Постанова 4804 № 227/5486/19

Єдиний унікальний номер 227/5486/19 Номер провадження 22-ц/804/1915/20 Єдиний унікальний номер 227/5486/19 Головуючий у 1 інстанції Левченко А.М. Номер провадження 22-ц/804/1915/20 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 23 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Космачевської Т.В., Тимченко О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу у цивільній справі №227/5486/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 14 842,82 гривень та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 3 080,52 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 липня 2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок позивача було переведено до Виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 10 липня 2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 4023/ДН-ОС про його звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким позивача ознайомлено особисто. За час перебування у трудових відносинах із позивачем АТ «Українська залізниця» відповідачем допущено порушення строків виплати заробітної плати. Разом з тим, у день звільнення з відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 842,82 гривень та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 080,52 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 14237,03 гривень. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1033,52 гривень. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 654,67 гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 1711,24 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати докази, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики № 489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме N П-1 «Наказ про прийняття на роботу», N П-3 «Наказ про надання відпустки», N П-4 «Наказ про припинення трудового договору», N П-5 «Табель обліку використання робочого часу», N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», можуть вважатись належними та допустимими, оскільки вони залишились на непідконтрольній Українській владі території, тому підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт,визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. Таким чином заборгованість з заробітної плати за період з 16 березня 2017 року відсутня, так як її нарахування не здійснювалося. Вважає, що суд помилково не застосував висновок торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , в якому просить залишити рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року без змін, апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що відомості щомісячних розрахункових листів за березень липень 2017 року відповідають прийнятим відповідачем наказам № 236 ДНД від 17 березня 2017 року та № 645-113-1 від 28 квітня 2017 року. Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК - 5) спростовують довідку про доходи, виготовлену відповідачем, та відсутність заборгованості за березень 2017 року. Також вказує, що посилання відповідача на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є необґрунтованим, оскільки єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України. Доводи апеляційної скарги необґрунтовані, відповідачем не наведено жодного аргументованого доводу, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсному розміру заборгованої заробітної плати. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 4023/ДН-ОС від 10 липня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади станційний робітник 2 розряду господарства перевезень станції Харцизьк ВП «Станція Іловайськ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з компенсацією за 35 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року, змінено тип ПАТ «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в АТ «Українська залізниця». До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких вбачається, що за: березень 2017 року всього нараховано 2 164,81 гривень, з яких оплата простоїв становить 618,92 гривень (7 днів /56 годин), сума до виплати 1 721,42 гривень; квітень 2017 року всього нараховано 1 711,24 гривень, з яких оплата простоїв становить 1 679,94 гривень (19 днів /152 години), сума до виплати 1 360,75 гривень, травень 2017 року всього нараховано 1 790,05 гривень, з яких оплата простоїв становить 1 757,30 гривень (20 днів /159 годин), сума до виплати 1 405,44 гривень; червень 2017 року всього нараховано 1 790,05 гривень, з яких оплата простоїв становить 1 757,30 гривень (20 днів /159 годин), сума до виплати 1 423,42 гривень; липень 2017 року всього нараховано 7386,67гривень, (до складу вищезазначеної суми також входить компенсація за 35 днів відпустки), з яких оплата простоїв становить 88,42 гривень (11 днів /8 годин), сума до виплати 5 951,12 гривень. Також судом першої інстанції встановлено, що відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, узгоджуються з іншими доказами по справі. Крім цього встановлено, що наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 4023/ДН-ОС від 10 липня 2017 року, про припинення трудового договору. Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 . Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого був ОСОБА_3 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 309/2 від 05 лютого 2020 року про доходи позивача за січень - липень 2017 року, яка підписана в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області. Згідно відомостей (дата формування виписки 24 лютого 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 14 лютого 2020 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року, становить 8 458,43 гривень, з яких за січень 2017 року 3 522,94 гривень, за лютий 2017 року 2 770,68 гривень, за березень 2017 року 2 164,81 гривень, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року наданих позивачем. Також судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 14 237,03 гривень, сума компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 1 033,52 гривень. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, а тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можливо за наступних підстав. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України). Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин. Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання ним службових обов`язків, а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період. Приведений позивачем розрахунок також не знайшов свого підтвердження належними доказами та суперечить інформації, яка наявна в матеріалах справи. Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . (а.с. 9-10) Згідно Наказу (розпорядження) № 4023/ДН-ОС від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади станційний робітник 2 розряду господарства перевезень станції Харцизьк ВП «Станція Іловайськ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з компенсацією за 35 днів відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. (а.с. 11) Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року, змінено тип ПАТ «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в АТ «Українська залізниця». Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с. 61) Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 4023/ДН-ос від 10 липня 2017 року, про припинення трудового договору. Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 . Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого був ОСОБА_3 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 309/2 від 05 лютого 2020 року про доходи позивача за січень - липень 2017 року, яка підписана в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області. Згідно відомостей (дата формування виписки 24 лютого 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 14 лютого 2020 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року, становить 8 458,43 гривень, з яких за січень 2017 року 3 522,94 гривень, за лютий 2017 року 2 770,68 гривень, за березень 2017 року 2 164,81 гривень, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року наданих позивачем. Сама по собі інформація про розмір нарахованої заробітної плати не є належним підтвердженням того, що заробітна плата за березень 2017 року не виплачена. (а.с. 83-85) Відповідно до довідки про доходи № 309/2 від 05 лютого 2020 року, яка видана відповідачем, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в січні 2017 року 3522,94 гривень, до виплати 2801,38 гривень, за лютий 2017 року 2770,68 гривень, до виплати 2203,20 гривень, за березень 2017 року 605,79 гривень, сума до виплати 481,71 гривень. (а.с. 58) Згідно відомості на виплату грошей № 27, 13 липня 2017 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за березень 2017 року в розмірі 481,71 гривень. (а.с. 59) Вказані обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами. Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 12 червня 2018 року № 1827/5, від 4 липня 2018 року № 2277/5, затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі Правила), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами (пункт 1 розділу І). Відповідно до пункту 1 частини третьої розділу ІІ Правил на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). Згідно з пунктами 1 та 2 глави 4 розділу II Правил, датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів). Дату оформляють відповідно до ДСТУ 4163-2003 цифровим або словесно-цифровим способом. Усі реквізити на документі, пов`язані з його проходженням і виконанням, датуються і підписуються. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його візує, погоджує або затверджує. Дата зазначається нижче підпису ліворуч. Крім того, під час реєстрації документа його дата проставляється працівником служби діловодства в лівій верхній частині документа на спеціально відведеному місці на бланку. У документах, складених не на бланку (заяви працівників, доповідні записки, довідки тощо), дата проставляється автором документа нижче підпису (пункт 3 глави 4 розділу II Правил). У разі застосування автоматизованої системи реєстрації документів може використовуватися штрих-код. Для вихідних документів штрих-код включає реєстраційний індекс і дату документа (пункт 6 глави 3 розділу III Правил). Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам було припинено через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також відсутності передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій. При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 березня 2020 року у справі № 233/4474/19. Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по оплаті праці за період березень-липень 2017 року, позивач не надав суду належного доказу та правових підстав нарахування йому за цей період заробітної плати або оплати як за час простою, а надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня по липень 2017 року не знайшли свого підтвердження. Слід також зазначити, що Указом в.о. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції. Місто Іловайськ Донецької області входило до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Крім того, місто Іловайськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати, на якій посилається відповідач, не є сертифікатом ТПП України, тобто не є належним документом, що підтверджує обставини непереборної сили. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо. Згідно з пунктом 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Висновком Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року встановлено, що втрата контролю і доступу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, АДРЕСА_1 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно з статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Зважаючи на те, що виробничі потужності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» фактично знаходяться у м. Донецьку Донецької області, яке перебуває під контролем незаконних збройних формувань, відповідач втратив контроль над майном та документацією, АТ «Українська залізниця» з незалежних від нього причин позбавлено можливості надати суду первинні документи. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц та від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року «Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Таким чином, оскільки не встановлено порушення щодо невиплати роботодавцем заробітної плати за період з травня по липень 2017 року, та вимога про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати є похідною від вимоги про стягнення заробітної плати за вказаний період, то ця вимога про стягнення компенсації за вказаний період також не підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, АТ «Українська залізниця» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені трудовим законодавством при звільненні працівника. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 на підставі статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсації втрати частини заробітної плати за першу половину березня 2017 року у розмірі 481,71 гривень, яка була виплачена позивачу лише 13 липня 2017 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 27. (а.с. 59-60) Компенсація втрати частини грошових доходів за першу половину березня 2017 року у сумі 481,71 гривень станом на 13 липня 2017 року (день виплати) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період квітень 2017 року - червень 2017 року складає 18,53 гривень (481,71 гривень х 0,038 коефіцієнта приросту споживчих цін за період квітень 2017 року - червень 2017 року). За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 14237,03 гривень підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цій частини позовних вимог, а в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1033,52 гривень та судових витрат підлягає зміні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 14237,03 гривень підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цій частини позовних вимог, а в частині стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1033,52 гривень та судових витрат підлягає зміні. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача у дохід держави належить стягнути судовий збір у сумі 0,79 гривень (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) за подання позовної заяви. Від сплати судового збору з цих позовних вимог позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 гривень. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з держави на користь відповідача підлягає сплаті судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1,20 гривень. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,79 гривень у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1151,61 гривень, тому відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню різниця у компенсації судових витрат у сумі 1150,82 гривень (1151,61 гривень - 0,79 гривень). З змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року відмовити. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2020 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за першу половину березня 2017 року в розмірі 18 гривень 53 копійки. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1150 гривень 82 копійки. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.І. Корчиста Судді: Т.В. Космачевська О.О. Тимченко