Постанова 4856 № 240/12159/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12159/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 18 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Домарацької В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 27 листопада 2019 року №00119755413. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання. Крім того, за змістом податкового повідомлення - рішення від 27 листопада 2019 року №00119755413 на думку позивача, до нього двічі застосовується штрафна (фінансова) санкція (штраф) за одне і те ж порушення, що протирічить приписам частини 1 статті 61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Зокрема, відповідач зазачив, що позивач помилково вважає, що до нього застосовано штрафну санкцію за одне і те ж правопорушення, оскільки характер таких порушень є різний. В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС у Житомирській області відповідно до вимог чинного законодавства, була проведена камеральна перевірка дотримання вимог, встановлених законодавством України щодо своєчасності сплати суми податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми Р від 22 травня 2018 року №0011491304. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України відповідно до яких, платник податків у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Так, судом встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - без змін у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0011491304. Зокрема, даним рішенням підтверджено правомірність донарахування податкових зобов`язань за період з 11 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року з податку на додану вартість на загальну суму 346453,00 грн. та їх несплати до відповідного бюджету, а також застосування до позивача штрафу у розмірі 86613,25 грн, тобто 25% суми визначеного податкового зобов`язання. Таким чином, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року №0011491304 узгоджене 17 січня 2019 року та мало бути сплачене протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто до 27 січня 2019 року. Також судом встановлено, що позивачем дане рішення самостійно не виконано і по даному зобов`язанню утворився податковий борг, на підставі якого ГУ ДФС у Житомирській області винесено вимогу №3693-54 від 11 березня 2019 року на загальну суму 507321,36 грн. 26 квітня 2019 року між позивачем та ГУ ДФС у Житомирській області укладено договір про розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) №38. Отже, з неведеного вище вбачається, що з 27 січня 2019 року (дата закінчення терміну добровільної сплати узгодженої суми грошових зобов`язань дата виникнення податкового боргу) до 26 квітня 2019 року податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року №0011491304 не сплачувався. За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00119755413 від 27 листопада 2019 року яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу по податковому повідомленню-рішенню Р від 22 травня 2018 року №0011491304 у розмірі 433066,25 грн, яке вважається узгодженим по терміну нарахування 11 березня 2019 року допущена в межах 46 календарних днів. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи, що ним застосовано штрафну санкцію повторно за одне і те ж правопорушення. Крім того, позивач вказує, що ним достроково було вчинено погашення податкової заборгованості, а на решту боргу у вигляді штрафних санкцій та пені укладено договір розстрочки сплати, протиправність податкового повідомлення-рішення і стала підставою для звернення позивача із даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зауважив, що штрафна санкція за податковим повідомленням-рішенням форми Р від 22 травня 2018 року №0011491304 застосована за донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року №00119755413 про застосування штрафної санкції винесено на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань із затримкою на 46 календарних днів сплати. При розрахунку строку несвоєчасної сплати податковим органом як початкову взято дату винесення вимоги №3693-54 про сплату боргу (11 березня 2019 року) та як кінцеву - дату укладення договору про розстрочення сплати податкового боргу №38 (26 квітня 2019 року) між якими минуло 46 календарних днів за які сплата податкового боргу не проводилась. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Житомирській області правомірно застосувало штрафну санкцію за затримку в розрахунках з бюджетом і прийняло податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року №00119755413 на суму 86613,25 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 . Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне невиконання виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Під час судового розгляду справи підтверджено, що грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року №0011491304 узгоджене 17 січня 2019 року та мало бути сплачене протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто до 27 січня 2019 року. Проте, оскільки позивачем дане рішення самостійно не виконано, податковим органом винесено вимогу №3693-54 від 11 березня 2019 року на загальну суму 507321,36 грн. Разом з тим, 26 квітня 2019 року між позивачем та ГУ ДФС у Житомирській області укладено договір про розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) №38. Таким чином з 27 січня 2019 року (дата закінчення терміну добровільної сплати узгодженої суми грошових зобов`язань дата виникнення податкового боргу) до 26 квітня 2019 року податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року №0011491304 не сплачувався. Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 Податкового кодексу України). Також судом встановлено, що позивач, згідно з платіжними дорученнями №157 від 27 травня 2019 року, №174 від 25 червня 2019 року, №187 від 25 липня 2019 року, №198 від 22 серпня 2019 року, №199 від 22 серпня 2019 року здійснено повне погашення грошового зобов`язання по даному договору. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що штрафну санкцію ним уже сплачено згідно договору про розстрочку. Проте, як вірно зауважив суд першої інстанції, штрафна санкція за податковим повідомленням-рішенням форми Р від 22 травня 2018 року №0011491304 застосована за донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року №00119755413 про застосування штрафної санкції винесено на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань із затримкою на 46 календарних днів сплати. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач пояснив, що при розрахунку строку несвоєчасної сплати податковим органогм, як початкову, взято дату винесення вимоги №3693-54 про сплату боргу (11.03.2019) та як кінцеву - датуукладення договору про розстрочення сплати податкового боргу №38 (26.04.2019) між якими минуло 46 календарних днів за які сплата податкового боргу не проводилась. Штраф нараховується платнику податків при сплаті податкового боргу на сплачену суму і враховуючи період фактичного існування податкового боргу, тобто з дня виникнення цього боргу і до дня укладення договору про розстроченя. При цьому на розстрочений податковий борг за період дії розстрочки пеня і штраф не нараховуються (за цей період платник сплачує лише проценти за користування податковим кредитом згідно договору). Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності застосування ГУ ДПС у Житомирській області до позивача штрафної санкції за затримку в розрахунках з бюджетом податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2019 року №00119755413 на суму 86613,25 грн.. За результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 червня 2020 року. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.