Постанова 4873 № 911/2287/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/2287/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання: МайданевичГ.А., за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020 у справі №911/2287/19 (в матеріалах справи), розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги комунального підприємства «Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019, повний текст якого складений 27.12.2019, у справі №911/2287/19 (суддя Мальована Л.Я.) за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення 544322,79грн. ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 АТ«НАК «Нафтогаз України» (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області до КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» (відповідач) про стягнення 544322,79грн., з яких: 267449,69грн. пені, 56018,39грн. 3% річних та 220854,71грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним було поставлено відповідачеві газ за договором купівлі-продажу природного газу №2004/15-ТЕ-41 від 21.11.2014, однак відповідач не розрахувався за поставлений газ в строки, визначені п.6.1. договору, наслідком чого стало нарахування позивачем на прострочену відповідачем сплатою суму вартості поставленого газу пені, 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на користь ПАТ«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 220854,71грн інфляційних втрат, 56018,39грн 3% річних, 267449,69грн пені, 8164,84грн судового збору. При ухваленні рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 220854,71грн інфляційних втрат, 56018,39грн 3% річних та 267449,69грн пені внаслідок порушення відповідачем строків оплати газу за укладеним між сторонами спору договором у вказаній позивачем сумі. Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити в частині стягнення 137779,67грн. (65451,61грн. пені, 59419,46грн. інфляційних витрат, 12908,60грн. 3% річних). В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано положень договорів про організацію взаєморозрахунків, якими врегульовано строки сплати заборгованості, №536/375-в від 18.12.2015 та №128/332-в від 08.11.2017, укладених, в тому числі, між ПАТ«НАК «Нафтогаз України» та КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області». Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 справу №910/13473/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ЯковлєвМ.Л., судді ШапталаЄ.Ю., КуксовВ.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19; розгляд апеляційної скарги КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 призначений на 03.03.2020. 03.03.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №911/2287/19, що розгляд апеляційної скарги КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 не відбудеться 31.03.2020 з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі №911/2287/19 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 16.06.2020. В судовому засіданні 16.06.2020 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржене судове рішення залишити без змін. З урахуванням ч.1 ст.270 та ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження». Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав. Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч 6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2014 між ПАТ«НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП«Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2004/15-ТЕ-41 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Матеріали справи свідчать, що позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2136207,57грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: - акт від 31.01.2015 на суму 343285,33грн, - акт від 28.02.2015 на суму 274670,16грн, - акт від 31.03.2015 на суму 193693,53грн, - акт від 31.10.2015 на суму 263498,40грн, - акт від 30.11.2015 на суму 481962,53грн, - акт від 31.12.2015 на суму 579097,62грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень або застережень, містять відтиски печаток сторін. Проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків здійснення оплати природного газу, встановлених умовами договору (п.6.1 договору). Вказані обставини сторонами спору не заперечуються. На підставі наведених обставин справи, враховуючи положення укладеного між сторонами спору договору та факту прострочення відповідачем сплати вартості отриманого газу, позивач просив суд стягнути на його користь 267449,69грн. пені, 56018,39грн. 3% річних та 220854,71грн. інфляційних втрат. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173 ГК України). Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Врахувавши наведені вище обставини справи, положення укладеного між сторонами спору договору та вимоги чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 267449,69грн. пені, 56018,39грн. 3% річних та 220854,71грн. інфляційних втрат. Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись з огляду на наступне. 04.06.2015 постановою Кабінету Міністрів України №375 було затверджено «Порядок та умови надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». Відповідно до п.3 вказаного Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, з централізованого водопостачання та водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості. На виконання постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 між учасниками взаєморозрахунків, до яких також належать сторони спору, 18.12.2015 був укладений договір №536/375-в про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції від 18.05.2017 №332. Матеріали справи свідчать, що 25.12.2015 на виконання умов договору №536/375-в від 18.12.2015 відповідачем з власного рахунку згідно платіжного доручення від 25.12.2015 було перераховано позивачеві 842543,13грн в якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за договором від 21.11.2014 №2004/15-ТЕ-41. У графі призначення платежу наведеного платіжного доручення зазначено: «Погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію. Субвенція, що надана із ЗФ ДБ відповідно до ПКМУ від 04.06.2015 №375 договір №536/375-в 18.12.2015, договір №2004/15-ТЕ-41 21.11.2014». Отже, перерахування відповідачем позивачеві 842543,13грн відбулось відповідно до договору №536/375-в від 18.12.2015 в якості погашення боргу по договору №2004/15-ТЕ-41 від 21.11.2014 за період січня-березня 2015. Пунктом 17 договору №536/375-в від 18.12.2015 сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Крім того, 18.05.2017 постановою Кабінету Міністрів України №332 було затверджено «Порядок та умови надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги за тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». На виконання постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 між учасниками взаєморозрахунків, до яких також належать сторони спору, 08.11.2017 був укладений договір №128/332-в про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до Порядку та умови надання у 2017 від 18.05.2017 №332. Матеріали справи свідчать, що 17.11.2017 на виконання умов договору №128/332-в від 08.11.2017 відповідачем з власного рахунку згідно платіжного доручення від 17.11.2017 було перераховано позивачеві 989272,62грн в якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за договором від 21.11.2014 №2004/15-ТЕ-41. У графі призначення платежу наведеного платіжного доручення зазначено: «Погашення заборгованості за газ договір №2004/15-ТЕ-41 21.11.2014, договір №128/332-в від 08.11.2017, ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України». Отже, перерахування відповідачем позивачеві 989272,62грн відбулось відповідно до договору №128/332-в від 08.11.2017 в якості погашення боргу по договору №2004/15-ТЕ-41 від 21.11.2014 за період жовтня-грудня 2015. Згідно актів від 31.10.2015 на суму 263498,40грн, від 30.11.2015 на суму 481962,53грн та від 31.12.2015 на суму 579097,62грн борг відповідача перед позивачем за період жовтня-грудня 2015 становив 1324558,55грн. На підставі договору №128/332-в від 08.11.2017 відповідачем сплачено позивачеві 989272,62грн, решту боргу - 304391,64грн, відповідачем сплачено своїми коштами. Також, п.17 договору №128/332-в від 08.11.2017 сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Колегією суддів встановлено, що умовами договорів №536/375-в від 18.12.2015 та №128/332-в від 08.11.2017 про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу. Крім цього, за змістом пп.2 п.12 договорів №536/375-в від 18.12.2015 та №128/332-в від 08.11.2017 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов`язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Для застосування санкцій, передбачених п.7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами №536/375-в від 18.12.2015 та №128/332-в від 08.11.2017 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту яких сторони узгодили, що зобов`язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунку дій з погашення заборгованості відповідно до договорів та засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. Сам розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків №536/375-в від 18.12.2015 на суму 842543,13грн та №128/332-в від 08.11.2017 на суму 989272,62грн. Отже, строки виконання зобов`язання за договорами №536/375-в від 18.12.2015 на суму 842543,13грн та №128/332-в від 08.11.2017 на суму 989272,62грн відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень п.7.2. договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах у даній частині немає. Одночасно, матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено строки розрахунку за отриманий природний газ, які здійснювались власними коштами поза межами договорів №536/375-в від 18.12.2015 на суму 842543,13грн та №128/332-в від 08.11.2017 на суму 989272,62грн, а саме за період жовтня-листопада 2015 на загальну суму 304391,64грн, що сплачувались власними коштами відповідача та не заперечується останнім. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором №2004/15-ТЕ-41 від 21.11.2014 за період жовтня-листопада 2015, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору№2004/15-ТЕ-41 від 21.11.2014, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 65451,61грн. пені, 59419,46грн. інфляційних витрат та 12908,60грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, здійснені відповідачем, та встановлено їх арифметичну правильність. Підсумовуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі не відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, оскільки обґрунтованими вимогами позивача є вимоги про стягнення з відповідача 65451,61грн. пені, 59419,46грн. інфляційних витрат та 12908,60грн. 3% річних. Згідно з пп. б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу комунального підприємства «Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 задовольнити. 2.Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №911/2287/19 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. 3.Стягнути з комунального підприємства «Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20, код 25655972) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 65451,61грн (шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одну гривню шістдесят одну копійок) пені, 59419,46грн (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень сорок шість копійок) інфляційних втрат, 12908,60грн (дванадцять тисяч гривень дев`ятсот вісім гривень шістдесят копійок) 3% річних та 2066,69 (дві тисячі шістдесят шість гривень шістдесят дев`ять копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 4.В іншій частині позовних вимог відмовити. 5.Стягнути з акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) на користь комунального підприємства «Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20, код 25655972) 9147,22грн (дев`ять тисяч сто сорок сім гривень двадцять дві копійки) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 6.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області. 7.Матеріали справи №911/2287/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складений 23.06.2020. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала В.В. Куксов