Постанова 4857 № 140/2657/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2657/19 пров. № 857/13189/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Луців І.І., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорниця Волині" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 140/2657/19 (рішення ухвалено в м. Луцьку, головуючий суддя Денисюк Р.С.) за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорниця Волині" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в с т а н о в и в: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 30.08.2019 звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорниця Волині", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню разом в сумі 27136,85 грн. В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік, середньооблікова чисельність працюючих складала 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб. В силу приписів статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа, який відповідачем не виконаний. Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі Порядок №70 від 31.01.2007) відповідачу було нараховану до сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 27136,85 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Чорниця Волині на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 27136,85 грн в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ "Чорниця Волині" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що річний звіт за формою №10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01.03.2019, а розрахувати і сплатити адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів до 15.04.2019. Таким чином, вказує, що саме з вказаної дати у позивача, як суб`єкта владних повноважень виникли підстави для стягнення несплачених санкцій та відлік строку на звернення до суду. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 16.08.2018 ТзОВ Чорниця Волині подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 0 осіб, при нормативі 1 особа (а.с.14). 23.02.2018 ТзОВ Чорниця Волині подало до Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості звітність про попит на робочу силу форми №3-ПН про наявну вакансію бухгалтер (а.с. 23-26). Однак, вищевказана вакансія не була зазначена як для осіб з інвалідністю. Особи з інвалідністю на вказану вакансію не скеровувалися. Разом з тим, з листа Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 09.09.2019 № 490/32/02-19 видно, що у 2018 році ТзОВ Чорниця Волині не зверталося до Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості з інформацією про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю. У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складено розрахунок розміру сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а саме: 25075,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 2016,85 грн., а всього в сумі 27136,85 грн. (а.с. 7). Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у 2018 році відповідач здійснив неналежне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для особи з інвалідністю. Заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю ТзОВ Чорниця Волині у 2018 році не вживались. Не заперечуючи вище вказаних висновків суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду врегульовані, зокрема, ст. 122 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 122 КАС України). Частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) "Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів. Таким чином, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2019 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, - до 15 квітня 2019 року. Отже, після вказаної дати у позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 лютого 2011 року (справа № 21-9а11) та постанові Верховного суду від 08 серпня 2019 року у справі №809/1931/16. Таким чином, на переконання колегії суддів, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення (день подання відповідачем річного звіту за формою №10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік), як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16 квітня 2019 року. Отже, звернувшись з позовом 30 серпня 2019 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). При цьому, у даній справі легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки він не звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку та не навів поважних підстав, які б створювали реально непереборні обставини для вчасного звернення до суду. Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частиною четвертою вказаної статті визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорниця Волині" задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 140/2657/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорниця Волині" про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 29.01.2020