Постанова 4852 № 160/11095/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2020 року м.Дніпросправа № 160/11095/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 160/11095/19 (суддя Юхно І.В.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЕРА 2018» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю НОВА ЕРА 2018 (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС (правонаступником є Дніпровська митниця Держмитслужби) (далі відповідач) від 18.06.2019 року №UA110000/2019/200105/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00407. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані оскаржені позивачем рішення відповідача. Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, в яких містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, відповідач не мав достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару резервний метод згідно положень ст.64 МК України, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що суд встановив всі обставини справи, перевірив доводи обох сторін та надані ними докази, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. З матеріалів справи встановлено, що 14.06.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю НОВА ЕРА 2018 подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - ЕМД) від 14.06.2019р. №UA110150/2019/226611 для здійснення митного оформлення товару. Зазначений товар ввезений позивачем на митну територію України на підставі інвойсу № PURUI20181001 від 25.10.2018р., сертифікату походження товару №19С3205А0714/00015, та інших документів на умовах поставки FOB - порт Шанхая, Китай. Митна вартість товару заявлена декларантом позивача шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України. Разом з ЕМД були подані документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме: декларація митної вартості № 4780, пакувальний лист б/н від 19.04.19; пакувальний лист загальний б/н від 19.04.2019 року, контракт № PURUI20181001 від 01.10.2018, сертифікат про походження товару від 23.04.2019 № ССРІТ313190128288919С3205А0714/00015, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 15.04.2019 №150419-НЄ, рахунок від 22.05.2019 №LS-41 99521, сертифікат №017 від 23.04.2019 до договору страхування №670217900.19, інвойс № PURUI20181001 від 25.10.2018 р., коносамент S0119041624. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідачем встановлено, що у наданих декларантом до митного оформлення основних документах, що підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та вказані документи не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, а саме: - в товаротранспортних документах відсутнє посилання на компанію - продавця, як виробника товару; - наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару від 23.04.2019 № ССРІТ313190128288919С3205А0714/00015 містить посилання на інвойс від 23.04.2019 №PURUI20181001, реквізити якого не відповідають заявленим до митного оформлення відомостям щодо дати складання інвойсу; - до митного оформлення не надана письмова заявка на експедирування, в якій зазначаються особливості конкретного перевезення; - у рахунку на оплату експедиторських послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг по маршруту SHANGHAI - Одеса, не надані банківські платіжні документи щодо оплати послуг транспортування до митного контролю; - до митного оформлення не наданий транспортний документ про перевантаження товару Суецькому контейнерному терміналі; - до митного оформлення не надано договір страхування, у відповідності до якого складений сертифікат, наданий до митного оформлення, не надані банківські документи про сплату страхової премії за договором страхування. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог п.2-3 ст. 53 МК України, декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи. Відповідачу були додатково надані документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатом проведеної консультації відповідачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2г - резервний метод, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2019 року №UA110000/2019/200105/2, відповідно до якого митна вартість скоригована на рівні 7,1532 дол. США за одиницю, загальна вартість ввезеного товару після коригування склала 74321,75 дол. США. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні товару та видано карту відмови №UA110150/2019/00407. Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом спору, який передано на вирішення суду. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також не надання декларантом витребуваних митницею додаткових документів. Так, за позицією відповідача, в наданих позивачем документах виявлено наступні розбіжності: - в товаротранспортних документах відсутнє посилання на компанію - продавця, як виробника товару; - наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару від 23.04.2019 № ССРІТ313190128288919С3205А0714/00015 містить посилання на інвойс від 23.04.2019 №PURUI20181001, реквізити якого не відповідають заявленим до митного оформлення відомостям щодо дати складання інвойсу; - до митного оформлення не надана письмова заявка на експедирування, в якій зазначаються особливості конкретного перевезення; - у рахунку на оплату експедиторських послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг по маршруту SHANGHAI - Одеса, не надані банківські платіжні документи щодо оплати послуг транспортування до митного контролю; - до митного оформлення не наданий транспортний документ про перевантаження товару Суецькому контейнерному терміналі; - до митного оформлення не надано договір страхування, у відповідності до якого складений сертифікат, наданий до митного оформлення, не надані банківські документи про сплату страхової премії за договором страхування Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зауваження, викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, не можуть бути віднесені до таких, що є підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. За умовами контракту № PURUI20181001 від 01.10.2018 року, укладеного між позивачем та іноземною компанією ZHANGJIAGANG CITY PURUI PLASTICS&RUBBER MACHINERY CO.TLTD, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар лінія мийки та грануляції твердих та м`яких полімерів ПП, ПЭ, кількість та асортимент (п. 1.1.), вартість товару (п.2.1.) визначаються згідно додатків до контракту, оплата товару здійснюється в доларах США. Згідно п. 3.1 продавець поставляє товар на умовах FOB порта Шанхая, Китай. Відповідно до п. 3.6 контракту разом з товаром продавець передає покупцю наступну документацію, завірену підписом та печаткою продавця: комерційний інвойс, сертифікат якості, сертифікат походження, коносамент, пакувальний лист на товар. Стосовно твердження апелянта щодо ненадання позивачем договору страхування та банківських документів про сплату страхової премії за договором страхування, колегія суддів суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Інкотермс-2010 FOB (Free On Board, або Франко борт (назва порту відвантаження) (Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01 січня 2011) це термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей спосіб може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. За правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов`язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі. У випадку, що розглядається, транспортування товару здійснено на умовах FOB. Умови страхування товару на вказаних умовах поставки не є обов`язковими. Проте, позивачем за власним бажанням здійснено страхування товару на підтвердження чого митниці подано сертифікат №017 від 23.04.2019 року до договору страхування №670217900.19. З аналізу вказаного сертифікату встановлено договір, який посвідчено вказаним сертифікатом, та розмір страхової премії, яку позивач сплатив за страхування вантажу. Страховий сертифікат видається на посвідчення укладення договору страхування і є достатнім документом, що підтверджує права та обов`язки сторін за договором, в сертифікаті зазначений розмір страхової премії, яку позивач сплатив за страхування вантажу. Колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано документи, які підтверджують вартість страхування, дані документи є належними та достовірними. Стосовно аргументів митниці про відсутність в товаротранспортних документах посилання на компанію - продавця, як виробника товару, колегія суддів зазначає, що з контракту № PURUI20181001 від 01.10.2018 року, укладеного між позивачем та іноземною компанією ZHANGJIAGANG CITY PURUI PLASTICS&RUBBER MACHINERY CO.TLTD, вбачається, що продавець товару є його виробником. Крім того, відповідачу був наданий сертифікат якості, в якому продавець за контрактом також зазначений, як виробник товару. Жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару відсутність в інвойсах посилання на компанію - продавця, як виробника товару; посилання в сертифікаті походження товару на інвойс, інший ніж той, за яким товар зайшов на митну територію України, оскільки в інвойсах та в сертифікаті зазначений ідентичний товар. Інформація про виробника ввезеного позивачем товару безпосередньо ціни товару не стосується. Стосовно не надання до митного оформлення письмової заявки на експедирування, в якій зазначаються особливості конкретного перевезення, відсутності відомостей у рахунку на оплату експедиторських послуг щодо вартості експедиторських послуг по маршруту SHANGHAI Одеса та не надання банківських платіжних документів щодо оплати послуг транспортування до митного контролю, колегія суддів зазначає наступне. Письмова заявка на експедирування не впливає на правильність визначення вартості товару, оскільки разом із договором про транспортно-експедиторське обслуговування відповідачу була надана довідка підприємства - експедитора про вартість послуг за коносаментом S0119041624 та за маршрутом Shanghai (China) - Південний (Україна). Колегія суддів звертає увагу, що в разі, коли законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Позивачем до митного органу надано довідку про транспортні витрати, яка є належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Також, колегія суддів не приймає твердження митниці про те, що до митного оформлення не наданий транспортний документ про перевантаження товару Суецькому контейнерному терміналі, оскільки процедура перевантаження товару в Суецькому контейнерному терміналі сплачена у складі вартості послуг за договором про транспортно-експедиторське обслуговування та додаткової оплати не вимагала, що підтверджується наданими позивачем документами, в тому числі довідкою про транспортні витрати від 22.05.2019 року №0240, якою не виставлено окрему вартість за перевантаження товару в Суецькому контейнерному терміналі. Відтак, доводи відповідача про не підтвердження позивачем числового значення митної вартості товарів, визначеної за основним методом, є необґрунтованими та спростованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, якість, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тривалість зберігання, сезонність товару, та навіть актуальність моделей і кольорів, тощо). Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, як і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2019р. №UA110000/2019/200105/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2019 року №UA110150/2019/00407 є протиправними та підлягають скасуванню. Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 160/11095/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак