Ухвала КАС ВС № 460/503/19

УХВАЛА 22 червня 2020 року Київ справа №460/503/19 адміністративне провадження №К/9901/14390/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстицій України, Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстицій України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певні дії, ВСТАНОВИВ: 05 червня 2020 року засобами поштового зв`язку позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу. В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Згідно із частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Суд ураховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01). Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що згідно з інформацією «Городищенської виправної колонії №96» від 06 серпня 2018 року №30/11/3348, станом на 03 серпня 2018 року на особовому рахунку ОСОБА_1 кошти відсутні. Проте вказані відомості не відображають розмір доходу скаржника за попередній календарний рік, тобто з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Отже, до клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою. Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI"). Згідно з підпукту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою адміністративного суду позову немайнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. З матеріалів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є фізичною особою, звернувся до суду в 2019 році та заявив дві позовні вимоги немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року розміром 1921,00 грн. В порушення зазначених правових норм, скаржником не надано доказів сплати судового збору у розмірі 3 073 грн. 60 коп. ((1921,00х0,4х2)х200%=3073,60.) Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA678999980000031219207026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). Керуючись статтями 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстицій України, Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстицій України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певні дії залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання документу про сплату судового збору або належних доказі щодо звільнення від сплати судового збору. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: Л.О. Єресько В.М. Соколов