Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8657/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 р. Справа № 520/8657/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскін О.А. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.07.22 по справі № 520/8657/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якому просив: - визнати дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні йому розміру пенсії з надбавками з 80% до 70% грошового забезпечення та за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019 протиправними; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (Постанови №804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з урахуванням проведених раніше виплат. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 внаслідок виплати підвищення пенсії не в повному обсязі, а у розмірі 75% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з 05.03.2019 із врахуванням проведених раніше виплат та здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо визнання дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 протиправними та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою задовольнити дані позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано не задовольнив вимоги в оскаржуваній частині. Просив урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, що з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 встановив, що п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі- Постанова №103) та зміни до п. 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, і у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України необхідно застосовувати Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській обл. та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Суб`єктом владних повноважень в 2018 році позивачу перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанови №704) та Постанови №103. Стверджуючи про неправомірність виплати суми підвищення пенсії після перерахунку з 01.01.2018 не у повному обсязі, позивач ініціював спір у цій справі. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 протиправними та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, суд першої інстанції виходив з того, що на момент перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 постанова КМУ №103 була чинною та не скасованою, відтак дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50% та 75% не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання даної постанови КМУ, яка була чинна до 05.03.2019. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зазначає. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується позивачем в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон №2262-ХІІ. Згідно із приписами ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі Порядок №45). Відповідно до п. 1 Постанови №103 (тут і далі - в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №

704. Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами. Отже, нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону №2262-ХІІ дає можливість зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України. Однак, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін. 12.11.2019 Верховний Суд в постанові по справі №826/3858/18 встановив що п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 є такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, а саме вимогам ч. 3 ст. 1-1, ст. 43, ч. 4 ст. 63 та Закону №2262-ХІІ. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у ч. 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон. Отже, з урахуванням вимог ст. 7 КАС України, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 по справі №520/2098/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки порушене право позивача на отримання пенсії, передбачене саме Законом №2262-ХІІ, воно підлягає відновленню саме з 01.01.2018. На підставі вище зазначеного колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 та зазначає, що такий перерахунок мав бути проведений з 01.01.2018. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у вищевказаній частині, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019 протиправними та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, із урахуванням проведених раніше виплат. З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги слушними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним встановленням обставин справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про зміну мотивувальної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині визначення зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 по 04.03.2019. Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 317, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року по справі № 520/8657/21 - скасувати частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018. У цій частині ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019 по 04.03.2019. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, із урахуванням проведених раніше виплат. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року по справі №520/8657/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін