Постанова 4856 № 120/1704/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1704/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 22 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 року у неповному обсязі, без урахуванням у складі грошового забезпечення надбавки за виконання особливо важливих завдань -50% (посадовий оклад+ оклад за військове звання+% надбавка за вислугу років)- протиправними та зобов`язання здійснити з 01.01.2018 року перерахунок призначеної йому пенсії, відповідно до вимог закону, з урахуванням у складі грошового забезпечення надбавки за виконання особливо важливих завдань -50% з відновленням в електронній базі пенсійної справи раніше встановлених надбавок у складі грошового забезпечення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, з яким погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд згідно постанови від 16 жовтня 2019 року,- у позові ОСОБА_1 відмовлено. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №120/1704/19-а за виключними обставинами. Заява обґрунтована тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На думку заявника, висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18 (№К/9901/10882/19), є такими, що свідчать про наявність виключних обставин, а тому рішення суду першої інстанції слід переглянути за виключними обставинами. Окрім того, у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник посилається на пункт 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. З огляду на те, що заява ОСОБА_1 за змістом не відповідала ні заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, ні заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року таку залишено без руху з наданням строку для усунення відмічених недоліків. 10 грудня 2019 року на виконання ухвали від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, у якій конкретизовано зміст та підстави звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року за поданою ОСОБА_1 заявою відкрито провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в адміністративній справі №120/1704/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою цього ж суду від 16 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив заявник ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що вважає протиправною ухвалу суду від 16.12.2019 року про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки ним порушувалось питання про перегляд рішення за виключними обставинами. Вважає, що підставою для скасування оскаржуваного рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також визнання встановленим обставинам, які мають значення для справи, які недоведені належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами, внаслідок чого судом неправильно застосовано норми матеріального права. Тому просив скасувати ухвалу від 16 січня 2020 року, змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення у справі №120/1704/19-а та задовольнити позов. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу -остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28). Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.08.2018 року у справі № 52/137/15-ц. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Відповідно до ч.4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Відповідно частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені ч.2 ст.361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст.361 ЦПК 2004 року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених законом підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в стст. КАС Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40). Відповідно до частин 1 та 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Наведена стаття КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року). У даній справі, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за поданою ОСОБА_1 заявою, суд першої інстанції не звернув уваги на форму і зміст цієї заяви, суперечливість змісту та невизначеність у вимогах, що зумовило ухвалення рішення, яке не можна визнати законним та обгрунтованим. Розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до порушення гарантованих і передбачених процесуальним законодавством прав скаржника. Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Встановлені порушення процесуального права, які допустив суд попередньої інстанції, свідчать про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При продовженні розгляду цієї справи, суду першої інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у даній постанові, зокрема виконати обов`язок щодо виконання вимог ст.364 КАС України, і, відповідно до встановленого, вирішити заяву. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 червня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.