Постанова 4821 № 704/309/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/35/23Головуючий по 1 інстанції Справа №704/309/21 Категорія: 307000000 Дьяченко Д.О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Гончар Н.І. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кваші Ігоря Володимировича на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівської міської ради Черкаської області, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла його баба ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке позивач має намір успадкувати. В зв`язку з тим, що позивач вважав, що право власності на домоволодіння було належним чином оформлено ще за життя баби і що повноцінними власниками домоволодіння є його двоюрідний брат та сестра, а також через незнання про наявність складеного на його ім`я заповіту, він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На сьогоднішній день позивач бажає прийняти спадщину і вважає, що суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, а тому він вимушений звернутись до суду із даним позовом. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю в два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач як спадкоємець за законом у встановлений законом шестимісячний строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна, не направив її поштою. Більше того, позивач не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини навіть після закінчення визначеного строку (після виявлення заповіту на своє ім`я) та не отримував відповіді (постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса з цього питання, про що позивачем зазначено в позовній заяві. Обставини справи свідчать, та не заперечується позивачем, що позивач був обізнаний про смерть спадкодавця ОСОБА_4 відповідно і про відкриття спадщини, отже для прийняття спадщини як спадкоємець мав можливість подати нотаріусу відповідну заяву, однак цього протягом шестимісячного строку не зробив та не зробив цього навіть після закінчення цього строку. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кваша І.В., вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не проживав постійно із спадкодавцем, йому не було відомо про наявність заповіту, складеного зі слів ОСОБА_4 та посвідченого Власенко Н.С. приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу 19.05.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1927, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_1 , який є внуком. Інші особи, які могли б бути спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини після її смерті також не зверталися до нотаріальної контори, а тому і спадкова справа заведена не була. Та обставина, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту свідчить про поважність причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із заповітом від 19.05.2009 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідала все своє майно ОСОБА_1 . Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо. Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Установлено, що спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_4 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, і відтворено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18 (провадження № 61-11600св19), від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1795/18 (провадження № 61-14842св19), від 21 листопада 2019 року у справі № 626/2055/18 (провадження № 61-17906св19). У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що не проживав зі спадкодавцем за заповітом, а про існування заповіту йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Водночас, позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, що ним не заперечується. Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або відмова у видачі такого свідоцтва. Відомостей про вчинення таких дій позивач суду не надав та матеріали справи їх не містять. За відсутності постанови нотаріуса про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутні підстави вважати порушеними його спадкові права, а отже позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини є передчасними. В апеляційній скарзі не міститься переконливих доводів, які б впливали на правильність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кваші Ігоря Володимировича залишити без задоволення. Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року. Судді: