Постанова 4851 № 520/3776/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 р. Справа № 520/3776/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.04.20 року по справі № 520/3776/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року із урахуванням проведених виплат, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року однією сумою. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення йому пенсії, що, у свою чергу, суперечить частині 1 статті 58 Конституції України, якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вважає, що зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення позивачу пенсії, не є підставою для зменшення розміру призначеної мені пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку. 16 квітня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року із урахуванням проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість застосування судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в порушення вимог чинного законодавства, а тому права позивача підлягають захисту у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером Служби безпеки України, полковник у відставці, з 2007 році був звільнений зі Служби безпеки України за вислугою років. При звільненні зі служби позивачу була призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90% грошового забезпечення. Починаючи з 01.01.2018 р. органом Пенсійного фонду зменшено розмір пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення на 70 % грошового забезпечення. 15 січня 2020 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення до Головного управління ПФУ в Харківській області, посилаючись на вимоги статті 13 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 24 січня 2020 року ГУ ПФУ у Харківській області за заявою ОСОБА_1 відмовило у нарахуванні та перерахунку пенсії. Вважаючи зазначену відмову протиправною та необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій пенсійного органу щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення та зобов`язання ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року із урахуванням проведених виплат, суд першої інстанції виходив з того, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому відсутні підстави для застосування статті 13 цього Закону. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захистити права позивача належним чином. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою, суд першої інстанції виходив з того, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що в даному випадку полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Як встановлено частиною 3статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цимЗаконом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІнараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІсвідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії, строки виплати пенсії. У зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". З огляду на наведене, колегія суддів вказує на відсутність права у відповідача здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови №

103. Так, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, відмовивши у зобов`язанні пенсійного органу здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Згідно ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 однією сумою, із прийняттям нової постанови про задоволенні цієї частини позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі № 520/3776/2020 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 однією сумою. В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 однією сумою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко