Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7894/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7894/20Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/208/20 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2020 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок. Згідно постанови 06 травня 2020 року о 00 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Руська,3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, висновок лікаря №

94. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.05.2020 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги його пояснення; при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, працівниками поліції не було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; у протоколі відсутні дані про проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки і такий огляд не пропонувався працівниками поліції, а лише у закладі охорони здоров`я; огляд на стан сп`яніння у медичному закладі проведено без направлення; висновок лікаря є неналежним та недопустимим доказом, так як у ньому відсутні дані про те, ким оглядався ОСОБА_1 та відсутній його підпис; у протоколі не зазначено ознак наркотичного сп`яніння з якими водій начебто керував автомобілем; протокол складений 08 травня 2020 року, тобто через два дні від події, яка мала місце 06 травня 2020 року; при наявності відеоматеріалів, які підтверджують присутність водія та пасажира, суд не допитав цих осіб в судовому засіданні; рапорт працівника патрульної поліції не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Щодо доводів апеляційної скарги в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Так, судом вірно враховані дані, зафіксовані у протоколі про адміністративні правопорушення від 08 травня 2020 року серії ДПР18 № 268289; акті лікаря ТОМЦСНЗ ТОР ОСОБА_2 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 №94 від 06 травня 2020 року; результаті токсикологічного аналізу сечі ОСОБА_1 методом ІХА №171 від 06 травня 2020 року; копії постанови серії ДП18 № 646409 від 06 травня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП; рапортом поліцейського роти №3 взводу №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Смітюх В.Т. від 08 травня 2020 року. Також, судом першої інстанції, при винесенні постанови, взято до уваги пояснення ОСОБА_1 який у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні визнав та щиро розкаявся. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги його пояснення, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд вважає безпідставними, так як вони спростовуються матеріалами справи, а саме постановою суду першої інстанції в якій зазначено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні визнав та щиро розкаявся. З тих же підстав слід критично оцінити доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, працівниками патрульної поліції не було роз`яснено його права, передбачені cт. 268 КУпАП, а також положення статті 63 Конституції, так як вказана обставина зафіксована наявними в матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції № ВО-00049 та ВО-00073 з яких вбачається, що права ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції були роз`ясненні. Доводи апелянта про скасування постанови з тих підстав, що працівники патрульної поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, не складали акту огляду на стан сп`яніння, не складали направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я, не ґрунтуються на вимогах нормативних актів, якими встановлено порядок направлення водіїв для огляду на стан сп`яніння і порядок проведення такого огляду, оскільки відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 МВС, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735 МВС, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Доводи апелянта про те, що висновок лікаря є неналежним та недопустимим доказом, так як у ньому відсутні дані про те, ким оглядався ОСОБА_1 (графа 8 висновку), не є істотними, так як із наявного у справі Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 травня 2020 року вбачається, що в п.12 цього висновку вказано відомості про лікаря, який проводив огляд, склав цей висновок, - ОСОБА_2 . Твердження апелянта про не зазначення у протоколі ознак наркотичного сп`яніння, з якими водій начебто керував автомобілем є безпідставними, так як ознаки сп`яніння зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення у разі відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У даному випадку ОСОБА_1 не відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а суть правопорушення з приводу якого складено протокол полягає в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, який встановлено лікарським висновком. Доводи апелянта про те, що при наявності відеоматеріалів, які підтверджують присутність водія та пасажира суд не допитав цих осіб в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як матеріали справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Ці докази узгоджуються між собою і не містять суперечностей. Крім того, клопотань про виклик для допиту свідків ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляв. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності його підпису у висновку лікаря; те, що протокол складений 08 травня 2020 року, тобто через два дні від події, яка мала місце 06 травня 2020 року і те, що рапорт працівника патрульної поліції не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення також не спростовують правильності висновків суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. З наявних у справі відеозаписів нагрудних камер працівників поліції № ВО-00049 та ВО-00073 вбачається, що водій ОСОБА_1 зауважень до протоколу не мав, йому було роз`яснено, що стосовно нього буде складено протокол саме за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння та повідомлено його процесуальні права. При цьому, ОСОБА_1 не стверджував, що не керував транспортним засобом. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року відносно нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя