Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5042/19

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 р. Справа № 440/5042/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сербинівське" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, по справі № 440/5042/19 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Сербинівське" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ: Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, у якому просило стягнути з ПП "Сербинівське" адміністративно-господарські санкції у розмірі 23556,67 грн. за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2921,44 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПП "Сербинівське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 23556,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2921,44 грн. Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнята з порушенням ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. З огляду на викладене, апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати, позовну заяву Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без розгляду. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ПП "Сербинівське" є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. ПП "Сербинівське" 09.10.2019 подало до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/208/127), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 565,36 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 46788,4 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів у кількості, визначеній чинним законодавством, Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів здійснено розрахунок заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 23556,67 грн. та нараховано пеню в розмірі 2921,44 грн. 20.12.2019 Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із вимогою про стягнення з ПП "Сербинівське" адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, докази на підствердження відсутності заборгованості не надано. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У той же час, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. Згідно з п. 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів. Таким чином, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2019 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, - до 15 квітня 2019 року. Отже, саме з 16 квітня відповідного року у Фонду соціального захисту інвалідів виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку і на подання такого позову поширюється саме строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16.04.2019. Отже, звернувшись з позовом 20.12.2019, позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду із вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду із даним позовом, зазначив, що такий строк повинен обчислюватися з моменту отримання ним інформації про невиконання ПП "Сербинівське" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (день подання відповідачем річного звіту за формою №10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік). Однак, такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки початок перебігу строку звернення до суду із адміністративним позовом пов`язаний саме з днем виникнення підстав, що надали позивачу право на пред`явлення передбачених законом вимог, а не з днем, коли позивач дізнався про існування такої заборгованості. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 року у справі № 809/1931/16. Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сербинівське" - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 по справі № 440/5042/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Сербинівське" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов