Ухвала КАС ВС № 420/7226/19

УХВАЛА 22 червня 2020 року Київ справа №420/7226/19 адміністративне провадження №К/9901/14624/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (про відмову ухвалити додаткове рішення) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової Ольги Миколаївни, Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, - Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_2 , про зобов`язання розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, ВСТАНОВИВ: Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 лютого 2020 року позов задовольнив частково. Зобов`язав Трояндівську сільську раду Лиманського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути заяву про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства (в межах населеного пункту) загальною площею 0,2500 га, в тому числі 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із складу 26,2 га - визначеної згідно технічної документації розробленої в 2001 році Одеським філіалом інституту землеустрою при Українській академії аграрних наук, по встановленню складу категорій земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях села Кірове, нині село Трояндове та сіл Ониськове, Ставки Трояндівської (Кіровської) сільської ради Комінтернівського, нині Лиманського району Одеської області, як садиби (землі громадян) та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2020 року рішення суду першої інстанції від 24 лютого 2020 року скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. Цей же суд постановою від 19 травня 2020 року ухвалу суду першої інстанції від 06 квітня 2020 року залишив без змін. ОСОБА_1 не погодився із ухвалою суду першої інстанції від 06 квітня 2020 року (про відмову ухвалити додаткове рішення) та двома постановами суду апеляційної інстанції від 19 травня 2020 року і подав касаційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Що стосується оскарження ОСОБА_1 постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, прийнятої по суті позову, слід зазначити таке. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені та не викладені, передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Натомість касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів, а також посилання на те, що, як убачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, жодних посилань щодо висновку застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові (ах) Верховного Суду немає, при цьому, на скільки можна зрозуміти зі змісту касаційної скарги, скаржник посилається на те, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставою оскарження встановлених частиною першою статті 328 КАС України судових рішень є подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 330 КАС України - порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України є підставою для їх скасування. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга у частині оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (прийнятої в порядку апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року) підлягає поверненню як така, що не містить викладу підстав касаційного оскарження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Щодо оскарження ОСОБА_1 ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (про відмову в ухваленні додаткового рішення) та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року слід зазначити таке. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. З огляду на те, що частина друга статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскаржувана ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового рішення не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням викладеного у відкритті касаційного провадження у частині оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (про відмову в ухваленні додаткового рішення) та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (прийнятої за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції) слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (прийняту за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової Ольги Миколаївни, Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, - Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_2 , про зобов`язання розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, - повернути скаржнику. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової Ольги Миколаївни, Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, - Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_2 , про зобов`язання розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Судді: С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець