Постанова 4855 № 320/2318/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2318/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просив: - визнати протиправним і скасувати наказ відповідача № 397 від 4 березня 2019 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 124 о/с від 7 березня 2019 р. «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; - допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 7 березня 2019 р. по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку позивача. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, з 08 листопада 2003 року по 05 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду в органах національної поліції з присвоєнням відповідного спеціального звання - старший лейтенант поліції. 14 червня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. 18 лютого 2019 року до відповідача з Головного управління Національної поліції в м. Києві надійшла інформація про те, що того ж дня близько 16 год. 50 хв. по проспекту Василя Порика в м. Києві нарядом патрульної поліції УПП в м. Києві ДПП НП України зупинено автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 . Керував цим автомобілем інспектор сектору реагування патрульної поліції №1 Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1, який перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Цього ж дня о 16 год. 38 хв. до Подільського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що по проспекту Василя Порика у м. Києві поблизу магазину "Сільпо" двоє невідомих п`ють пиво та катаються на автомобілі " MERSEDES-BENZ"» д.н.з. НОМЕР_1 . Близько 16 год. 50 хв. працівниками патрульної поліції по проспекту Василя Порика у м. Києві було помічено вищевказаний автомобіль та зупинено його. Після зупинки транспортного засобу у працівників поліції виникла підозра, що водій, яким виявився ОСОБА_1 , керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим позивачу було запропоновано пройти медичне освідування на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, однак у присутності свідків останній від проходження освідування відмовився. На підставі вказаного відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії БД №277857 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. 19 лютого 2019 р. наказом відповідача № 296 призначено службове розслідування за інформацією щодо порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху України інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Встановлено, що під час вказаної події ОСОБА_1 перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. 26 лютого 2019 р. позивачем було надано пояснення до службового розслідування, у якому ним було зазначено, що 18 лютого 2019 р. близько 17 год. 10 хв. рухався на автомобілі марки «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Василя Порика у м. Києві. Під час руху його було зупинено працівниками патрульної поліції м. Києва за допомогою проблискових маячків. Підійшовши до позивача, працівники поліції повідомили, що схожий автомобіль перебуває в орієнтуванні та запідозрили те, що він перебуває за кермом в стані алкогольного сп`яніння, у результаті чого запропонували пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Позивач відмовився від проходження огляду на місці, аргументуючи це тим, що він колишній працівник ДАІ і діючий поліцейський, тому знає непоодинокі випадки фабрикування поліцейськими адміністративних матеріалів щодо водіння в стані алкогольного сп`яніння стосовно колишніх працівників ДАІ. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у присутності свідків і запропонував прибути до медичного закладу для проходження там медичного огляду. У цьому йому було відмовлено та складено протокол. Він повідомив, що оскаржуватиме цей протокол, а в подальшому самостійно у медичному закладі «Соціотерапія» пройшов освідування, за наслідками якого ознак сп`яніння не встановлено. До матеріалів службового розслідування позивач надав довідку за № 0011971 від 18 лютого 2019 р., яка видана Київською міською наркологічною лікарнею «Соціотерапія». Відповідно до цієї довідки у позивача ознак сп`яніння не виявлено. З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 277857 вбачається, що 18 лютого 2019 року о 18 год. 05 хв. в м. Києві на перехресті проспекту Свободи та Василя Порика інспектором 4 роти 3 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП НПУ старшим лейтенантом поліції Прокоповичем О.І. складено протокол про те, що ОСОБА_3 , водій «MERSEDES-BENZ"» д.н.з НОМЕР_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, порушення координації руху), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності свідків. 27 лютого 2019 року відповідачем складено висновок за наслідками службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху інспектором СРПП № 1 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 Відповідно до цього висновку відповідачем зазначено, що інформація щодо порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження. 04 березня 2019 року відповідачем винесено наказ № 397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області». Згідно з цим наказом за порушення службової дисципліни, вимоги підпунктів 1,2 та 3 пункту 1 статті 18, статті19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженогоЗаконом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, що виразилося у відмові на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , вирішено звільнити із служби в поліції. 07 березня 2019 р. відповідачем винесено наказ № 124 о/с «По особовому складу». Вказаниим наказом відповідачем звільнено інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Під час дослідження обставин справи, колегія суддів звертає увагу на пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які наявні в матеріалах справи та відповідно до яких ОСОБА_5 зазначає: «… ОСОБА_1 працівники поліції пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. В моїй присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці та в лікувальному закладі». З пояснень ОСОБА_6 вбачається: « ОСОБА_1 було запропоновано пройти процедуру на приладі драгер для визначення стану алкогольного сп`яніння або відвідати лікаря нарколога у медичному закладі водій, ОСОБА_1 в моїй присутності відмовився». Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 18 Закону Укарїни «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (надалі за текстом «Закон № 580-VIII») передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Згідно з вимогами ст. 5 Закону № 580-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно зі ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі за текстом - «Закон № 3460-IV») з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Частиною 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Як вбачається з матеріалав справи, позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою для висновку про порушення позивачем Дисциплінарного статуту Національної поліції України став висновок службового розслідування, складений дисциплінарною комісією 27 лютого 2019 року, зі змісту якого вбачається допущення позивачем порушення службової дисципліни, недотримання вимог підпунктів 1,2 та 3 пункту 1 статті 18, статті 19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. В апеляційній скарзі позивач також по суті не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча і зазначив, що він не відмовлявся від такого освідування взагалі, а лише хотів його пройти не на місці, а в медичному закладі, оскільки більшість алкотестерів, які є в наявності у патрульній поліції, не проходили сертифікацію. Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що під час судового засіданні ОСОБА_3 не заперечував та визнавав той факт, що на місці зупинення працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, він повідомив що є працівником поліції і на вимогу працівників патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився від такого огляду у присутності двох свідків. Також колегія суддів звертає увагу, що пропозиція ОСОБА_1 стосовно проходження медичного огляду у спеціалізованому медичному закладі жодним чином не спростовує факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Щодо посилань позивача на довідку медичної установи «Соціотерапія», згідно з якою у нього не виявлено ознак сп`яніння, колегія суддів зазначає настпне. Вказана довідка не є належним доказом у справі, оскільки не стосується предмета доказування. Адже вказана довідка засвідчує лише факт відсутності ознак сп`яніння у ОСОБА_1 на певну дату. Разом з тим, у цій справі підлягає встановленню факт відмови поліцейського ОСОБА_1 18 лютого 2019 року від проходження огляду на стан сп`яніння на пропозицію працівників патрульної поліції. При цьому до предмета доказування у цій справі не входить встановлення факту перебування (чи не перебування) ОСОБА_1 18 лютого 2019 року у стані сп`яніння. Протокол складено у зв`язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не у зв`язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані. Зазначеною статтею передбачено альтернативні склади правопорушення, за які за нею може наставати відповідальність. Отже, в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Це порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства. Стосовно посилань позивача щодо його перебування на час прийняття оскаржуваних наказів у стані тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що це не є перешкодою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, у т.ч. у вигляді звільнення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Суд зазначає, що під час вирішення спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тому, якщо у спеціальному законі, яким є Закон України "Про Національну поліцію", не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що регулюються таким законом, неможливо. Оскільки Закон України "Про Національну поліцію" не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, застосування положень КЗпП та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок Київського окружного адміністративного суду та не бере до уваги посилання позивача на норми Кодексу законів про працю. Відповідно до вимог статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Пунктами 1, 2 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. За статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Таким чином, відповідачем під час проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 18 лютого 2019 року на місці зупинення працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, повідомив що є працівником поліції і на вимогу працівників патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився від такого огляду у присутності двох свідків. Отже, матеріалами службового розслідування об`єктивно встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні ОСОБА_7 службової дисципліни та правил етичної поведінки, що свідчить про його неналежні морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. Таким чином, позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України, Присягу на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179. Отже, у даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. При цьому, відхиляються доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники органів національної поліції власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18, від 6 березня 2019 року у справі 816/1534/16, від 17 липня 2019 року № 806/2555/17. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час судового розгляду підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час здійснення службового розслідування, складення висновку та винесення наказів Головного Управління Національної поліції в Київській області № 397 від 4 березня 2019 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та № 124 о/с від 7 березня 2019 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Кузьменко В.В. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 19 червня 2020 року.