Постанова 4855 № 320/14033/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14033/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9850/1808 від 24.05.2021. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки позивач не сплатив у визначений законодавством строк узгоджену суму грошового зобов`язання, до нього правомірно застосовано штрафні санкції, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що податковий борг утворився не з його вини, а внаслідок не виконання державою зобов`язань з перерахування позивачу коштів субвенції по договором про організацію взаєморозрахунків, внаслідок чого відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Білоцерківвода" (код ЄДРПОУ 38010130) зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2012 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області. Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Білоцерківвода», задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 17.12.2020 №5396/10-36-04-09/38010130, в якому зафіксовано порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання за період з 22.02.2018 по 18.10.2019 (а.с.12-15 т.1). На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2021 №9850/1808 форми "Ш", яким за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 5066837,80 грн. зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 506683,78 грн (а.с.16). За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 04.10.2021 №22429/6/99-00-06-03-01-06 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.20-22). Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету, які є бюджетними коштами, а Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. Спірним питанням у цій справі є відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України. Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Водночас згідно зі статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків. Механізм погашення заборгованості перед бюджетом, урегульовано положеннями Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №

332. Цей Порядок та умови визначають механізм надання в 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, у тому числі на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку

1. Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.01.2017 і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (пункт 2 Порядку та умов). Пунктом 3 Порядку та умов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку

2. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 23.10.2018 у справі № 817/694/16, від 31.05.2019 у справі № 820/4728/17, від 15.06.2022 у справі №640/18282/19. З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» укладено Договір про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 року №03/332 та Договір про організацію взаєморозрахунків від 05.12.2017 року №12/332 (а.с.42-49 т.1). Згідно підпункту 2 пункту 10 вказаних договорів, сторони з метою виконання цих договорів зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. У зв`язку із укладенням вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9863300,00 грн., за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9863300,00 грн., які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання. Отже, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332. У свою чергу, Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього. Відповідно до обставин, які були встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, що набрало законної сили 21.05.2019 (а.с.50-58 т.1), визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 року №332, договором №03/332 від 07.08.2017 року, договором №12/332 від 05.12.2017 року та недоведення цього рішення до відома Казначейства. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 року №332, договором №03/332 від 07.08.2017 року, договором №12/332 від 05.12.2017 року та довести його до відома Державної казначейської служби України. Зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 року та у сумі 1641600 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017 року. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором №03/332 від 07.08.2017 року та за договором №12/332 від 05.12.2017 року, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8221700,00 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 року та у сумі 1641600,00 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017 року на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації. Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №810/1728/18 (а.с.59-61 т.1) касаційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в справі №810/1728/18 скасовано в частині зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн за договором №03/332 від 07 серпня 2017 року та в сумі 1641600 грн за договором №12/332 від 05 грудня 2017 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Білоцерківвода» в цій частині позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в справі №810/1728/18 залишено без змін. Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. Субвенційні кошти в силу Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Бюджетного кодексу України є бюджетними, а Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог статей 57, 126 Податкового кодексу України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №820/4728/17. Колегія суддів звертає увагу, що ідентичні правовідносини, що склались між сторонами, вже були предметом судового розгляду у справі №320/4082/19 за позовом ТОВ «Білоцерківвода» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №93715005 від 06.05.2019, яке було прийнято податковим органом з тих самих підстав, однак за інший період, на іншу частину суми заборгованості, що підлягала сплаті за рахунок субвенцій на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 року №03/332 та про організацію взаєморозрахунків від 05.12.2017 року №12/332, тобто за рахунок державних коштів. У рамках вказаної справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №93715005 від 06.05.2019. За результатами касаційного перегляду вказаної справи постановою Верховного Суду від 28.03.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 320/4082/19 залишено без змін. У вказаній постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №320/4082/19 викладено правовий висновок, що у спірних правовідносинах Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти, якими є субвенційні кошти, які мали бути перераховані на рахунок позивача для погашення ним податкового зобов`язання. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, сформованих у постановах Верховного Суду, в тому числі при розгляді справи щодо ідентичних правовідносин, враховуючи, що узгоджені суми заборгованості позивача з ПДВ за період з 22.02.2018 по 18.10.2019 не були сплачені не з вини позивача, а в результаті не виконання державою свої зобов`язань з перерахування на рахунок ТОВ «Білецерківвода» субвенційнийх коштів з різниці в тарифах, на суму 9863300,00 грн, які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання та які належать до бюджетних коштів, по яким не передбачено застосування штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та наявності підстав для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №9850/1808 від 24.05.2021, внаслідок безпідставності застосування до позивача вимог статей 57, 126 ПК України. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 02 серпня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма