Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2963/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2963/19 пров. № А/857/2961/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., представника відповідача Цимбалюка І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року (прийняте у м. Рівному суддею Недашківською К.М.; складене у повному обсязі 08 січня 2020 року) в адміністративній справі № 460/2963/19 за позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просило застосувати заходи реагування у виді повного зупинення експлуатації будівлі готелю «Кремінь» ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що співробітниками позивача, з метою перевірки додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки здійснено позапланову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки будівлі готелю «Кремінь» ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведеного заходу державного нагляду складено акт, яким встановлено порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки. Подальша експлуатація будівлі створює загрозу життю та здоров`ю людей. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила ФОП ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскарженому рішенні невірно вказано адресу об`єкта перевірки. Акт перевірки не було підписано суб`єктом господарювання або його представником. Запис про відмову від підпису також не було зроблено, чим порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того, позивач надав відповідачу строк для усунення виявлених порушень до 10.11.2019, однак не дочекавшись завершення цього строку, 04.10.2019 звернувся до суду з цим позовом. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що відповідач не заперечує факт існування виявлених порушень та не вчинив дій спрямованих на їх усунення. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скаргу, оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, Кременецький районний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області у період з 09 по 10 вересня 2019 року, на підставі наказу від 20.08.2019 № 424 та посвідчення від 09.09.2019 № 173, провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки будівлі готелю «Кремінь», розташованого за адресою: 47004, Тернопільська область, Кременецький район, м. Кременець вул. 107 Кременецької дивізії, 1; цей готель належить ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведення планового заходу складено Акт від 10.09.2019 № 175, у якому зафіксовано порушення відповідачем Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 16 Розділу ІІ, пунктів 2.3, 2.5 глави 2 Розділу ІІІ, пунктів 1.20, 1.21, 1.6 глави 1 розділу ІV, пунктів 1.3, глави 1, пунктів 2.1, 2.2 глави 2, пунктів 3.10, 3.11, 3.17, 3.18 глави 3 Розділу V, пункту 5.1, 5.6 глави 5 Розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - Правила № 1417). Виявлені порушення вимог законодавства можуть спричинити надзвичайну ситуацію, пожежу, загрозу здоров`ю людей, понесення збитків та моральної шкоди власникам (користувачам) майна та/або третім особам. 10 вересня 2019 року позивачем винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 94, яким відповідача зобов`язано усунути виявлені і зафіксовані в Акт від 10.09.2019 № 175 порушення у строк до 10.11.2019. Також, у зв`язку із виявленими порушеннями, управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області звернулось до суду з вказаним позовом про застосування заходів реагування у виді повного зупинення експлуатації будівлі готелю «Кремінь» ФОП ОСОБА_1 . Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що встановлені позивачем факти порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки становить загрозу життю та здоров?ю людей. Жодних доказів усунення порушень, зафіксованих у Акті від 10.09.2019 № 175, відповідачем суду не надано. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (далі Закон № 877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною першою статті 4 Закону України № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Пунктами 1 та 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі Положення № 1052), визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, що утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, та який здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 № 33 «Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», територіальним органом ДСНС на території Тернопільської області є Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області. Як передбачено підпунктами 39 та 42 пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, та зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за: вжиттям інженерно-технічних заходів цивільного захисту відповідно до закону; діяльністю аварійно-рятувальних служб, станом їх готовності до реагування на аварії та надзвичайні ситуації, а також вживає заходів до зупинення діяльності неатестованих аварійно-рятувальних служб у порядку, визначеному законодавством; дотриманням періодичності навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту, та вживає заходів для усунення виявлених недоліків. Згідно вимог статей 64, 65, 66 КЦЗ України Управління ДСНС України у Тернопільській області здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до чинного законодавства. Частина третя статті 55 КЦЗ України встановлює, що забезпечення пожежної безпеки суб?єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд встановлюють Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - Правила № 1417). Пунктами 2, 3, 4, 5 Розділу ІІ Правил № 1417 встановлено, що керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ. На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим. Для кожного приміщення об`єкта мають бути розроблені та затверджені керівником об`єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки. На об`єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення із одночасним перебуванням 50 і більше осіб, у будинках та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, а для одноповерхових - більше 50 осіб, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. На об?єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення з одночасним перебуванням 50 і більше осіб, які є навчальними (у тому числі дошкільними) закладами, закладами охорони здоров`я із стаціонаром, будинками для людей похилого віку та інвалідів, санаторіями і закладами відпочинку, розважальними, культурно-освітніми та видовищними закладами, критими спортивними будинками і спорудами, готелями, мотелями, кемпінгами, торговими підприємствами та іншими аналогічними за призначенням об`єктами з масовим перебуванням людей, на доповнення до схематичного плану евакуації повинна бути розроблена та затверджена керівником інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об?єктів, у яких передбачається перебування людей уночі, інструкції повинні передбачати також дії у нічний час. Згідно пунктів 8, 16 Розділу ІІ Правил № 1417 територія об?єкта, а також будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Пунктами 2.3, 2.5 глави 2 Розділу ІІІ Правил № 1417 передбачено, що під час експлуатації об`єкта не допускається знижувати клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах. Протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани) у протипожежних перешкодах повинні утримуватися у справному стані. Не допускається встановлювати будь-які пристрої, предмети тощо, що перешкоджають їх зачиненню. У будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків. Як передбачено пунктами 1.6, 1.20, 1.21, глави 1 розділу ІV Правил № 1417 з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів. Замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд». Згідно пунктів 1.3 глави 1, підпункту 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V Правил № 1417 якщо для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок у приміщеннях, які згідно з нормативними документами не підлягають обов`язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, застосовують автономні системи пожежогасіння, ці приміщення можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50 % їх норм належності для цих приміщень. Проектування, монтування, експлуатування і технічне обслуговування автономних систем пожежогасіння слід здійснювати відповідно до чинних нормативних документів та технічної документації підприємств-виготовлювачів. Система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам, зокрема пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання. Пунктами 3.10, 3.11 глави 3 Розділу V встановлено, що для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби). Розміщення та експлуатація вогнегасників повинні здійснюватись згідно з вимогами Типових норм належності вогнегасників, Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення; установлювання в шафи пожежних кран-комплектів, у спеціальні тумби, на підставки, що надійно закріплені, на підлозі (якщо дозволяє конструкційне виконання), у пожежні щити (стенди). Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди). Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об?єкта площею більше 200 кв. м з розрахунку один щит (стенд) на 5000 кв. м захищуваної площі. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів потрібно забезпечувати необхідною (понаднормовою) кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння згідно з місцевими умовами. Пунктами 3.17, 3.18 глави 3 Розділу V Правил № 1417 встановлено, що технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги». Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати: облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об?єкті системою нумерації; пломби на пристроях ручного пуску; бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами. Відповідно до пунктів 5.1, 5.6 глави 5 розділу VІ Правил № 1417 усі громадяни, котрі прибувають до будинків для тимчасового проживання людей (готелі, гуртожитки, мотелі, кемпінги, санаторії, будинки та бази відпочинку, профілакторії), повинні бути ознайомлені адміністрацією з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис). У житлових номерах, кімнатах будинків для тимчасового проживання людей мають бути вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам?ятка про дії на випадок виникнення пожежі; стисла пам?ятка для мешканців про правила пожежної безпеки. Черговий персонал готелів та готельних комплексів з кількістю місць для проживання 50 осіб і більше, а також мешканці цих об`єктів мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі для організації евакуації людей у разі виникнення пожежі. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно частини сьомої статті 7 Закону України № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до підпункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Статтею 68 КЦЗ України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно частини першої статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об?єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення. Частиною другою статті 70 КЦЗ України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Таким чином, підставою для повного або часткового зупинення діяльності підприємства є встановлення органом державного нагляду (контролю) на підставі акта, складеного за результатами перевірки, факту створення підприємством реальної загрози життю та здоров`ю людей у зв?язку з експлуатацією об`єкта з порушеннями вимог законодавства. Обов`язковою передумовою для застосування судом заходів реагування шляхом повного або часткового зупинення експлуатації приміщення є існування таких порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об?єкті, які створюють загрозу здоров`ю та життю людей. Пунктом 24 частини першої статті 2 КЦЗ України встановлено, що надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Згідно із пунктом 3.1 Національного класифікатора ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (далі - Класифікатор), надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності. Відповідно до пунктів 4, 25 частини першої статті 2 КЦЗ України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище; небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків. Розділом 4 Класифікатора встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо. У розділі 6 Класифікатора зазначені коди надзвичайних ситуацій унаслідок пожеж та вибухів. Відповідно до положення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, утравмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Пунктами 33, 43 частини першої статті 2 КЦЗ України встановлено, що техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об?єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; пожежна безпека відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Отже, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі. Описані в Акті перевірки виявлені порушення безумовно становлять загрозу життю та здоров`ю людей. Частиною другою статті 70 КЦЗ України встановлено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відповідачем не надано суду жодних доказів усунення порушень зафіксованих в Акті від 10.09.2019 №

175. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач не мав права подавати адміністративний позов, адже ним винесено припис про усунення порушень вимог законодавства із зазначенням конкретних строків його виконання, які на час звернення до суду не закінчилися, варто зауважити, що частиною сьомою статті 7 Закону України № 877-V чітко визначено обов`язок органу державного нагляду звернутися до адміністративного суду з позовом за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, та лише у разі необхідності вжиття інших заходів реагування - скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Оскільки позивачем виявлено факти порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що становить загрозу життю та здоров`ю людей, суд апеляційної інстанції вважає що судом першої інстанції правильно застосовано заходи реагування шляхом зупинення експлуатації будівлі готелю «Кремінь» за адресою: 47004, Тернопільська область, Кременецький район, м. Кременець вул. 107 Кременецької дивізії,

1. Також допущена позивачем технічна помилка щодо адреси цього об`єкта на законність рішення суду першої інстанції не впливає, оскільки об`єкт достатньо ідентифікований за назвою - готель «Кремінь» і апелянт не запечує проведення перевірки в цьому готелі та виявлених в ході її проведення порушень. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року в адміністративній справі № 460/2963/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 23 червня 2020 року.