Постанова 4875 № 905/1986/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" червня 2020 р. Справа № 905/1986/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.; за участі секретаря судового засідання Крупи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" (вх.№572Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/1986/18 (повний текст рішення складено та підписано 22.01.2020 суддею Зекуновим Е.В. у приміщенні господарського суду Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика", м.Дружківка Донецької області, про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" про стягнення попередньої оплати за невиконані роботи з виготовлення продукції у розмірі 102836,40 грн, та пені за порушення строків виконання робіт з виготовлення продукції у розмірі 206474,95 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову а.с.85-86, том 1). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача допущено прострочення виконання зобов`язання щодо виготовлення та поставлення товару за договором №76 від 29.12.2015, що відповідно до частини 2 статті 693 та частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України дає право позивачу відмовитися від договору та вимагати повернення попередньої оплати. Пеня, заявлена до стягнення позивачем, нарахована на підставі пункту 5.3 договору №76 на виконання робіт від 29.12.2015 за прострочення поставки товару за специфікаціями №4 від 13.02.2018 та №5 від 18.04.2018. Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" попередню оплату у розмірі 102836,40 грн, судовий збір у розмірі 4639,68 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 206474,95 грн відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2019 у справі №905/1986/18 скасовано у частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3097,14 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2019 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 06.09.2019 рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 905/1986/18 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 206474,95 грн. Справу №905/1986/18 у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення у справі у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 206474,95 грн, зазначив, що судами попередніх інстанцій однозначно встановлено порушення відповідачем строків виконання умов договору щодо виготовлення продукції відповідно до специфікацій №№4,5. Відповідно до вказаних специфікацій виконавець виготовляє продукцію зазначеного в них виду (болт), у передбаченому обсязі (штук) за встановленою вартістю та у визначений строк, що спростовує висновки судів про протилежне щодо не зазначення в специфікаціях обсягів, видів та вартості робіт, що свідчить про передчасність висновків судів про відсутність підстав для стягнення пені, заявленої за порушення строків виконання робіт з виготовлення продукції. Судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи у частині вимог про стягнення пені, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Під час нового розгляду справи у частині вимог про стягнення пені судам слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Колегія суддів зазначає, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді питання правомірності стягнення попередньої оплати за невиконані роботи з виготовлення продукції у розмірі 102836,40 грн, встановлено: - характер спірних правовідносин; - порядок виконання зобов`язань сторонами, зокрема, порядок розрахунків за спірним договором за специфікаціями №4, №5 до договору, видатковими накладними та платіжними дорученнями; - строки виконання робіт та передачі виготовленого товару; - наявність прострочення відповідно до зобов`язань з виконання робіт та передачі товару за спірним договором; - строк поставки та строк виконання робіт є тотожними. Отже, суду першої інстанції підлягало вирішити питання про правомірність та обґрунтованість нарахування пені згідно з пунктом 5.3 договору щодо виготовлення продукції відповідно до спірних специфікацій №№4,5. 09.10.2019 відповідач у відзиві на позовну заяву заявив до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені у зв`язку з тим, що відповідач не мав можливості своєчасно виконати роботи з виготовлення продукції оскільки позивач не надав відповідачу відповідну оснастку, давальницьку сировину для виготовлення продукції та узгоджених креслень (а.с.100-107, том 2). Оспорюваним рішенням господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/1986/18 позовні вимоги про стягнення заборгованості-пені у розмірі 206474,95 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" пеню у розмірі 206342,35 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3095,15 грн. У решті позовних вимог відмовлено, оскільки при нарахуванні пені допущені помилки, у томі числі і арифметичні. Приймаючи рішення, господарський суд на підставі встановлених судами обставин, у тому числі щодо фактів часткового виконання відповідачем за спірним договором зобов`язань з виготовлення продукції за специфікаціями №4, №5 до договору та допущення прострочення їх виконання у встановлені у специфікаціях строки, надавши оцінку спірним специфікаціям №4, №5 до договору, видатковим накладним щодо передачі продукції, та платіжним дорученням на предмет перевірки обґрунтованості вимог у цій частині, дійшов висновку про правомірність вимог позивача у частині стягнення пені на підставі пункту 5.3 договору. Перевіривши розрахунок пені за специфікацією №4 від 13.02.2018, господарський суд встановив, що сума пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, ураховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме: 204751,15 грн. Здійснивши перерахунок за специфікацією №5 від 18.04.2018, суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, на підставі чого зробив власний розрахунок, згідно з яким сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 1591,20 грн. На підставі чого частково задовольнив вимоги про стягнення пені у розмірі 206342,35 грн. Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки заявник не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції чинного законодавства, просить рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/1986/18 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, процесуального права та при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що висновок суду першої інстанції зводиться до іншої оцінки одних і тих же доказів, ніж ті, що були зроблені судами попередніх інстанцій у судових актах, які набрали законної сили та встановлення інших обставин справи, що є порушенням норм частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Встановлені факти щодо зобов`язання за специфікаціями №4, №5 з постачання певної продукції позивачу не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву законність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суд першої інстанції не надав оцінки пункту 1.5 договору №76 від 29.12.2015, згідно з яким позивач для виконання робіт повинен надати відповідачу в тимчасове користування оснастку (устаткування) на продукцію, зазначену у специфікації. Оснастка надається шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідач у суді першої інстанції при новому розгляді заявляв клопотання про витребування судом доказів, у тому числі актів прийому-передачі оснастки, однак суд першої інстанції його не вирішив, допустивши порушення норм процесуального права, що завадило повно, всебічно, об`єктивно та на засадах змагальності з`ясувати дійсні обставини спірних правовідносин між сторонами. Відповідач вважає, що доказами своєчасного невиконання робіт згідно з умовами договору №76 та, порівняно з іншими специфікаціями, які укладені на виконання робіт, є акти прийому-передачі робіт. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що видаткові накладні №7390, №7022, датовані 2018 роком, укладені на виконання договору №76 від 29.12.2016, натомість предметом розгляду у даній справі є договір №79 від 29.12.2015. Також суд першої інстанції не узяв до уваги, що суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення у частині стягнення передоплати, яке набрало законної сили 13.05.2020, дійшли висновку про тотожність вказаного у специфікаціях терміну виготовлення з терміном постачання. У зв`язку з відсутністю інших узгоджених сторонами строків у спірних специфікаціях немає порушення відповідачем строку виконання роботи. Відповідач вважає неналежними та недопустимими доказами видаткові накладні, якими обґрунтовувано несвоєчасність виконання робіт, а також креслення позивача, які останній направив до суду апеляційної інстанції без зазначення поважності причин їх ненадання та без клопотання про долучення їх до матеріалів справи, на які суд першої інстанції у порушення вимог ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України посилається в оскаржуваному рішенні. Заявник вважає, що судом першої інстанції у порушення вимог частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України розглянуто докази, які не були подані позивачем до суду першої інстанції у встановлений строк, при цьому позивачем не надавались обґрунтування неможливості їх подання. Крім того, заявник заявляє клопотання про зменшення розміру пені до 100%, посилаючись на складний фінансовий стан відповідача, на підприємстві якого працюють 14 працівників, виплати заробітної плати яким здійснюються із запізненням. Як стверджує заявник, фактичні збитки, що підтверджені документально, від укладеної по спірній специфікації угоді, складають 162823,20 грн. Також вказує на значний розмір штрафу, нарахований за чотири місяці та відсутність доказів, які б підтверджували понесення позивачем збитків, пов`язаних з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений договором строк. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" на рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/1986/18. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 16.03.2020 об 11:30 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 11.03.2020 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. 04.03.2020 від ТОВ "НПП "Метрика" до суду надійшло клопотання (вх.№2207), в якому, посилаючись на частину 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що належними доказами, якими можливо було обґрунтувати періоди нарахування пені по специфікації №4 до договору №76 від 29.12.2015 за несвоєчасно, як вважає позивач, виконані роботи з виготовлення продукції, повинні бути акти приймання-передачі виконаних робіт. Відповідач цих документів не має, у зв`язку з чим просить суд витребувати у ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" акти приймання-передачі оснастки та акти приймання-передачі виконаних робіт. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 колегія суддів вирішила розглянути клопотання ТОВ "НПП "Метрика" (вх.№2207 від 04.03.2020) про витребування у ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" актів приймання-передачі оснастки та актів приймання-передачі виконаних робіт у судовому засіданні. Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 09.04.2020 об 11:30 год. 06.03.2020 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№2258) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у силу приписів частини 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню факт наявності у відповідача зобов`язання виконати роботи з виготовлення продукції за специфікаціями №4 та №5 до договору на виконання робіт №76 від 29.12.2015 та факт порушення відповідачем строків виконання робіт з виготовлення продукції. Твердження відповідача про неможливість виконання робіт з виготовлення продукції через ненадання позивачем модельної оснастки спростовується фактом часткового виготовлення продукції за специфікаціями №4, №5, що підтверджується матеріалами справи. Щодо доводів відповідача про те, що передача виконаних робіт здійснюється у момент її отримання за актом виконаних робіт, але акти виконаних робіт відсутні, то такі твердження спростовуються умовами пунктів 4.1-4.5 договору. На думку позивача, відповідач вдається до переоцінки обставин, які вже встановлені попередніми судовими інстанціями, а також Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №905/1986/18 та не підлягають повторному доказуванню. Стосовно відсутності погоджених креслень позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву при першому розгляді справи у суді першої інстанції відповідач заявляв, що він був повідомлений позивачем про помилки у конструкторській документації, наданій відповідачу з наданням нових креслень, які були прийняті відповідачем у роботу. До відзиву на позов відповідачем додані креслення, які за твердженнями відповідача, надавались йому позивачем. Тобто, наявність погодженої сторонами під час підписання специфікації конструкторської документації (креслень) відповідачем не оспорювалася. Позивач вважає, що клопотання про зменшення розміру пені до 100% у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем та наявністю у відповідача збитків, є необґрунтованим, оскільки заявник не наводить наявність причин, що об`єктивно не залежали від нього для подання вказаного клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції, та вважає, що дане клопотання не підлягає розгляду та оцінці у суді апеляційної інстанції. Щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів та посилання відповідача на них як на докази, якими обґрунтовані вимоги апеляційної скарги, позивач, посилаючись на частини 3, 4, 5, 8 ст.80, частину 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції та не обґрунтував наявність причин, що об`єктивно не залежали від нього для подання вказаних доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, тому надані відповідачем податкові накладні та платіжні доручення не підлягають розгляду та оцінці в суді апеляційної інстанції. Доводи про залишення судом першої інстанції клопотань відповідача про витребування оригіналів документів та доказів спростовуються матеріалами справи, оскільки не містять клопотань, які оформлені у відповідності до вимог ст.170 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 розгляд справи відкладено на 14.05.2020 о 10:45 год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 розгляд справи відкладено на 15.06.2020 о 12:15 год. 20.05.2020 від ТОВ «НПП «Метрика» до суду надійшли пояснення (вх.№4843), в яких зазначає про неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредиторі, ніж належне виконання такого зобов`язання. Також при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги, що по специфікації №4 від 13.02.2018 має місце зустрічне виконання зобов`язання сторін. У судове засідання 15.06.2020 з`явилась представник заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , на підтвердження своїх повноважень надала суду наказ №129 від 12.06.2020 про відпустку директора ТОВ «НПП «Метрика» ОСОБА_2 з 15.06.2020 по 17.06.2020. Відповідно до пункту 2 наказу керівництво поточною діяльністю товариства на виконання рішень загальних зборів учасників товариства у період відпустки здійснює виконавчий директор ОСОБА_1 обсягом повноважень відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства №20 від 15.10.2019, Статуту товариства. Однак ОСОБА_1 не надала суду належних доказів (Статут, положення, трудовий договір (контракт), посадова інструкція, протокол зборів учасників товариства №20 від 15.10.2019) щодо надання юридичною особою прав бути представником у суді, як того вимагає частина 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залучення представника ТОВ «НПП «Метрика» ОСОБА_1 до розгляду справи у судовому засіданні як належного представника. Розглянувши клопотання (вх.№2207 від 04.03.2020) про витребування у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» актів приймання-передачі оснастки та актів приймання-передачі виконаних робіт, колегія суддів зазначає таке. Посилаючись на частину 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «НПП «Метрика» зазначає, що належними доказами, якими можливо було обґрунтувати періоди нарахування пені по специфікації №4 до договору №76 від 29.12.2015 за несвоєчасно, як вважає позивач, виконані роботи з виготовлення продукції, повинні бути акти приймання-передачі виконаних робіт. Відповідач цих документів не має, у зв`язку з чим просить суд витребувати у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» акти приймання-передачі оснастки та акти приймання-передачі виконаних робіт. Положеннями чинного Господарського процесуального кодексу України, зокрема, частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд не може збирати докази, зазначений обов`язок покладено на сторін у справі. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинна подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина 3. ст.80 Господарського процесуального кодексу України). Положеннями частини 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву та усі письмові докази (які можливо надати суду), протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали суду. 19.11.2018 відповідач надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, який не містить будь-яких клопотань щодо витребування доказів. Таке клопотання подано відповідачем до господарського суду після перегляду справи Верховним Судом без обґрунтування неможливості його подання у строк, встановлений частинами 2, 3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а, отже таке клопотання в силу приписів Господарського процесуального кодексу України не підлягає розгляду. З огляду на зазначене, доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при новому розгляді не розглянуто клопотання про витребування судом доказів, спростовуються нормами закону та матеріалами справи. Окрім того, з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі про порушення виконання відповідачем зобов`язань щодо виготовлення продукції у встановлені у спірних специфікаціях №4, №5 строки, колегія суддів зазначає, що нарахування позивачем пені згідно з пунктом 5.3 спірного договору не ставить у залежність від наявності або відсутності актів виконаних робіт, актів передачі оснастки, а пов`язане з моментом оплати та передачі готової продукції за видатковими накладними як результат виконаних робіт за спірними специфікаціями №4, №5 до договору у відповідності до пункті 1.2, 4.1 договору). Отже, зазначені у заявленому до суду апеляційної інстанції клопотанні про витребування докази не мають значення під час розгляду справи про правомірність нарахування пені. Такі докази мали значення при розгляді спірних питань про стягнення попередньої оплати за невиконані роботи з виготовлення продукції у розмірі 102836,40 грн. За таких обставин, підстави для задоволення клопотання (вх.№2207) про витребування у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ротормаш» акту приймання-передачі оснастки та акту приймання-передачі виконаних робіт у даному випадку відсутні. У судовому засіданні представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого. З матеріалів справи убачається, що 29.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (замовник) укладено договір №76 на виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати роботи по виготовленню продукції та передати її у власність замовнику, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити роботи. Пунктом 1.2 договору визначено, що результатом виконання робіт є готова продукція, зазначена у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Об`єм робіт, асортимент і кількість продукції, строки виконання робіт зазначаються у відповідних специфікаціях. Виконавець за домовленістю сторін виготовляє продукцію із сировини замовника згідно з нормами витрат давальницької сировини, які зазначаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 договору). Згідно із пунктом 1.4 договору замовник передає виконавцю давальницьку сировину для виготовлення продукції по акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору, та в якому зазначається найменування, кількість, параметри якості сировини, ціна та загальна вартість сировини. Доставка сировини до місця виконання робіт здійснюється замовником. Відходи сировини після виготовлення продукції в подальшому використати неможливо, тому вони є безповоротними. Умовами пункту 1.5 договору передбачено, що замовник для виконання робіт надає у тимчасове користування оснастку на продукцію, зазначену у специфікації. Оснастка надається виконавцю шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі оснастки зазначається її комплектність та вартість. Виконавець несе повну матеріальну відповідальністю за збереження, комплектність і робочий стан переданої замовником оснастки. Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Оплата продукції здійснюється на умовах та в порядку, зазначених у відповідній специфікації. Оплата продукції проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію окремо, згідно з доданим рахунком. У платіжних документах виконавець зобов`язаний вказати номери рахунків-фактур або специфікацій виконавця, відповідно до яких здійснюється оплата. Після перерахування передоплати ціни на продукцію не підлягають зміні (пункт 3.2 договору). Передача виконаних робіт від виконавця замовнику здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. Передача готової продукції здійснюється за видатковою накладною (пункт 4.1 договору). Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що місце передачі виконаних робіт і готової продукції: м.Дружківка, склад виконавця. Доставка готової продукції здійснюється на умовах самовивозу зі складу виконавця м.Дружківка. Приймання виготовленої продукції по кількості, комплектності здійснюється замовником у момент її отримання за актом виконаних робіт від виконавця, за якістю відповідно узгодженої сторонами технічної документації (пункт 4.3 договору). Пунктом 4.4 договору встановлено, що право власності на продукцію і всі ризики за неї переходять безпосередньо від виконавця до замовника з моменту приймання продукції. Умовами пункту 4.5 договору сторонами погоджено, що одночасно із продукцією виконавець передає замовнику, у тому числі акт виконаних робіт, в якому, зокрема, зазначаються фактичні норми витрат давальницької сировини. У разі порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених у відповідній специфікації, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочки виконання зобов`язання (пункт 5.3 договору). Згідно із пунктами 8.1-8.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань і здійснення взаєморозрахунків. Подальша дія договору вважається пролонгованою на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до закінчення терміну договору жодна із сторін не повідомила у письмовій формі про його припинення. Спірними є специфікація №4 від 13.02.2018 та специфікація №5 від 18.04.2018. Господарським судом, судами апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що згідно із специфікацією №4 від 13.02.2018 до договору виконавець виготовляє, а замовник приймає та сплачує продукцію: болт М27х50 ГОСТ 7808-70 кр.№РМ.260.30.30.122 у кількості 2500 шт., стяжний болт кордової оболонки М24х50.66 ГОСТ 7808-70 у кількості 3500 шт., загальна сума специфікації з урахуванням податку на додану вартість складає 307200,00 грн, умови оплати 50% передплата, 50% - по факту готовності товару, умови постачання EXW склад виконавця, м.Дружківка, у редакції Інкотермс-2010, термін виготовлення 50 календарних днів з моменту оплати 50% передплати. Відповідно до специфікації №5 від 18.04.2018 до договору виконавець виготовляє, а замовник приймає та сплачує продукцію: болт спеціальний М16х48 (креслення 12 30.01 130) у кількості 450 шт., загальна сума специфікації з урахуванням податку на додану вартість складає 27000,00 грн, умови оплати 50% передплата, 50% - по факту готовності товару, умови постачання EXW склад виконавця, м.Дружківка, у редакції Інкотермс-2010, термін виготовлення 50 календарних днів з моменту оплати 50% передплати. За специфікацією №4 від 13.02.2018 відповідач свої зобов`язання виконав частково та поставив позивачу: - за видатковою накладною №6392 від 18.04.2018 болт М27х50 ГОСТ 7808-70 кр.№ РМ.260.30.30.122 у кількості 500 шт., загальною вартістю 27000,00 грн згідно із рахунком № 5534 від 13.02.2018 до специфікації №4 від 13.02.2018 до договору № 76 від 29.12.2015; - за видатковою накладною №7021 від 04.06.2018 стяжний болт кордової оболонки М24х50.66 ГОСТ 7808-70 у кількості 218 шт., загальною вартістю 10725,60 грн; - за видатковою накладною №7551 від 13.07.2018 стяжний болт кордової оболонки М24х50.66 у кількості 265 шт., загальною вартістю 13038,00 грн відповідно до специфікації №4 від 13.02.2018 до договору №76 від 29.12.2015. Доказів поставки відповідачем позивачу продукції на суму 102836,40 грн за специфікацією №4 від 13.02.2018 матеріали справи не містять. За специфікацією №5 від 18.04.2018 відповідач виконав свої зобов`язання щодо поставки продукції у повному обсязі, проте з порушенням строків поставки, встановлених цією специфікацією: - за видатковою накладною №7390 від 27.06.2018 болт спеціальний М16х48 (креслення 12 30.01 130) у кількості 442 шт., загальною вартістю 26520,00 грн відповідно до специфікації №5 від 18.04.2018 до договору №76 від 29.12.2015; - за видатковою накладною №7022 від 04.06.2018 болт спеціальний М16х48 (креслення 12 30.01 130) у кількості 8 шт., загальною вартістю 480,00 грн, відповідно до специфікації №5 від 18.04.2018 до договору №76 від 29.12.2015. 27.09.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №306, в якій вимагав негайно повернути попередню оплату, перераховану за непоставлену по специфікації №4 від 13.02.2018 продукцію у сумі 102836,40 грн, сплатити пеню за прострочення поставки за цією специфікацією №4 від 13.02.2018 у сумі 204751,15 грн, пеню за прострочення поставки за специфікацією №5 від 18.04.2018 у сумі 1723,80 грн, а також позивач повідомив відповідача про відмову від виконання зобов`язань за специфікацією №4 від 13.02.2018. Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 у даній справі зазначив, що спірний договір є змішаним у відповідності до частини 2 ст.628 Цивільного кодексу України. Умовами спірного договору передбачено як виконання робіт по виготовленню продукції з давальницької сировини замовника, які передаються за актами приймання - передачі, так і постачання готової продукції, яке здійснюється на підставі видаткових накладних. Суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій однозначно встановлено порушення відповідачем строків виконання умов договору щодо виготовлення продукції відповідно до специфікацій №4, №5. Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання робіт з виготовлення продукції (з урахуванням заяви про зміну предмета позову). Відповідно до специфікацій №№ 4, 5 виконавець виготовляє продукцію зазначеного в них виду (болт), в передбаченому обсязі (штук) за встановленою вартістю та у визначений строк, що спростовує висновки судів про протилежне щодо не зазначення в специфікаціях обсягів, видів та вартості робіт. Наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для стягнення пені заявленої за порушення строків виконання робіт з виготовлення продукції. Господарським судом при новому розгляді справи встановлено, що за специфікацією №4 до договору виконання робіт та поставка мали відбутися у строк до 25.04.2018 включно, та за специфікацією №5 до договору - у строк до 14.06.2018 включно. За специфікацією №4 від 13.02.2018 позивачем нараховано пеню за період з 26.04.2018 по 04.06.2018 на суму у розмірі 280200,00 грн, за період з 05.06.2018 по 13.07.2018 на суму 269474,40 грн та за період з 14.07.2018 по 27.09.2018 на суму 256436,40 грн. За специфікацією №5 від 18.04.2018 поставлено згідно з видатковими накладними: №7390 від 27.06.2018, №7022 від 04.06.2018, водночас за умовами специфікації постачання товару на суму 27000,00 грн мало відбутися у строк до 14.06.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 15.06.2018 по 27.06.2018 на суму 26520,00 грн. Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань. За приписами пункту 2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов`язань та, одночасно, штрафною санкцією. Згідно зі ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Відповідно до пункту 4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі. Пунктом 5.3 договору передбачено відповідальність виконавця у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% за порушення строків виконання робіт, від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочки виконання зобов`язання. Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що договір підряду може укладатися, зокрема на виготовлення речі. Згідно з пунктом 5.3 договору сторонами встановлена відповідальність за порушення строків виконання робіт, передбачених у відповідній специфікації. Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання робіт з виготовлення продукції (з урахуванням заяви про зміну предмету позову а.с.85-86, том 1). Відповідно до специфікацій №№4, 5 виконавець виготовляє продукцію зазначеного в них виду (болт), у передбаченому обсязі (штук) за встановленою вартістю та у визначений строк, що спростовує доводи відповідача про протилежне щодо не зазначення в специфікаціях обсягів, видів та вартості робіт. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, урахувавши вказівки суду касаційної інстанції, встановлюючи правомірність нарахування пені за спірним договором, повно та об`єктивно дослідивши усі докази, наявні у справі: договір на виконання робіт №76 від 29.12.2015, специфікації №4, №5 до цього договору, правильно визначив характер спірних правовідносин; порядок виконання зобов`язань сторонами та розрахунків за спірним договором, специфікаціями №4, №5 до договору та видатковими накладними, зокрема, щодо строку виконання робіт та передачі виготовленого товару, урахував встановлений судами факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань з виконання робіт та передачі товару за спірним договором. Перевіривши розрахунок за специфікацією №4 від 13.02.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, проте, господарський суд, який обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд правомірно частково задовольнив позовні вимоги у розмірі 204751,15 грн. Здійснивши перевірку розрахунку за специфікацією №5 від 18.04.2018, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що останній є арифметично невірним, на підставі правильного розрахунку стягнув з відповідача та користь позивача пеню у розмірі 1591,20 грн. З огляду на вищевикладене, господарський суд Донецької області законно і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги на суму 206342,35 грн. Як убачається з матеріалів справи, відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру пені до суду першої інстанції, у задоволенні якого господарський суд відмовив, оскільки відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у порушення частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України здійснив переоцінку доказів та встановив інші обставини, що були встановлені судами попередніх інстанції у судових актах, які набрали законної сили. У силу приписів частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, колегія суддів зазначає, що не підлягає доказуванню обставина про наявність у відповідача зобов`язання за спірним договором виконати роботи з виготовлення продукції за специфікаціями №4, №5 до договору та факт порушення відповідачем строків виконання робіт з виготовлення продукції. Зі змісту рішення не убачається, що господарський суд здійснив переоцінку доказів, які досліджувались іншими судами, господарський суд лише навів обставини та висновки усіх судів, оскільки дослідженню підлягають ті докази, які мають значення для вирішення питання про обґрунтування нарахування пені, зокрема, пунктів договору щодо порядку оплати, виконання зобов`язання за специфікацією №4, №5 до договору, видаткових накладних та платіжних документів. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у цій частині є помилковими. В апеляційній скарзі відповідач також заявив клопотання про зменшення розміру пені на 100%, посилаючись на складний фінансовий стан відповідача, на підприємстві якого працюють 14 працівників, виплати заробітної плати яким здійснюються із запізненням. Як стверджує заявник, фактичні збитки, що підтверджені документально, від укладеної по спірній специфікації угоді, складають 162823,20 грн. Також вказує на значний розмір штрафу, нарахований за чотири місяці та відсутність доказів, які б підтверджували понесення позивачем збитків, пов`язаних з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений договором строк. Відповідно до частини 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно із частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України. Зменшення розміру пені на 100% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, урахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), інші обставини, які заслуговують на увагу. Ураховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що зменшення судом суми пені можливо як винятковий випадок у разі доведення належними та допустимими доказами наявності обставин вважати даний випадок винятковим. Жодного документа на підтвердження винятковості цього випадку матеріали справи не містять, натомість судами встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, що тягне за собою відповідальність сторін договору у вигляді сплати пені. Посилання заявника на затримку у виплаті заробітної плати колегія суддів не бере до уваги, оскільки платіжні доручення, надані заявником у підтвердження зазначеного, датовані груднем 2019 року, у графі призначення платежу: «податок з доходів, утриманий із заробітної плати на другу половину листопада 2019, перерахований повністю», а спірним періодом, за який у відповідності до вимог договору позивачем нараховано пеню є квітень-червень, червень-липень, липень-вересень 2018 року за специфікацією №4 та червень 2018 за специфікацією №5. Відповідно до статті 42 та абз.5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Колегія суддів зазначає, що фактично обставини щодо затримки виплати заробітної плати працівникам товариства, на які заявник (апелянт) посилається у своєму клопотанні, заявленому в апеляційній скарзі, не є підставою для зменшення розміру пені на 100%. Щодо з`ясування наявності факту значного перевищення заявленого до стягнення розміру неустойки порівняно зі збитками позивача колегія суддів зазначає таке. Розмір пені становить 206342,35 грн, що складає 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочки виконання зобов`язання, що встановлено пунктом 5.3 договору, що не перевищує, як стверджує заявник у чотири рази суму договору, ціна якого вказана у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору). Так, за специфікацією №4 сума договору становить 307200,00 грн, за специфікацією №5 сума договору становить 27000,00 грн, тому зменшення розміру пені на 100% колегія суддів вважає неспіврозмірним. Доводи скаржника про відсутність доказів, які б підтверджували збитки, понесені позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Отже, у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені на 100%. Твердження відповідача про неможливість виконання робіт з виготовлення продукції через ненадання позивачем модельної оснастки спростовується фактом часткового виготовлення продукції за специфікаціями №4, №5, що підтверджується матеріалами справи, і було предметом розгляду у судах при розгляді даної справи. Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, згідно з якими здійснюється передача виконаних робіт у момент її отримання, колегія суддів зазначає, що розділом 4 спірного договору сторонами був погоджений порядок здачі-приймання виконаних робіт, зокрема, передача виконаних робіт повинна здійснюватися за актом приймання-передачі виконаних робіт, а передача готової продукції здійснюється за видатковою накладною (пункт 4.1 договору). При цьому на виконавця покладено обов`язок одночасно з продукцією передати замовнику пакет документів, у тому числі і акт виконаних робіт, в якому, зокрема, зазначаються фактичні норми витрат давальницької сировини (пункт 4.5 договору). Аргументи відповідача про відсутність погоджених позивачем креслень спростовуються матеріалами справи, зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що був повідомлений листом б/н від 18.05.2018 про помилки у конструкторській документації, наданій відповідачу з новими кресленнями, які були прийняті відповідачем у роботу (а.с.33, том 1). Про наявність погоджених сторонами креслень свідчить також виготовлена відповідачем та прийнята позивачем за результатом виконаних робіт продукція за видатковими накладними №6392 від 18.04.2018, №7021 від 04.06.2018, №7551 від 13.07.2018, №7022 від 04.06.2018, №7390 від 27.06.2018 (а.с.13-15, том 1). Отже, обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та обставин, які були встановлені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у даній справі. Доводи заявника про те, що видаткові накладні містять посилання на інший договір, суд не може узяти до уваги, оскільки ці докази розглядалися судами на предмет встановлення загального розміру заборгованості за спірною специфікацією №4 до договору. Жодних заперечень з цього приводу у суді першої інстанції відповідач не заявляв. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/1986/18 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.06.2020. Головуючий суддя О.А. Пуль Суддя Я.О. Білоусова Суддя І.В. Тарасова