2019 р. здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, який експлуатувався з 2007 р. Апелянт не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSCHWAСKE. Додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 , визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник SuperSCHWAСKE - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методика є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Проте, у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалися. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом не наведено достатніх підстав правомірності проведеного ним розрахунку митної вартості у такий спосіб за вказаною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу, що не враховувалося відповідачем при визначенні митної вартості ввезеного транспортного засобу. З огляду на зазначене, апелянт не виконав обов`язку щодо наведення в рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу звіту про оцінку по SCHWAСKE для коригування митної вартості за другорядним методом. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність застосування при митному оформленні автомобіля розрахунку ціни цього транспортного засобу, зробленого за допомогою Системи оцінки транспортних засобів SchwacheNet (заочного розрахунку лише за параметрами транспортного засобу), оскільки застосування даної системи не передбачене митним законодавством, крім того відповідачем не надані документи щодо її офіційного впровадження для визначення митної вартості автомобілів на території України. Таким чином, апелянт не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору апелянтом не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено. Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас. В ході розгляду справи Митнецею не було обґрунтовано підстав, за наявності яких, поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору. Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик