Постанова 4813 № 522/15517/18

Номер провадження: 22-ц/813/265/20 Номер справи місцевого суду: 522/15517/18 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №522/15517/18 за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2019 року у складі судді Домусчі Л.В.,- в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 31 серпня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2016 року в справі №522/16988/15-ц стягнуто з кредитної спілки «Україна» на його користь на відшкодування майнової шкоди 27040,00 грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року в справі №522/6776/16-ц задоволено його ОСОБА_1 скаргу на дії державного виконавця, визнано дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Перчика В.О. неправомірними, визнано незаконною постанову від 4 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження про стягнення з кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 27040,00 грн., зобов`язано державного виконавця усунути порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». 15 червня 2018 року подав державному виконавцю заяву про виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року в справі №522/6776/16-ц, проте ухвалу не виконано, а заяву залишено без належного розгляду, чим порушено його права. Неправомірні дії посадової особи виконавчого органу щодо не стягнення з боржника впродовж двох років і семи місяців грошових коштів завдали майнової шкоди в сумі 33610,00 грн., розрахованої з суми, що підлягала стягненню, 27040,00 грн. та інфляційних втрат, що загалом становить 33610,00 грн. Позивач ОСОБА_1 просив на підставі статті 56 Конституції України, статей 1166, 1174 ЦК України стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету України на відшкодування майнової шкоди 33610,00 грн., моральної шкоди 3000,00 грн. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (а.с.1-3). Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с.10-11). Відповідач Державна казначейська служба України позов не визнала, зазначивши, що Державна казначейська служба України здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Державний бюджет України або державу. Стягнення матеріальної та моральної шкоди з рахунків Державної казначейської служби України як окремої юридичної особи призведе до нецільового використання бюджетних коштів саме Державної казначейської служби України. Відповідно до пункту 23-1 статті 1 БК України єдиний казначейський рахунок відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Тому вимога про стягнення коштів шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України є такою, що не відповідає закону. Відшкодування завданої позивачу шкоди у випадку доведеності її завдання повинно здійснюватися Другим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси. За результатами оскарження дій державного виконавця постановлено ухвалу суду про задоволення скарги, відтак, позивач отримав належну сатисфакцію. Стаття 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, так як регулює відносини між боржником та кредитором щодо невиконання договірних зобов`язань. Позивачем не підтверджено факту заподіяння йому моральної шкоди у вказаному в позовній заяві розмірі, не доведено, за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана. Державна казначейська служба України законних інтересів позивача не порушувала, у правових відносинах з ним не перебувала (а.с.26-34). Відповідач Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси позов не визнав з підстав не доведеності позивачем завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідачів, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданою шкодою (а.с.96-98). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.104-106). Висновок суду в частині стягнення з держави майнової шкоди у розмірі 27040,00 грн. з урахуванням інфляційних втрат мотивовано безпідставністю вимог, оскільки відповідачі за невиконання зобов`язань кредитною спілкою не відповідають; в частині стягнення моральної шкоди мотивовано недоведеністю вимог. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову. За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в тому, що оскаржуване рішення не ґрунтується на засадах верховенства права, оскільки рішення суду від 10 лютого 2016 року про стягнення з кредитної спілки коштів не виконано, постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження визнано незаконною, а дії державного виконавця неправомірними, що є підставою для звільнення його від доказування при вирішенні вимог про відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди за рахунок держави йому гарантовано конституцією. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзиви на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року в справі №522/16988/15-ц видано 22 березня 2016 року виконавчий лист про стягнення з кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 27040,00 грн. (а.с.4). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року в справі №522/6776/16-ц, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено; визнано дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Перчика В.О. неправомірними, визнано постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 квітня 2016 року незаконною; зобов`язано державного виконавця Перчика В.О. усунути порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження (а.с.6-7, 66-68). За змістом судових рішень, прийнятих у справі №522/6776/16-ц, встановлено, що 25 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського ВДВС ОМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 22 березня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 шкоди в розмірі 27040,00 грн. Постановою від 5 квітня 2016 року державного виконавця Перчика В.О. відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року, яка передбачала відмову у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що КС «Україна» перебуває у стані припинення на підставі рішення господарського суду Одеської області про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №21-32-2/44-10-2632 від 18 вересня 2013 року, тому відповідно до положень пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» наявні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Залишаючи ухвалу суду без змін, апеляційна інстанція послалась на ухвалу Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2018 року, прийняту за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 щодо судді господарського суду Одеської області, за змістом якої стягнення на користь ОСОБА_1 з КС «Україна» на відшкодування шкода в сумі 27040,00 грн. не має відношення до справи про банкрутство кредитної спілки, а стягується в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби. 15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Перчика В.О. з заявою про виконання виконавчого листа №522/16988/15-ц, виданого 22 березня 2016 року про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 27040,00 грн., до якої додав оригінал виконавчого листа. Крім того, заява містить посилання на те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року постанову ВП №50812230 від 5 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження визнано незаконно. Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 виходить з того, що кошти, які належать йому за рішенням суду нестягнуті внаслідок неправомірних дій, вчинених державним виконавцем, і подальшим ігноруванням ухвали суду від 13 квітня 2018 року, що обмежило його у праві володіння своїм майном. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, врегульовано статтею 1174 ЦК України, відповідно до положень якої шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади (як правило, орган, діями якого завдано шкоду), тобто учасником цивільних відносин у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як належний відповідач, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №242/4741/16-ц). Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-УІ, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №242/4741/16-ц). Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Судовий контроль за невиконанням судових рішень врегульовано Цивільним процесуальним кодексом України, який зокрема, передбачає право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд, зокрема, у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника). Так, ОСОБА_1 як стягувач за виконавчим листом №522/16988/15-ц, виданим Приморським районним судом м. Одеси 22 березня 2016 року про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 27040,00 грн., оскаржив дії та постанову державного виконавця Перчика В.О. За результатами розгляду скарги в порядку судового контролю за невиконанням судових рішень Приморським районним судом м. Одеси в справі №522/6776/16-ц постановлено ухвалу, якою визнано дії державного виконавця неправомірними (які саме дії не зазначено), визнано постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 квітня 2016 року незаконною, зобов`язано державного виконавця усунути порушення та вчинити дії відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». Оскарження дій, рішень, бездіяльності державного виконавця є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку цивільного судочинства за рішеннями, діями, бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади. Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди державою. ОСОБА_1 склад цивільного правопорушення для відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди не доведено, з чим суд першої інстанції, відмовляючи в позові в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, визначився правильно. Визнання в ухвалі суду за результатами розгляду скарги на дії, рішення державного виконавця неправомірності дій, рішення державного виконавця є підставою саме для поновлення права заявника (усунення порушення) у конкретному виконавчому провадженні, що не співпадає із поняттям незаконного рішення, дії чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади, що є підставою для відшкодування шкоди державою в порядку статті 1174 ЦК України. Судове рішення у справі №522/16988/15-ц, яке не виконується, ухвалено щодо спору між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Україна» про відшкодування шкоди. Ні держава в особі Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, ні Державна казначейська служба України не є стороною у відносинах між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Україна» щодо відшкодування шкоди. Відтак, відповідальність за порушення грошового зобов`язання покладається на кредитну спілку « Україна », в тому числі й відповідальність у вигляді інфляційних втрат від прострочення виконання грошового зобов`язання. Стягнення з держави в порядку статті 1174 ЦК України майнової шкоди, розмір якої ОСОБА_1 розраховано виходячи з не стягнутих з кредитної спілки 27040,00 грн. та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, не ґрунтується на законі, з чим суд першої інстанції також правильно визначився. Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні. Відповідно до положень частин 4,5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Учасники справи в судове засідання 14 травня 2020 року не з`явились, будучи завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності; учасники справи мали достатньо процесуального часу для надання суду письмового обґрунтування власних позицій. Відтак, справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 червня 2020 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова