LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809404/7620/19

від 22.06.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 березня 2020 року залишити без змін.

ПОСТАНОВА Іменем України 22 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/7620/19 провадження № 22-ц/4809/911/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 березня 2020 року у складі судді Бершадської О.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилався на те, що 02.02.2018 відповідач підписав Заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 14.06.2018 відбулася державна реєстрація, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 14.07.2019 має заборгованість в сумі 29586 грн 02 коп, яка складається з наступного: 16977,37 грн - заборгованість за тілом кредита; 9835,02 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 888,58 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1385,05 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути суму заборгованості та сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровского районного суду м. Кіровограда від 17 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.02.2018 року в розмірі - 16 977, 37 грн, з них: заборгованість за тілом кредита - 16 977,37 грн, а також 1102,33 грн - сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. Суд першої інстанції, з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також суд вказав, що Банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком та відповідачем письмової домовленості. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі позивач вказує, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач погодився, що ця заява разом із Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг та зобов?язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Звертає увагу суду, що крім анкети-заяви, відповідачем у той же день також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб т строк надання кредиту;процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та ін. Все це свідчить про те, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Позивач вважає, що в даній справі не може бути взята до уваги

позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки вона висловлена в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, а в підписаних відповідачем документах умови кредитування не містилися. Натомість в даній справі умови кредитування належним чином погоджені із відповідачем, що підтверджується підписаним ним паспортом споживчого кредиту. Вважає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення районного суду в частині відмови у стягненні заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходили, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини Між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання 02 лютого 2018 року анкети-заяви, в якій зазначено про погодження відповідача з тим, що дана заява разом з «Умовами кредитування» та «Тарифами банку» складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, вказане підтверджується його особистим підписом у заяві (а.с. 8). За твердженням позивача ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 липня 2019 року становить 29 586,02 грн, яка складається з наступного: 16 977,37 грн - заборгованості за тілом кредиту, 9 835,02 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 888,58 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 0,00 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 385,05 грн - штраф (процента складова). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що 02.02.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті: https://privatbank.ua/terms/) та погоджується з ними. Також відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України). Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року). Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 02.02.2018 відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало ОСОБА_1 , крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг затверджений наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог як невід`ємні частини спірного договору, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання, пункт 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту та саме у зазначеному в доданих банком до позовної заяви документах розмірах і порядках нарахування. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19). Яка обов`язкова для застосування всіма судами. Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 14 липня 2019 року, кредитні кошти, які були фактично отримані позичальником та не повернуті банку у вигляді тіла кредиту складають 16977 грн 37 коп, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також, не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на позицію Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, так як на думку Банку в тій справі відповідачем заперечувалися такі умови договору, а в цій справі відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору та не оспорював його умови. В даному випадку відсутні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки судом встановлюються фактичні обставини справи щодо укладення між сторонами кредитного договору з узгодженням всіх його істотних умов та в залежності від цього вирішується спір між сторонами і суд дає оцінку встановленим обставинам справи, застосовує норми матеріального права на підставі вказаних обставин. Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач участь в розгляді справи в суді першої інстанції не брав, але в матеріалах справи є його заява, в якій він визнає позов в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту (а.с. 64). Доводи апеляційної скарги, що суд, встановивши факт надання відповідачу кредиту, не мав достатніх підстав для відмови в позові в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, знехтував принципом платності кредитного договору, слід відхилити. Оскільки розмір, порядок нарахування та виплата процентів за користування кредитом, є істотними умовами кредитного договору, який укладається між сторонами в письмовій формі, то суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог за правилами ст. 89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення визначеного в розрахунку та позовній заяві розміру процентів, встановлених самим банком. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. З матеріалів справи вбачається, що звернувшись з даним позовом до суду, позивачем на підтвердження заявлених ним вимог щодо укладення банком 02.02.2018 з відповідачем кредитного договору, додав лише розрахунки заборгованості, копію анкети-заяви, Витяги з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які взагалі не датовані. При цьому в позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку, а у клопотанні від 07.10.2019 просив суд розглянути справу за відсутності представника (а.с.37). Отже, суд першої інстанції розглядав дану справу на підставі лише вище вказаних доказів. До апеляційної скарги позивачем додано виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 13.04.2020 та копія паспорту споживчого кредиту. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, надавши суду апеляційної інстанції виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 13.04.2020 та копію паспорту споживчого кредиту, не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції та причин неподання не вказав, унаслідок чого вказані докази не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування. В межах вимог та доводів апеляційної скарги, передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови в стягненні процентів та ухвалення нового рішення про стягнення процентів, не встановлено. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 червня 2020 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»