Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 810/5020/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/5020/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Ганечко О. М., Шурка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центуріон плюс" до Сквирської міської ради Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" про визнання бездіяльності протиправною, та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И Л А: Приватне підприємство "Центуріон плюс" звернулось до суду з позовом до Сквирської міської ради Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на стороні позивача, та товариства з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" на стороні відповідача, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Сквирської міської ради Київської області щодо розгляду питання "Про затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Київської області з урахуванням пропозицій містобудівної ради" за результатами голосування по якому рішення не прийнято; зобов`язати Сквирську міську раду Київської області розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії клопотання (заяву) позивача та вирішити у спосіб та строк визначений законодавством питання "Про затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу загальною площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Київської області з урахуванням пропозицій містобудівної ради" або захистити порушений законний інтерес позивача у інший спосіб. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права внаслідок неналежного повідомлення про розгляду справи. Також вказано про невідповідність вищевказаного детального плану території під облаштування зупинки приміського типу площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у місті Сквира Генеральному плану м. Сквира, та порушення таким технічних обмежень. У відзиві Приватного підприємства "Центуріон плюс" на апеляційну скаргу зазначено про її безпідставність та вказано, що апелянт був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а неявка в судове засідання особи, яка була належно повідомлена свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами. Крім того, позивач вказує на недоцільність посилань апелянта на норми матеріального права, які не стосуються предмету спору, який виник внаслідок неналежного виконання Сквирською міською радою Київської області своїх обов`язків та тривалою бездіяльністю щодо розгляду питання по затвердженню детального плану території. Учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про апеляційний розгляд повідомлені належним чином. Від представника апелянта та представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Центуріон плюс" здійснює господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом. 16 серпня 2016 року ПП "Центуріон плюс" звернулось до КП "Архітектурне бюро" та Сквирської міської ради із заявою щодо виготовлення графічного матеріалу місця розміщення земельної ділянки для облаштування (реконструкції) існуючої зупинки міського типу під тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - автопавільйону з торговим кіоском по продажу проїзних квитків та супутніх товарів для міських та приміських маршрутів в межах Сквирського району у м. Сквира на площі Героїв Небесної Сотні №15 (існуючого архіву). Рішенням Сквирської міської ради № 314-15-VII від 09 лютого 2017 року "Про розробку детального плану території забудованих земель Сквирської міської ради, за адресою: місто Сквира площа Героїв Небесної Сотні", вирішено розробити детальний план території забудованих земель Сквирської міської ради орієнтовною площею 0,02 га, для облаштування зупинки міського типу, за адресою: місто Сквира вул. Героїв Небесної Сотні. ПП "Центуріон плюс" до районної газети "Вісник Сквирщини" було подано оголошення про те, що згідно з вищевказаним рішенням Сквирської міської ради Київської області розпочато розробку детального плану території забудованих земель Сквирської міської ради, за адресою: місто Сквира, вул. Червона, облаштування (реконструкція) існуючої зупинки міського типу, та у подальшому подано оголошення, про те, що 31 січня 2018 року о 09 год. у великій залі Сквирської районної ради відбудуться громадські слухання щодо розгляду детального плану території із забудованих земель Сквирської міської ради, для облаштування зупинки міського типу за вказаною адресою. За наслідком проведення громадських слухань, зауважень та пропозицій не надійшло, у зв`язку з чим було вирішено підтримати питання про затвердження детального плану території під облаштування зупинки міського типу з приблоковим торгівельним кіоском на площі Героїв Небесної Сотні у м. Сквира. На засіданні сектору містобудування та архітектури Сквирської райдержадміністрації було розглянуто проект містобудівної документації з облаштування зупинки міського типу з приблоковим торгівельним кіоском на площі Героїв Небесної Сотні ум. Сквира, за наслідком якого було рекомендовано замовнику Сквирській міській раді затвердити даний детальний план території з врахуванням уточнень і зауважень. Рішенням Сквирської міської ради № 638-29-VII від 10 травня 2018 року "Про затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу загальною площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у м. Сквира Київської області з урахуванням пропозицій містобудівної ради", рада зняла з розгляду вказане питання, у зв`язку з непогодженням постійною комісією міської ради з питань землекористування, будівництва та архітектури. Розгляд зазначеного питання було вирішено перенести на наступне засідання. Надалі на засіданнях постійної комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури Сквирської міської ради, які відбулись 21 травня 2018 року, 20 червня 2018 року, 14 серпня 2018 року неодноразово відкладався розгляд питання щодо затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу. Рішенням Сквирської міської ради №723-314- VII від 21 серпня 2018 року за наслідком розгляду питання "Про затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу загальною площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у м. Сквира Київської області з урахуванням пропозицій містобудівної ради" не підтримано вказане питання. Не погоджуючись з такою бездіяльністю міської ради щодо не затвердження детального плану території та тривалим розглядом вищевказаного питання, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин мала місце бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті нею у встановлений законом строк рішення про затвердження Детального плану території, яка не відповідає визначеним частиною 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, оскільки відповідач повинен був розглянути питання затвердження детального плану території земельної ділянки протягом 30 днів з дня його подання і прийняти рішення за наслідками такого розгляду, чого в даному випадку зроблено не було. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Імперативними положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно з ст. 140 Конституції України та ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими Законами. Так, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відповідно до п. "а" ст. 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальної громади. Аналогічні повноваження встановлені у п.34 ч.1 ст.26 та ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. За приписами ч. 1, 3 ст. 8 цього ж Закону планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). Частиною 8 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Згідно з пунктом 4.12 Порядку розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 290 від 16 листопада 2011 року (Порядок № 290), детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання. При цьому, відповідно до частини 1 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Згідно з ч. 11 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України. Як вже було зазначено, рішенням Сквирської міської ради № 314-15-VII від 09 лютого 2017 року "Про розробку детального плану території забудованих земель Сквирської міської ради, за адресою: місто Сквира площа Героїв Небесної Сотні" вирішено розробити детальний план території забудованих земель Сквирської міської ради орієнтовною площею 0,02 га, для облаштування зупинки міського типу. Відповідач виступив замовником розроблення Детального плану території, а позивач визначений джерелом фінансування розроблення Детального плану території. Детальний план території був розроблений ТОВ "Будпроект м. Сквира", яке мало необхідні дозволи (ліцензії) на виконання відповідного замовлення. Крім того, при складанні акту здачі-прийому проектної документації, жодних зауважень не надійшло. Сквирською міською радою було проведено громадські слухання щодо врахування громадських інтересів у проекті Детального плану території. Проект Детального плану території було розглянуто на засіданні сектору містобудування та архітектури Сквирської райдержадміністрації, за наслідком якого було рекомендовано замовнику Сквирській міській раді затвердити даний детальний план території з врахуванням уточнень і зауважень. Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи свідчать, що під час розроблення зазначеного Детального плану території дотримано вимоги Порядку № 290 та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою КМ України від 25 травня 2011 року № 555, що зумовлювало затвердження такого. Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідач повинен був розглянути питання затвердження детального плану території земельної ділянки протягом 30 днів з дня його подання і прийняти рішення за наслідками такого розгляду (затвердити детальний план території земельної ділянки), чого в даному випадку зроблено не було. У той же час, як було встановлено судом, рішенням Сквирської міської ради від 10 травня 2018р. за №638-29-VII "Про затвердження детального плану території під облаштування зупинки приміського типу загальною площею 1,28 га на площі Героїв Небесної Сотні у м. Сквира Київської області з урахуванням пропозицій містобудівної ради", рада зняла з розгляду вказане питання, у зв`язку з непогодженням постійною комісією міської ради з питань землекористування, будівництва та архітектури. Крім того, на послідуючих засіданнях, Сквирська міська рада також не вирішила це питання. Однак, суд вважає, що не погодження депутатською комісією з питань землекористування, будівництва та архітектури Сквирської міської ради питання щодо затвердження детального плану для облаштування зупинки міського типу, за адресою: місто Сквира вул. Героїв Небесної Сотні не є перешкодою для прийняття міською радою рішення щодо затвердження детального плану. Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов`язків. Враховуючи вищенаведені норми містобудівного законодавства та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у неприйнятті нею у встановлений законом строк рішення про затвердження детального плану території для облаштування зупинки міського типу, за адресою: місто Сквира вул. Героїв Небесної Сотні. При цьому, дії Сквирської міської ради щодо намагання усунути протиріччя між детальними планами, які виготовлялись за ініціативи позивача та третьої особи ТОВ "Грона-Партнер", суд оцінює як намагання затягнути прийняття відповідного рішення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, міська рада у своєму рішенні від 10 травня 2018р. за №639-29VII, яким ТОВ "Грона-Партнер" надала дозвіл на розробку детального плану території для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, за адресою м. Сквира, вул. Небесної Сотні,15 передбачила врахування вже розробленого детального плану. Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що неприйняття Сквирською міською радою рішення за клопотаннями позивача у строк, закріплений ч. 8 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної документації", ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування. Апелянт ТОВ «Грона-Партнер» стверджує, що не був належним чином повідомлений про розгляд судом першою інстанцією, чим були порушенні процесуальні права - статті 124, 194,198, 205 КАС України. Вище вказане спростовується інформацією, викладеною в апеляційній скарзі. Так, апелянт зазначає, що «на адресу ТОВ «Грона-Партнер» була направлена ухвала Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року про залучення ТОВ «Грона-Партнер» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та призначення справи на 19 червня 2019 року о 12:00.» Тобто, апелянт був належним чином повідомлений і отримував судові повістки за вказаною адресую, так як сам апелянт підтвердив цей факт. Апелянт не був присутній на судовому засіданні, яке відбулося 19 червня 2019 року та не наводить поважність причини неявки судового засідання та чому ним не були наданні документи в суді першої інстанції, які він долучає як докази до апеляційної скарги, під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Відповідно до ч. 3-4 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Подані докази датовані 28 березня 2019 року, 28 березня 2018 року та 11 квітня 2019 року, тобто, станом на 19 червня 2019 року ці докази апелянт міг отримати та подати до суду першої інстанції. Разом з тим, апелянт в своїй апеляційній скарзі не вказує, чому останній не міг подати зазначенні докази у суді першої інстанції, які саме обставини йому перешкоджали та які були причини, які об`єктивно не залежали від апелянта і заважали надати такий доказ. Відповідно до вимог частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності. В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин мала місце бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті нею у встановлений законом строк рішення про затвердження Детального плану території, яка не відповідає визначеним частиною 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача, а тому позовні вимоги було правомірно задоволено. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Крім того, позивач просив стягнути понесені судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Згідно положення п.п. 6,7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності судових витрат, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Положення ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Як убачається з матеріалів справи, 12.11.2018 між ПП «Центуріон Плюс» та АБ «Приймак та Партнери» було підписано договір про надання правової допомоги. Згідно із Договором про надання правової допомоги від 12.11.2018 були понесені позивачем наступні витрати на загальну суму 5000,00 грн., а саме: за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу - 5000,00 грн., та очікується понесення витрат за представлення інтересів адвокатом у судовому засіданні апеляційної інстанції - 1500,00 грн. Однак, позивачем не додана доказів сплати вказаних коштів. Розмір понесених позивачем витрат, пов`язаних з аналізом апеляційної скарги та підготовкою і направленням відзиву на неї, не підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом. За таких обставин, судова колегія вважає, що зі змісту поданих до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів вбачається, що позивачу надавалася правнича допомога у передбаченому договором обсязі, однак, понесені витрати не є пропорційними предмету спору та обсягу проведеної роботи, а також не підтверджуються відповідними доказами. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центуріон плюс" до Сквирської міської ради Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона-Партнер" про визнання бездіяльності протиправною, та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко О. І. Шурко Повний текст постанови виготовлено 19.06.2020