Постанова 4808 № 344/8554/18

Справа № 344/8554/18 Провадження № 22-ц/4808/410/20 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Матківський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого Матківського Р.Й. суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д. секретаря Капущак С.В. з участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника апелянта ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року, ухвалене суддею Пастернак І.А., Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 , оскільки отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини, і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку. Зазначив, що пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини з причин юридичної необізнаності щодо встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини, важким матеріальним становищем та тривалим перебуванням за межами України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську, протягом трьох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки перебував за кордоном, а тому не зміг вчасно звернутись з відповідною заявою до нотаріуса. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У лютому 2020 року на дане рішення представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає заочне рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, суд не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи, взяв до уваги докази, подані з порушенням норм ЦПК України. Зазначає, що відповідач подавав заяву про перегляд заочного рішення, проте суд не повідомив його про дату, час та місце судового засідання. У матеріалах відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи по суті, у матеріалах справи є відомості про повернення до суду повісток про виклик відповідачів до суду з вказівкою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про їхню відмову від одержання повістки чи про їх незнаходження за адресою, повідомленою суду. Прийняття судом заочного рішення без належного повідомлення відповідачів є безумовною підставою для скасування судового рішення. Представник позивача зазначив, що суд у рішенні посилався на те, що після смерті матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не звернувся у встановлений законом шестимісячний строк про прийняття спадщини з причин юридичної необізнаності щодо встановлення цього строку, важким матеріальним становищем та тривалим перебуванням за межами України. При цьому ОСОБА_1 був присутній на похороні матері. Знаючи про смерть мами, позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини не пізніше 17 травня 2017 року, а зробив це тільки 19 жовтня 2017 року. При цьому ОСОБА_1 не проживав разом із матір`ю на момент її смерті, а тому для прийняття спадщини повинен був подати нотаріусу, який відкрив спадкову справу, заяву про прийняття спадщини. Позивач не надав жодного доказу того, що був реально позбавлений можливості звернутись за допомогою до компетентної особи, яка могла б йому роз`яснити норми спадкового права, в тому числі щодо строків прийняття спадщини. Також позивач не надав суду доказу, що він дійсно не мав коштів для подання такої заяви, при тому, що неодноразово виїжджав за кордон, в тому числі на автомобілі. Також не надано позивачем доказів суду про те, що він об`єктивно, з незалежних від нього причин не міг оформити заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку шляхом посвідчення його підпису в нотаріуса або в посольстві країни, де він перебував. Ухвалюючи заочне рішення суд взяв до уваги як поважну тільки одну обставину перебування позивача за кордоном, не вказавши, в який саме період він був відсутній протягом часу прийняття спадщини, куди саме виїхав та коли повернувся до України, та чому з огляду на це не зміг вчасно звернутись з відповідною заявою до нотаріуса, тобто які конкретно причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, перешкоджали йому вчинити дії щодо подання такої заяви. Крім того, суд неправомірно взяв до уваги як докази документи, які не були долучені до позовної заяви, без наявності доказів їх завчасного надіслання або вручення відповідачам, що є грубим порушенням ч.9 ст.83 ЦПК України. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що у матеріалах справи є щонайменше три конверти, що направлялись відповідачам на адресу місця їх реєстрації та проживання, проте повернулись із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що згідно постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року вважається врученням належним чином учаснику справи. Зазначає, що тривале перебування позивача за кордоном є поважною причиною для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому суд першої інстанції, задовольняючи позов, зробив правильний висновок, що він не міг вчасно звернутися з відповідною заявою до нотаріуса. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №453 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 (а.с.6). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15 березня 2019 року встановлено, що дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ОСОБА_9 (а.с.54). Згідно довідки про реєстрацію шлюбу №255 від 18 жовтня 2019 року, виданої відділом ЗАГС адміністрації Усть-Камчатського муніципального району Камчатського краю встановлено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27 грудня 1968 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_12 (а.с. 79 ). Згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого 18 листопада 2016 року Івано-Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років, актовий запис №1892 (а.с.5). Відповідно до копії листа № 672/01-16 від 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , через неможливість видачі свідоцтва без надання довідки про склад зареєстрованих осіб, виданої уповноваженим органом, що підтверджує факт проживання зі спадкодавцем на день смерті або відповідного рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.11). Позиція суду апеляційної інстанції Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представника апелянта, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, представника позивача, яка вимоги скарги заперечила, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частин першої - третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. За даними будинкової книги у квартирі по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_6 (домовласник), ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с. 95-98). Згідно свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_2 , частка якої є предметом спадкування, приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» загальною площею 61, 2 кв.м., належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 (чоловік померлої), ОСОБА_6 (померлій матері позивача) в рівних частках (по ј ). Позивач ОСОБА_1 не був зареєстрованим у вказаній квартирі. Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями майна є його син ОСОБА_3 (1/3 частки) та син ОСОБА_5 ( 1/3 частки). Спадщина, на яку у вказаних частках видано свідоцтво складається з ј частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 100). Після смерті ОСОБА_6 17 листопада 2016 року залишилось спадкове майно, яке складається з : 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 . За даними спадкової справи, витребуваної судом, спадкоємцями майна померлої ОСОБА_6 є сини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яким видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частки спадкового майна квартири АДРЕСА_2 кожному. Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 25 березня 2004 року, 1/12 часка якої належала чоловікові спадкодавця ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті якого ОСОБА_6 спадщину прийняла, проте не оформила спадкових прав. Таким чином, позивач ОСОБА_1 претендує на частку спадщини, яка відкрилась після матері ОСОБА_6 , якій належала 1/3 частки квартири по АДРЕСА_3 , по Ѕ якої успадкували її ОСОБА_3 та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з причин юридичної необізнаності щодо встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини, важким матеріальним становищем та тривалим перебуванням за межами України. При цьому у засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини може бути тільки тривале перебування за межами України Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, не врахував наступного. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо. Такий висновок зробив Верховний Суд у справі №140/1117/16-ц від 07 листопада 2018 року. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17, постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16. Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 сплинув у травні 2017 року, а до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся тільки 19 жовтня 2017 року. Згідно матеріалів спадкової справи заяву ОСОБА_1 подав нотаріусу за зареєстрованим місцем перебування за адресою : АДРЕСА_4 . У заяві зазначено, що зареєстрований у АДРЕСА_5 . Відповідно до пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою. За даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Кислиця В.В. перетинав державний кордон України у наступні періоди: 19 - 23 листопада 2016 року (в`їзд-виїзд), 03 січня 2017 року (в`їзд-виїзд), 01 квітня 2017 року (в`їзд-виїзд), 07- 14 серпня 2017 року (в`їзд-виїзд) (а.с. 190). Проаналізувавши дати перетину кордону ОСОБА_13 після смерті матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів вважає необхідним зазначити, що після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перетнув кордон України на виїзд ІНФОРМАЦІЯ_6 , пізніше двічі перетинав кордон на в`їзд - виїзд: 03 січня 2017 року та 01 квітня 2017 року, тобто протягом шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини, за бажанням, мав можливість подати заяву нотаріусу. Матеріалами справи встановлено, що відстань між місцем перебування позивача (Московська область) і місцезнаходженням спадкового майна, за умови, що він мав реальну можливість та бажанням подати заяву про прийняття спадщини по місцю знаходження спадкового майна, чи за його місцезнаходженням, вільно користуючись нотаріальними послугами, не є у даному випадку поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. А тому колегія суддів вважає що ОСОБА_1 не довів існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин. Отже, причини, на які ОСОБА_1 посилався як на підставу для визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини, а саме: з причин юридичної необізнаності щодо встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини, важким матеріальним становищем та тривалим перебуванням за межами України, не можуть бути визнані поважними, тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Згідно наведеного можна зробити висновок, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну представника ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2020 року. Головуючий: Р.Й. Матківський Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко